Десь поруч з Колишнім Пеклом
Струснула кульбаба пухнастою голівкою, помовчала трохи та й повернулася до мальви: – А… сонце де спить? – Звісно, – поважно почала мальва, – звісно… – але, що сказати далі, не знала, і всі її червоні квіти почервоніли ще дужче. Запитала кульбаба й у березки…
І квіти домовилися: завтра з ранку, поки ще сонце не встане, подивитися, як воно спить за парканом.
Вранці першою поповзла по забору березка: вчепиться вусиками за одну задирку, за іншу, в щілину вусик просуне, на цвях намотає – усе вгору повзе. Зовсім трохи їй залишилося – от тільки сили не вистачило.
Так і залишилася висіти на паркані. Потім мальва стала вгору тягнутися. Піднялася навшпиньки, вище, ще вище, зовсім небагато залишилося, але ж ні, росту не вистачило.
А тут вітер до саду залетів. Покружляв-покружляв та й помчав на луг – там йому місця більше. І чи то випадково, чи то з пустощів забрав він із собою одне зернятко-летючку з пухнастої голівки кульбаби.
Піднялося зернятко над парканом, дивиться – немає сонця.
– Гей! – закричало зернятко-летючка. – Немає сонця за парканом! І на лузі його не видно!
Піднялося воно ще вище та як закричить:
– Бачу! Бачу! Он воно, сонце, усе заспане, з-за лісу встає!
– Чуєш? – шепнула кульбаба березці.
Вранці першою поповзла по забору березка: вчепиться вусиками за одну задирку, за іншу, в щілину вусик просуне, на цвях намотає – усе вгору повзе. Зовсім трохи їй залишилося – от тільки сили не вистачило.
Так і залишилася висіти на паркані. Потім мальва стала вгору тягнутися. Піднялася навшпиньки, вище, ще вище, зовсім небагато залишилося, але ж ні, росту не вистачило.
А тут вітер до саду залетів. Покружляв-покружляв та й помчав на луг – там йому місця більше. І чи то випадково, чи то з пустощів забрав він із собою одне зернятко-летючку з пухнастої голівки кульбаби.
Піднялося зернятко над парканом, дивиться – немає сонця.
– Гей! – закричало зернятко-летючка. – Немає сонця за парканом! І на лузі його не видно!
Піднялося воно ще вище та як закричить:
– Бачу! Бачу! Он воно, сонце, усе заспане, з-за лісу встає!
– Чуєш? – шепнула кульбаба березці.
❤8👍2
Десь поруч з Колишнім Пеклом
І квіти домовилися: завтра з ранку, поки ще сонце не встане, подивитися, як воно спить за парканом. Вранці першою поповзла по забору березка: вчепиться вусиками за одну задирку, за іншу, в щілину вусик просуне, на цвях намотає – усе вгору повзе. Зовсім трохи…
– Чуєш? – шепнула березка мальві.
– Чуєш? – поважно сказала мальва соняшнику. – Сонце не спить за парканом!
А соняшник голову опустив низько-низько: чи то соромно йому стало через свої хвастощі, то чи насіння достигло і голова у нього обважніла.
– Чуєш? – поважно сказала мальва соняшнику. – Сонце не спить за парканом!
А соняшник голову опустив низько-низько: чи то соромно йому стало через свої хвастощі, то чи насіння достигло і голова у нього обважніла.
😴10👍1🥰1
Forwarded from ✙🤡✙Крінжовий щітпост одного XDD і купки адмінів ✙🇺🇦 | #УкрТґ #МЛТҐ #БроварТеГе #ЖидТґ #🤓Тґ (✙Броварський технократ 🇺🇦 Андрій⚙)
👍6❤5
Десь поруч з Колишнім Пеклом
Народний хор "Червона калина" – Їхав козак з України
Кубаноїдські пісні
🥰5