Питав у матері синок:
«За що карають тих пташок?»
Просив їх в охорону взяти.
Дитині королева-мати
Сказала: «Правдонька твоя,
Не йтиму проти Бога я.
З-за мене птаству не співать?»
Та син не дав їй доказать:
«Що то за Бог? Хто він такий?»
«Скажу тобі,мій дорогий:.
Ясніший він за ясні дні,
І з ласки він прийняв на-вні
Обличчя людське. Пам'ятай, —
На мудрий заповіт вважай:
Лише йому молись в нужді, —
Він Вірний людям у біді
Той Чорний, то пекельний цар,
Невірний, зрадник, повний чар:
Його та сумніву з гріхами,
Мій сину, уникай думками».
Так мати мовила йому,
Щоб знав він Світло і Пітьму.

Герцелейдове повчання сину, «Парцифаль»

Парцифаль

Зі сторони Гамурета Парцифаль був пов'язаний із лицарським родом Мазадан, а зі сторони Герцелойди — з родом охоронців Ґрааля. У III-й книзі юність Парцифаля завершується його навчанням лицарської поведінки у старого лицаря Ґрааля на ім'я Гурнеманц. Парцифаль вбиває у поєдинку свого родича Ітера (у Кретьєна це «Червоний лицар»), для того, щоб король Артур прийняв його у склад лицарів Круглого Столу. У IV-й книзі Парцифаль вже боронить від облоги фортецю найкрасивішої жінки на світі — королеви Кондвірамур (у Кретьєна це «Бланшефлор»), а після перемоги над її ворогами одружується з нею та стає королем Пелрапейру.

V-та книга — зустріч зі святим Ґраалем, у Вольфрама фон Ешенбаха досить сильно відрізняється від кретьєнівського тексту. Мова весь час ідеться про одного короля Ґраалю (Монсальвата) — хворого Анфортаса (Амфортаса). Попереднім королем Ґраалю був Тітурель. Ґрааль тут не чаша, а осяйний коштовний камінь, який вносять чотири дівчини, на чолі з королевою на ім'я Репанс. Але Парцифаля вигнали з Мунсальвеша, замку Ґрааля, тому що Він — Парцифаль не задав "співчутливе питання" Королю-Рибалці (Анфортасу).
Книги VII і VIII описують перші подвиги Ґавейна (Говена), згідно з французьким джерелом. У IX-й книзі спроба силою вдертися до замку Ґрааля призводить Парцифаля до нового гріха — вбивства лицаря-храмівника, який охороняє дорогу до фортеці. Охорона замку храмівниками — інновація Вольфрама фон Ешенбаха. Далі, як і у Кретьєна, триває зустріч на Страсну п'ятницю з покаянним лицарем, а потім, коли до Парцифаля починає повертатися благочестя, і зі Тревріцентом (у Кретьєна його називають схимником), який виявляється братом матері героя, а також братом короля Ґрааля — Анфортаса і хранительки Ґраалю — Репанс.

Тревріцент розповідає про походження Ґрааля, який принесли колись янголи, та його чудесні властивості, про його служителів, які визначаються написами, що несподівано з'являються на камені, про хворого короля Анфортаса (Король-рибалка), чия рана — наслідок гріху (а гріх — наслідок закоханості Анфортаса в демонічну Оргелузу, про що повідомляється згодом), про світське життя у минулому й про покаяння, та про те, як Тревріцент прийняв покаяння за гріхи брата. Тревріцент розповідає Парцифалеві про смерть матері та його приховану провину, адже вона померла з горя від від'їзду сина. Він також повідомляє про кровну спорідненість Парцифаля з Ітером (убивство родича було другим гріхом Парцифаля). Третій же гріх — вбивство тамплієра. Тревріцент із вичерпною повнотою пояснює героєві, що тільки співчуття — шлях до Ґрааля, і остаточно виганяє сумніви з душі Парцифаля силою доброти Бога (Бог — тут як втілення вірності, істини й добра), розповідає про первородний гріх, що призвів до вбивства Авеля Каїном.

Книги X—XIV описують нові пригоди Ґавейна. Зокрема, Ґавейн звільняє від чарівника Кліншора (Клінгсора) замок Шатель Марвей. Також у цих книгах присутній образ чаклунки Кундрі. Книга XV-та описує поєдинки Парцифаля з Ґавейном і Фейрефіцем.

У XVI книзі, після перенесених страждань (цілющих для душі) і повного покаяння, Парцифаль виліковує співчутливим питанням Анфортаса та стає королем Ґрааля, до замку Грааля переселяються Кондвірамур із сином Лоерангріном, а Репанс стає дружиною Фейрефіца, який прийняв християнство.

Печерник Треврицент розповідає Парцифалю про Святий Ґрааль.

Ілюстрація зі сторінки 214 книги «Король хлопчика Артура»: «Коли сер Парцифаль наблизився до краю скелі й побачив таку бурхливу воду, що він засумнівався, чи зможе її подолати».

«Замок Ґрааля» Ганса Тома, 1889.

Оскільки "Парцифаль" — це мій улюблений твір серед Артуріани, я залишу вам книжку у форматі fb2, для тих, хто також захоче прочитати.
На жаль, українською мовою я цю книгу не знайшов, тому буде російською.

#Артуріана #Романістика #Кельтика #Ґрааль

Добрий ранок, чому так мало реакцій на постах і багато відписок? Вам не подобається контент на каналі?

#Komeiji_Koishi