Свастика Волота

Насправді оцю пісню Кому Вниз треба було запостити на день Добровольця

Відьми люблять хуйню всяку, праву.

був би не окупований, купив

Зараз казку на ніч розповім.

Де спить сонце

У саду біля паркану жили квіти: березка-повзунок, мальва-красуня, соняшник-хвалько і білява кульбаба.
Найголосистішим від усіх був соняшник. Рано вранці, тільки-но сонце над парканом з’явиться, він уже горланить:

– Привіт, сонце! Доброго ранку!

Підніметься сонце трохи вище – соняшник ще голосніше кричить:

– Дивіться, дивіться! Сонце всміхається! Це воно мені всміхається – адже я йому родич!

Крутиться соняшник на довгій зеленій нозі, крутить круглою жовтої головою, пелюстки жовтим віночком стирчать – і справді на сонце схожий.

А сонце по небу котиться, золоте, сліпуче, – спробуй розберися, усміхається воно чи ні.
Мальва вважалася в саду першою красунею. Висока, струнка, вся у червоних квітках – замилуєшся! Вона це знала і дуже пишалася собою.

Зате березка, хоч квіти у неї теж були яскраві й запашні, анітрохи не пишалася. Була вона скромна й мовчазна.