Подвійне попадання по ворогу

Робота медика роти у польовому стабілізаційному пункті під час одного зі штурмів

Добра серія про хлопців 🤝
дивіться на великому екрані

https://youtu.be/bDDjDbgjE2A

Edit

Бахмут

Назарчики 😁

Росіянин

Лінія фронту з космосу, яку видно по зарослих бурʼянами полях та обмілілому водосховищі

2023 рік, Одеса

Київ

Кавуни

Крим

Кацапи

Кохання

І Контрнаступ 🌚

Чи потрібен мені світ в якому Україна програла? Частина 1.

У травні 2023 року я отримав повістку поряд з домом. Мене зустрів вуличний патруль у складі працівників ТЦК та нацполу. Це сталося о 12:00 в понеділок, я як раз виходив в РВА погоджувати дозвіл на проведення благодійного концерту. Завдяки цьому військові відпустили мене, написали в повідомленні явитися до ТЦК о 14:00 того ж дня. Я рішуче вирішив не прийти цього разу :)

З того дня я перейшов зі статусу пасивного ухилянта в активного. Совість, сумління, гордість тиснули з усіх сторін. Мене винесло в емоційну бурю на кілька днів. Я так сподівався, що мобілізація омине мене, і я так і залишусь до кінця цієї ітерації російсько-української війни волонтером… Та життя має прекрасне почуття гумору.

Тож хоч людина я емоційна, але рішення приймаю на спокійний розум. Видихнувши розклав усі варіанти на стіл:

1. Ставати біженцем взагалі не про мене, але з розумінням ставлюсь до усіх, хто обрав цей непростий шлях;
2. «Купити» інвалідність й залишатися в країні не коментую навіть. Можу наговорити зайвого хахах;
3. Вступати на аспірантуру, не маючи на душі щирого бажання займатися наукою, не розглядав теж;
4. Залягти на дно і не виходити з дому звучало як смертний вирок для моєї соціальної натури;
5. Піти працювати на підприємство, яке бронює працівників, розглядав, але нічого цікавого для мого робочого профілю не знайшов;
6. Залишався єдиний варіант, який відповідав потребам моєї ідентичності — служба в Силах Оборони України.

Але що робити, якщо єдиний варіант викликає страх і його не хочеться приймати? Невже це вибір без вибору?

Відповідь спершу була неочевидною: потрібно захотіти прийняти цей вибір, тобто почати діяти в ту сторону, куди підказує серце, хоч і зі страхом. Діяти боячись!
Звучить парадоксально, можливо навіть абсурдно, але працює ж за умови, якщо індивід готовий до фундаментальних викликів та трансформацій особистості.
Адже війна — це стихія. Руйнівна та могутня. Загинути чи втратити все можна в будь-який момент. Хіба це не ідеальний час для пошуку радикально нових екзистенційних сенсів? Вибачте, звісно, але чим ще займатися?

Почав з малого: допускати думки про те, що я можу піти у військо.

Телеграм обмежує більшу кількість символів, а я сьогодні черговий по роті, тому продовження незабаром.

За рік поки не вів цей затишний канал дуже багато всього змінилося.

Деколи я виключався з новин, щоб сфокусуватися на роботі та сімʼї, але загалом все дивився/читав/аналізував.

Ну а як дивлюся, то чому б не продовжити ділитися з вами 🤝

Дописи будуть зʼявлятися не часто, формат стане відмінним від того, що публікувалося колись.

Деколи писатиму думки на події і трохи дивитимемося кадрів. Єдине що не зміниться - це опитування.

Бережіть себе і готуйтеся до зими 🫂

На Трампа вчинено замах під час ралі в Пенсильванії.
Нападника ліквідовано, Дональд живий.