А, так. Святкове.

Для мене день святого Валентина в першу чергу – день пам'яті про померлого батька, в нас із ним були дійсно хороші стосунки. Після його смерті мати (що не викликала йому швидку й заважала иншим це робити настільки, що тепер його випадок вивчають медики Києва на курсах підвищення кваліфікації) викинула зошит із його віршами, і спершу казала, що їх там все одно було мало, потім – що він був один, тепер – що віршів ніколи не було...

Вчора в класу, який я веду, був бадмінтон, їх учили на спорті. Для мене це був особливий день, бо бадмінтон для нашої родини – особливий спорт. Типу, якби не він, мене не було б на світі. За родиною легендою, батя й мамин тодішній хлопець (з яким вона, за її власним словами, все одно не лишилася би через його шизофренію, кєк) грали в бадмінтон, і переможець у якості призу отримав мамине серце. Це вже потім тато поїхав свататися до мами на метрі в білому пальті й гепнувся з ескалатора аж до низу...

Багато років поспіль, їдучи на шашлики навесні, ми брали з собою старі бадмінтонні ракетки та волани – і грали з татом чи з мамою, чи вони одне проти одного. Тож учорашній день мені безумовно щось повернув. Спогади про весну над Дніпром, давно жарке сонце й те, як волан злітає в небеса.

Зі святом, чи що. Справжньої вам любові в найширшому значенні в тому вигляді, в якому вона буде справжньою для вас.
#мемуаразми

Так от. Я обіцяв веселе – тримайте філологічні пікап-фрази від вашого уявного. Поїхали! Хай живе вічно крінжа і відсилка!


У світі слабких дієслів ти – сильне, але я не бачу в цьому нічого неправильного.

Я поставлю твій займенник між службовим дієсловом і партиципом, щоби назавжди запам'ятати його.

Крихітко, ти робиш мій другий (пасивний) партицип першим (активним).

У світі гортанних звуків ти – губно-губний.

Душе моя, моє кохання до тебе – мов поезія Бурі та натиску!

Ти часом не їдиш? Бо звідки в тебе таке досконале поєднання багатьох компонентів?

Ми з тобою – як дієслово та невідокремлювана приставка, завжди разом!

До біса Валентина! Будь моєю темою, а я буду ремою!

Наше кохання – як скоттс. Мені байдуже, що в нього хтось не вірить. Головне, що ми впевнені: воно є, було і буде!

Твоя поява в моєму житті – як глоси: ти відкрила мені цілий загадковий, досі невідомий світ.

Ми з тобою – як угорська та фінська: наші душі споріднені, навіть коли ми далекі одне від одного!

Кохана, я хочу від тебе ідіолект!

Якось так. Шануйтеся!

#груші

Снилося щось, натхненне "Аркейном".

Певний злочинець змінив/висушив/отруїв уже два океани, і треба якось його зупинити, помандрувавши в місця, близькі до небезпечних зон (такою зоною вві сні був Альберґе). Я в цьому сні, опріч иншого, мав природну здібність змінювати своє лице на кілька варіантів чужих, окремішніх облич, те ж зі статурою. І ось я в стилі Джеймса Бонда їду невпізнаваний, але стильний, фактично поруч зі своїми ворогами: спершу пароплавом, тоді потягом (або навпаки – спершу потягом, тоді пароплавом), постійно напружуючи обличчя. Я втираюся в довіру до посіпак лиходія то в образі милої дівчини, то – доволі суворого юнака, – і намагаюся трохи вивідати їхні плани.
Альберґе в цей час на межі. З Океану слів Морем сліз несе щось досі небачене, отруйне та вбивче. Я вступаю у двобій із лиходієм на сходах білого маяка на фоні збожеволілого моря... І в якийсь момент, розуміючи, що нічого не вийде, відмотую час назад, на початок історії.

Так відбувається разів десять чи більше, я навчаюся на помилках, повертаюся в різні моменти часу та навіть різні місця – і в котрийсь із разів, уже просто як я, подорожуючи, якось щиро хвалю картину в музеї. Мене чує один чоловік, і він виявляється автором картини.
На цей раз ніхто не отруює океан. Натомість цей хтось влаштовує величезну колоніяльну експансію з викраденням/знищенням об'єктів культурної спадщини міст і народів – і цикл продовжується.

Він продовжується знов і знову, доки я не прокидаюся в поту.
#сни

Іще один цікавий сон: снилося, що планую на чесну велику міську гру – нічний весняний бал різної нечисті. І, звісно, серед гравців була справжня нечисть, яку треба було задобрити подарунками, виконанням завдань і залишенням якихось обраних нами для гри територій. Цікаве відчуття, певно: граючи древнього вампіра, зустріти справжнього довгого фейрі.

Під кінець ночі в мене був повний наплічник дарів в обидва боки.
#сни

Згадалося тут раптом, що крім цілком слов'янських імперативів "Ходи сюди!" й "Іди сюди!" в нас є германське, ймовірно, запозичене через їдиш, "Кім-кім!", яке я далебі зустрічав найчастіше в казках та в невеличких містечках і селах.
А ви які цікаві слова чи звороти знаєте?
#груші

Цитата від мене імені кота Шредингера:

"Як трикстер, протестую (або ні, бо цікаво, що іще скажуть)"

Дуже описує щось. Можливо.

#груші

Цікавий в емоційному сенсі сон. В инших сенсах — знаєте, дуже щось типово моє насправді.
Будівля, де мешкає моя мама, купа сусідів, що займаються своїми сусідськими справами: сваряться, вигулюють собак, влаштовують велике прибирання.
Раніше мене оці сни про сусідів дратували, а дехто з сусідів навіть лякав (наприклад, пияк, що часом стає агресивним; наприклад, родина зі специфічними спадковими складнощами в психічній сфері, через які мій одноліток, виходець із цієї родини, колись наклав на себе руки; або, скажімо, квартира, де певний час тому був наркопритон, і де теж умирали люди — я казав, що всі сусіди з моїх снів це майже завжди реальні люди?).
Так от: сьогодні не лякало. Взагалі. Я з усіма якось так приязно та спокійно поговорив. І навіть прибрати допоміг одній старенькій.
Дуже спокійні #сни цієї ночі.
Аби щось хороше означало.