А потім мене знову спитають, чи помічаю я, що ми живемо не тоді, не там і не так.
Та воно від сконвіку й до сконвіку (не) так, здається. Або це мене просто плавить усе життя поспіль. Може, й не одне.
Але ні, все в нормі, яка вже є. Це нейтральні думки. Негативних я тут і не пишу.
#мемуаразми

Нині тут суцільні #сни.

Сьогодні мені снилися дельфіни та інші китові.

Сон був такий: я прибуваю на маленький острів із кам'янистими пляжами. Я вже бував там. Це перевалкова база між континентом і відкритим морем, нейтральна зона між країнами, територія неофіційних фестивалів, незвичних екскурсій і контрабанди. На острові приплив. На острові ніч.
На острові у скелях сховався невеликий прибутковий будинок. Але господарі його непрості. Вони греки за походженням, а ще мають слов'янське та кримське коріння, і рфія їм допекла. Хай хтось зі старших у родині досі дивиться російські серіали, а хтось із молодших слухає російську попсу й рок, – острів по вінця набитий зброєю. А ще муляжами людей і будівель, які насправді не такі вже й муляжі: деякими будинками можна навіть прогулятися (що я, з дозволу хазяїв, і робив). Ці муляжі – портали в інший світ. Крізь них можна піти. Крізь них можна когось покликати на допомогу.
Ще пляж острова почасти скляний. Коли тут відпочивало багато туристів, це було важко помітити. Тепер через війну тут порожньо, і можна підбирати камінчики й дивитися крізь них на повний місяць чи туманний світанок кольору шампанського. Скляні камені почасти чималі, з людську голову, і дивовижних кольорів. Що то за скло таке – є місця, де з нього складається весь пляж, і майже видно дно, і на дні під камінням – щось темне. Я питаю в господаря будинку, а заразом і острову – він лиш усміхається в вуса.
Але туристи таки прибувають зранку, хоч їх і небагато. А ще на самому світанні припливають дельфіни.
Я й раніше бував тут, тож дельфіни мене знають. І не лише вони. Касатки. Білухи. Кит. Вони припливають показати своїх малюків: дивися, скоро море знову буде живим, ми відновимо його й заповнимо порожнечу!
Серед китових, що гуляють водою вздовж берега, – дивні істоти. Чи то білухи або ж касатки з рогом, чи просто дуже великі нарвали. Китові єдинороги, великі та кремезні, усміхнені й рогаті, і теж із маленькими дітьми. Діти-морські єдинороги геть малі, їм, може, день чи два. Господарі знають про них, хоч не називають ніяк. Про них узагалі не прийнято говорити й якось називати.
Але ранкові туристи теж їх бачать, теж говорять. Бо серед них – хто б сумнівався – є мисливці на китових. І вони планують захопити острів задля власної розваги.
Про це й кажу хазяям, мигцем зірвавшись на біг угору до будинку серед скель. І звісно, ніхто не збирається віддавати ні будинок, ні острів, ні довколишні води, ні тим паче своїх друзів на поталу мисливцям.
Так починається боротьба. Але я прокидаюся, не встигнувши її побачити. Лиш останній раз дивлюся на ранковий небокрай і бачу рік дивовижної істоти в воді, а поряд – її маленьку дитину.
І прокидаюся.

Вкрай дивні #сни, як на мене.

Снився Ботсад Гришка, та на відміну від звичайних моїх снів, там не було фестивалю в саду магнолій. Натомість у лісистій зоні, через яку раніше в сні можна було безкоштовно пробратися до саду (в реальності та Видубичі й монастир), – ліса не було, а був зелений театр, і охорона перевіряла квитки.

Часом мені вдається дуже нішево жартувати. Отже, якщо ви зрозумієте наведений нижче жарт, скоріш за все, ми з вами в одній ніші. Можливо, навіть в одній бульбашці.

Нерегулярна рубрика #груші, шановне панство!

"Карл Поппер і логіка наукового дослідження"
"Карл Поппер і відкрите суспільство"
"Карл Поппер і злиденність історицизму"
"Карл Поппер, припущення і спростування"
"Карл Поппер і об'єктивне знання"
"Карл Поппер і пошук без кінця"
"Карл Поппер і відповідь критикам"
"Карл Поппер, реалізм і ціль науки"

Я досі сміюся, а ви собі як знаєте.

Нагальне прохання всім, хто бачив мене уві сні сьогодні, зв'язатися зі мною. По-перше, вві сні пропала людина і два собаки (тож якщо ви маєте про них якусь інформацію чи й є людиною чи/та двома собаками – скажіть). По-друге, в мене ваша книжка, а в когось із вас, можливо, щось моє.
Дякую. Сподіваюся, напої та наїдки були смачними попри ціну (я раніше не знав напевне, що уві сні все настільки дорожче, то капець якийсь!).
#сни

Нічні розмови, що сняться:
- Ну, ніч і ніч, що це міняє?
- О, багато що змінюється з настанням ночі. Все змінюється з настанням ночі. Якщо ти про це ще не знаєш, то ще матимеш можливість довідатися.
#груші #сни

Так спливають старі імена,
Так у вересні квітнуть каштани,
Так прокляття луна мов сунна,
Так відчуття меж тане.

Так між мертвих ходять живі,
Між метеликів ширяють нетлі,
Так обручки гублять в траві,
Так на долі нав'язують петлі.

Так в руці намокають ключі –
Від сльози, від червоного соку.
Так заходиться серце вночі
В певну дату і рік за роком.

Так святкують пройдешнє давно,
Так фальшивить єдина струна,
Так гірчить стародавнє вино,
Так спливають старі імена.

#шаманізм #вірші_стиха
Це було записано вчора звуком, а сьогодні от маєте текст.

Давно не снилося мені сюжетне продовження снів, а не, скажімо, лише сни, де повторюється ландшафт (за яким я, звісно, потроху складаю тих снів мапу). Пристебніться, попереду любовний роман. Що? Так!

Принаймні це був би любовний роман, якби його писав я.

#сни, бо до прози не дотягує. Але сни цікаві.

Софія і дракон – Telegraph
https://telegra.ph/Sof%D1%96ya-%D1%96-drakon-08-21

одна країна обстоювала свою незалежність.