Десь поруч з Колишнім Пеклом
Найнепоказнішою з усіх була маленька кульбаба. І на зріст вона не вдалася і красою не виділялася: на тоненькій шийці білява розхристана голівка – навсібіч стирчать насіння-летючки. В усьому саду не було квітки допитливішої від кульбаби. Бувало, залетить горобець…
Струснула кульбаба пухнастою голівкою, помовчала трохи та й повернулася до мальви:
– А… сонце де спить?
– Звісно, – поважно почала мальва, – звісно… – але, що сказати далі, не знала, і всі її червоні квіти почервоніли ще дужче.
Запитала кульбаба й у березки, але та вусиками похитала: не знаю, мовляв. Тоді втрутився соняшник.
– Хіба можна не знати таке! – закричав він. – Сонце спить за парканом! Ось тут, зовсім поруч. Вранці воно піднімається над парканом, увечері ховається за паркан. Де ж йому ще спати?
– Ось тут, поруч? – здивувалася кульбаба. – От якби подивитися!
– Цікаво, – поважно вимовила мальва.
Березка нічого не сказала, вона тільки похитала вусиками: мовляв, їй теж дуже цікаво.
– А… сонце де спить?
– Звісно, – поважно почала мальва, – звісно… – але, що сказати далі, не знала, і всі її червоні квіти почервоніли ще дужче.
Запитала кульбаба й у березки, але та вусиками похитала: не знаю, мовляв. Тоді втрутився соняшник.
– Хіба можна не знати таке! – закричав він. – Сонце спить за парканом! Ось тут, зовсім поруч. Вранці воно піднімається над парканом, увечері ховається за паркан. Де ж йому ще спати?
– Ось тут, поруч? – здивувалася кульбаба. – От якби подивитися!
– Цікаво, – поважно вимовила мальва.
Березка нічого не сказала, вона тільки похитала вусиками: мовляв, їй теж дуже цікаво.
❤7❤🔥2
Десь поруч з Колишнім Пеклом
Струснула кульбаба пухнастою голівкою, помовчала трохи та й повернулася до мальви: – А… сонце де спить? – Звісно, – поважно почала мальва, – звісно… – але, що сказати далі, не знала, і всі її червоні квіти почервоніли ще дужче. Запитала кульбаба й у березки…
І квіти домовилися: завтра з ранку, поки ще сонце не встане, подивитися, як воно спить за парканом.
Вранці першою поповзла по забору березка: вчепиться вусиками за одну задирку, за іншу, в щілину вусик просуне, на цвях намотає – усе вгору повзе. Зовсім трохи їй залишилося – от тільки сили не вистачило.
Так і залишилася висіти на паркані. Потім мальва стала вгору тягнутися. Піднялася навшпиньки, вище, ще вище, зовсім небагато залишилося, але ж ні, росту не вистачило.
А тут вітер до саду залетів. Покружляв-покружляв та й помчав на луг – там йому місця більше. І чи то випадково, чи то з пустощів забрав він із собою одне зернятко-летючку з пухнастої голівки кульбаби.
Піднялося зернятко над парканом, дивиться – немає сонця.
– Гей! – закричало зернятко-летючка. – Немає сонця за парканом! І на лузі його не видно!
Піднялося воно ще вище та як закричить:
– Бачу! Бачу! Он воно, сонце, усе заспане, з-за лісу встає!
– Чуєш? – шепнула кульбаба березці.
Вранці першою поповзла по забору березка: вчепиться вусиками за одну задирку, за іншу, в щілину вусик просуне, на цвях намотає – усе вгору повзе. Зовсім трохи їй залишилося – от тільки сили не вистачило.
Так і залишилася висіти на паркані. Потім мальва стала вгору тягнутися. Піднялася навшпиньки, вище, ще вище, зовсім небагато залишилося, але ж ні, росту не вистачило.
А тут вітер до саду залетів. Покружляв-покружляв та й помчав на луг – там йому місця більше. І чи то випадково, чи то з пустощів забрав він із собою одне зернятко-летючку з пухнастої голівки кульбаби.
Піднялося зернятко над парканом, дивиться – немає сонця.
– Гей! – закричало зернятко-летючка. – Немає сонця за парканом! І на лузі його не видно!
Піднялося воно ще вище та як закричить:
– Бачу! Бачу! Он воно, сонце, усе заспане, з-за лісу встає!
– Чуєш? – шепнула кульбаба березці.
❤8👍2
Десь поруч з Колишнім Пеклом
І квіти домовилися: завтра з ранку, поки ще сонце не встане, подивитися, як воно спить за парканом. Вранці першою поповзла по забору березка: вчепиться вусиками за одну задирку, за іншу, в щілину вусик просуне, на цвях намотає – усе вгору повзе. Зовсім трохи…
– Чуєш? – шепнула березка мальві.
– Чуєш? – поважно сказала мальва соняшнику. – Сонце не спить за парканом!
А соняшник голову опустив низько-низько: чи то соромно йому стало через свої хвастощі, то чи насіння достигло і голова у нього обважніла.
– Чуєш? – поважно сказала мальва соняшнику. – Сонце не спить за парканом!
А соняшник голову опустив низько-низько: чи то соромно йому стало через свої хвастощі, то чи насіння достигло і голова у нього обважніла.
😴10👍1🥰1
Forwarded from ✙🤡✙Крінжовий щітпост одного XDD і купки адмінів ✙🇺🇦 | #УкрТґ #МЛТҐ #БроварТеГе #ЖидТґ #🤓Тґ (✙Броварський технократ 🇺🇦 Андрій⚙)
👍6❤5