мої стосунки з читанням "Полоненого принца" К.С. Пакат нагадують стадії прийняття неминучого:

1. ewwhh
2. це огидно
3. ХВАТЕ ВЖЕ
4. та ну, як це можна буде викрутити у взагалі щось схоже на стосунки
5. стає цікаво
...
7. (таємно)
...
10. ну мені треба друга частина


якщо серйозно, то це дуже специфічне читання, мені буде цікаво спостерігати за рецепцією книжки на нашому ринку, особливо якщо вона вирветься за межі своєї авдиторії. припущу, що таки вирветься 🫣 я пробувала читати Captive Prince колись раніше і на десь на п.3 зупинялася, але цього разу цікавість вкупі з запевненнями від любих товаришок перемогли - і ось ми тут, провалилися в безумне делулу 😌

я: лягаю на пʼять хвилин почитати

Муха: куди ти спішиш, нумо проведемо за книжкою цілий вечір

(а я і не проти, друга частина кептів принца feels like a reward)

у мене ще півтори частини "полоненого принца" і дрібка оповідань попереду, а я вже трохи розстроєна, що колись його дочитаю 🥹

це фото ідеально передає усі мої почуття після останньої книжки і трилогії в цілому 🙏🏻

знову ж таки, дуже цікаво як сприймуть "Полоненого принца" на нашому ринку, чи вдасться йому вийти на свою авдиторію. думаю, якщо зустріну десь зневажливу думку, що це ✨порнофентезі✨, то матиму істерику (хоча безумовно explicit сцени тут є).

наприклад на гудрідз добре видно, що перша книжка має набагато нижчу оцінку за другу і третю. розгадка проста: ті, кому не сподобалася перша, не стали читати далі (а дарма).

особливо я в захваті від того, що авторка не вважає потрібним розжовувати всі натяки, читачки й читачі мають періодично озиратися назад і самотужки знаходити деякі відповіді ❤️

вибачте, якщо вам уже набридли мої екзальтації, це, певно, останній допис про цю серію, але мені так рідко щось настільки подобається 🫦 у к.дж. чарльз і фреї марске з'явилася (завжди була там) гідна компанія 😌

я була подумала, що треба врівноважити "Полоненого принца" чимось кардинально іншим, тож обрала "Помаранчі не єдині фрукти" від Джанет Вінтерсон. на жаль, я ще не читала її іншу книгу, що виходила українською, це треба виправити!

"Помаранчі..." — культовий і частково автобіографічний роман авторки, де йдеться про дорослішання дівчинки, що виховується у дуже релігійній родині. за настроєм мені невловно схоже на "Білі зуби" Зеді Сміт чомусь 😌

авторка підкорила мене буквально ж відразу, обманувши нас. вона подає епіграф до тексту як цитату Нелл Ґвин, а потім на наступній же сторінці у передмові зізнається, що вигадала цю фразу: "Тож навіщо писати художні твори, якщо не можеш нічого вигадати?" 🤭

передмова чудова. от якщо в "Пачінко" передмова зіпсувала мені весь настрій, то тут вступне слово надихає і залюблює в авторку.

"Помаранчі" — книжка автобіографічна тим, що я взяла за основу сюжету власне життя. Тут немає нічого незвичайного. Фокус у тому, щоб перетворити своє життя на дещо значуще для інших людей, чий досвід не має нічого спільного з твоїм. Пишіть про те, що знаєте, — порада цілком резонна. Читайте про те, чого не знаєте, — порада ще ліпша.

...

Книжки читають нас навзаєм"

ще Джанет розповідає, що цю її книгу у книгарнях часто ставили на полиці з рецептами джемів, а потім перенесли до секції про ЛҐБТ. і лише згодом, ставши сучасною класикою, "Помаранчі..." потрапили нарешті до художньої літератури. як зауважує сама Джанет, якби вона була білим гетеросексуальним чоловіком, то опинилася б у "художній літературі" від самого початку.

дуже неприємно, що безкоштовна підписка на додаток з авдіокнижками закінчується через два дні, а я послухала книжку на 51 відсоток 🥺

ну технічно до кінця доби ще більше трьох годин, тож шанси встигнути, не платячи гроші, є 🤭

лишилося повідомити інструктору з водіння, що сьогодні ми слухаємо не приглушене дженерік радіо, а роменс про скрипальку і віолончеліста

приїхала в офіс, а, отже, варто винагородити себе новою книжкою. лишилося придумати, якою саме 🥹

шок, запланованої книги не виявилося в книгарні 🥺 довелося взяти собі паштейш, але пустка всередині лишилася!

а ще я здалася і оплатила авдіокнижки собі на місяць, треба його не змарнувати. звісно, відразу ж після оплати "Not another love song" Julie Soto абсолютно зійшла на пси, що трохи мене засмутило, але нічого, я вже обрала наступну книжку, вона точно буде краще 🤭

сьогодні дочитала "Помаранчі не єдині фрукти", чудова книжка, тішусь, що вона мені трапилася 🍊

уявімо, що ви запитали мене, що найбільше сподобалося в цій книжці. я відповіла б, що це манера викладу історії, де складні та болісні факти з біографії авторки розповідаються дуже спокійно, подекуди з іронією, але без НАДРИВУ чи ДРАМАТИЗМУ. мені імпонує такий спосіб дивитися на світ 😌

крім іншого книга грайлива: з казками, з гобоєм, з екстравагантними поминальними вінками, з мишами, фінансовими аферами та фургончиком з морозивом!

читали? плануєте?

я: починаю читати "Березневі іди"

"Березневі іди": любий щоденнику, сьогодні 1 вересня

думаю, вся оця сніговія повернулася на вулицю, бо я вирішила, що час нарешті прочитати останню частину про Бйорнстад 🤭 а "Переможці" починаються буквально з бурі. насправді вони починаються з обіцянки смерті Беньї, але цю думку я витісняю 🥲

насправді мені навіть прикро, що у мене дещо змінилися смаки, і тексти Бакмана перестали подобатися АЖ ТАК СИЛЬНО як років 5 тому 🥺

він не став писати гірше, він пише так само, але в цьому і проблема. інколи мені здається, що автор сказав так багато у попередніх книгах, що тепер здатний тільки на самоповтори, що заганяє мене як читачку у дзеркальний лабіринт, де я постійно думаю, що десь я вже це бачила, а потім виявляється, що у Бакмана і бачила.

ще трохи смішно, що автор точно розуміє, що велика кількість читачів і читачок прийшла до третьої книги, аби дізнатися про долю Беньї, тому безпосередньо Беньї нам видають буквально по чайній ложці: на перші 50 сторінок про цього персонажа маленький розділ на 2 сторінки (там ми дізнаємося, що Беньї обрав самодеструкцію, not surprised).

може ще і зміню думку про книжку, але поки що я трохи скептична.