побачила, що ці два рядки тексту чомусь не паралельні, і не можу розбачити. як, леле, як??

в етері друга серія мого туру книжковими полицями, тут живуть мальописи, знаходжу для всіх них добре слово

https://www.youtube.com/watch?v=qaHAuqmWyUU

​​Ласкаво просимо на Кубу

Виявилося, що книгу Наталії Довгопол «Куба-якої-не-було» можна прочитати за вечір, що я вчора і зробила. Вона справді невелика, 179 сторінок, а до того ж дуже легко написана. Книга визначається як «повість про маленьку людину на арені чужої битви» - і з цим визначенням цілком можна погодитися.

В основу «Куби...» лягла родинна історія про двоюрідну бабусю авторки, яка мала схожий досвід. Пані Наталія у подяках шкодує, що не наважилася розпитати родичку за життя, тому користувалася документальними свідченнями, повістями кубинських письменників тощо. Як на мене, то участь українців (хай навіть вони і вважали себе радянськими людьми) у подіях на Кубі – це цікава і незвична тема.

Починається все з того, що головній героїні медсестрі Тамарі пропонують виконати свій інтернаціональний обов’язок в одній з соціалістичних країн. Назву країни тримають в страшній таємниці і навіть маршрут капітани кораблів отримують частково. Тамара погоджується, бо

а) у неї немає опції відмовити керівництву;
б) дівчина романтизує цей самий інтернаціональний обов’язок, мріє здійснити щось героїчне (і вирватися з буденної сірості).

Зрештою – і це не можна назвати спойлером – «добровольці» після кількох тижнів морської хвороби у жахливих умовах на вантажних кораблях, які жодним чином не обладнані для перевезення людей через Атлантику, прибувають на так званий острів свободи. Там їм доведеться попрощатися з багатьма своїми ілюзіями.

Ілюзій у Тамари справді багато, але у книзі ми бачимо її жінкою різного віку, дізнаємося про її дитинство, зустрічаємо вже пенсіонеркою, - і протягом всього цього часу вона змінюється. Змінюється її ставлення до власного тіла, до влади, до української мови, яку вона, дівчинка з села, так ретельно з себе вичавлювала.

Нам показують різну Кубу: і святково-танцювальну, і технологічно-відсталу, і революційну, сповнену рому та цукрової тростини, надокучливих комах та небезпечних рослин. Образ кубинців здався мені вже надто спрощеним у цьому тексті, і, хоча я і розумію, що авторка планувала колупатися не в їхніх, а наших національних травмах, все одно б хотілося чогось більшого, а не лише красивих і не надто розумних туземців.

У книзі також присутня любовна лінія, але я не сильно прониклася цими стосунками, тому і говорити про них багато не буду. Мені було шкода Тамару, що вона поставилася до цього майже курортного роману (роману у відрядженні?) так серйозно.

Найбільше мене вразили сцени, де ми зустрічаємо людей опісля, вже у нашому часі – і виявляється, що ця «рятівна операція» стала для певних героїв найяскравішою подією в житті, що вони пишаються, що взяли в ній участь, і знімають з себе вантаж відповідальності. Агов, чуваки, вашими руками ледь не розпочали Третю Світову, тут особливо немає чому тішитися.

Тим не менш, це вже все минуло, лишилася тільки згадка про радянських «туристів», яких ніби і не було. Як ми всі знаємо, практика «їх там не було» у минулому не лишилася.

під час читання книжок Дракуліч у мене майже завжди в голові з'являється ця картинка

дуже хочеться щось імпульсивно купити, але не можу придумати що саме

Розказую про три книги, які прочитала за останній час: збірка есеїв про титанес українського письменництва "Бунтарки", тридцятирічне листування з Астрід Ліндгрен "Твої листи я зберігаю під матрацом...", посередній ромком з надзвичайними здібностями "Танцюй моє серце".

https://youtu.be/zh7IbDXlKRw

Топ-30 українських книжок за результатами читацького голосування, влаштованого УІК.

Скільки у вас прочитаного?

https://chytomo.com/oholosyly-najznakovishu-ukrainsku-knyzhku-chasiv-nezalezhnosti/?fbclid=IwAR3goGN_TA5P-pJ-wF6WWbQkXVRKT7NC5r2H8ve0BezfaxQqpNqRzgDhNqY

Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії Шевельова:

https://pen.org.ua/ogolosheno-dovgyj-spysok-nominantiv-na-zdobuttya-premiyi-imeni-yuriya-shevelova-2021-roku-2/?fbclid=IwAR1BQfGAb34EOcssXjNw2Ozend-8x4tSZTtDoM2Sfoz05Esc1yiN9tTtrws

https://www.youtube.com/watch?v=7Ht_ZJUioW4

розбираю книжкову вежу жовтня 💛🧡

Мені пощастило домовитися про зустріч з редакторкою і співзасновницею видавництва Іриною Ніколайчук (і я цьому тішуся). Дуже запрошую вас усіх на стрім у четвер 11 листопада о 19:30, де ми з нею поговоримо про:

📕 як стають редакторками та чим вони взагалі займаються;

📗 наскільки весело, приємно і вигідно працювати з українськими видавництвами;

📘 як створити власне видавництво і поєднувати це з фрілансом;

📙 про плани Creative Woman Publishing та самої Ірини.

Якщо вам є що запитати в Ірини, то пишіть під постом або питайте вже прямо на стрімі, ми обов'язково будемо читати коментарі, а між найактивнішими учасницями та учасниками чату буде розіграна одна з книжок Creative Woman Publishing на ваш вибір ❤️

ось вам лінк на стрім, приходьте за ним СЬОГОДНІ о 19:30, дізнавайтеся нове про життя редакторки і видавчині, питайте свої питання і маєте шанси виграти книжку видавництва Creative Woman Publishing на вибір, а також цікаво провести час ❤️

https://www.youtube.com/watch?v=whnXi6Fr9y4

перший пункт у розсилці Букви - реклама російського видання манґи про Чі. більше не було про що написати?.. 😒

українською вже вийшло 5 томів про Чі, вочевидь, вони будуть виходити і далі, але дякую, Букво, дуже дякую, що просуваєш видавництво "Азбука"

Goodreads Choice Awards 2021 розпочався, але не можу сказати, аби я прочитала достатньо книжок для голосування (хіба що в одній номінації) 🥲

А ви щось читати з номінантів?

https://www.goodreads.com/choiceawards/best-books-2021

Новий стрім гряде! Будемо говорити з авторкою подкасту Ш(чи)тець Ольгою Штець у вівторок 23го листопада о 19:30 про любовні романи:

❤️ як жанру вдається бути популярним і на маргінесі водночас

🧡 чому не варто казати "жіночі" романи

💛 любовний роман за кордоном і в Україні

💚 чи потрібні у любовних романах сексуальні сцени

💜 найпопулярніші тропи

🤍 рекомендації справді хороших творів


Приходьте всі, долучайтеся до розмови у коментарях, сперечайтеся, погоджуйтеся, розказуйте чому ненавидите любовні романи чи чому обожнюєте!

подкаст Ольги: shorturl.at/gAGL7

лінк на трансляцію: https://www.youtube.com/watch?v=XDEzzzJCyrc

показую книги, які з'явилися у мене в листопаді 🥰

https://www.youtube.com/watch?v=mquq4bA4MCQ

час розпаковувати буктюб-сюрприз ❤️

https://www.youtube.com/watch?v=ZW4l4G2md8g&t

​​"І прокинеться Левіафан"

Мушу зізнатися, я ставлюся до сай-фаю доволі скептично. Я читала не надто багато творів цього жанру у дитинстві чи підлітковому віці, тому у мене не склалося потрібного сентименту, а вже дорослою я спробувала кілька так званих "класичних" історій й практично усі вони були мені вельми нудні. Вірю, що у частини із вас інакше ставлення. Власне, мої очікування від "Експансії" не були супер високими, але всі побігли, тож і я побігла. До того ж надихало, що "Експансію" написав сучасний автор (насправді це псевдонім для двох співавторів), тому жевріє надія, що буде веселіше, ніж у книжках сторічної давнини.

ЯК Я ПОМИЛЯЛАСЯ ЗІ СВОЇМ СКЕПСИСОМ!

Мені дуже сподобалася "Експансія. І прокинеться Левіафан" Джеймса С.А. Корі, що вийшла у видавництві "Богдан"! Чесне слово, я сама не чекала, що настільки захоплюся цією історією. Справдешній page-turner, якого ми всі заслуговуємо! Дуже динамічний сюжет, виразні герої, продуманий на багатьох рівнях світ.

У книзі розповідається історія про невеличку, але віддану команду досвідчених професіоналів з різних планет (та астероїдів), яка через обставини виявляється вплутаною в жорстокий експеримент цивілізаційного масштабу. Ми бачимо всі події з точки зору капітана Голдена, який очолює цю команду, а також детектива Міллера. Це дуже різні люди, але через призму їхніх поглядів ми можемо скласти повну картину. Хотілося б більше основних жіночих персонажів, але, на жаль, через усю книгу нас супроводжують лише півтори постійні героїні, хоча за кадром ми бачимо, що жінки мають достатньо місця у цьому всесвіті: є і генералки, і капітанки кораблів, і очільниці охоронної системи цілих станцій, і професійні сварщиці etc. Можливо у наступних книгах серії (а їх тут дайбоже) знайдеться спосіб зробити жінку фокальною героїнею.

Окремо хочу розповісти, що світ прийдешній у чомусь лишився незмінним, але певні новації на побутовому рівні з'явилися. Це чудово, бо частенько автори переносять події в далеке майбутнє, але лишають нуклеарні родини як єдину форму сімейного устрою. Тут, наприклад, автор описує нам "кооперативну родину" (нуклеарні родини теж лишилися, не переживайте), де герой виростає в сімействі зі трьома матерями і чотирма батьками (або навпаки, вибачте, якщо помилилася), і від усіх має щось у своєму ДНК.

Також було дуже цікаво спостерігати як автор акцентує увагу на відмінності у жестикуляції людей, що народилися на Землі або Марсі (планетах зі сталою гравітацією), та людей зі штучних станцій. Останні, мовляв, звикли довго перебувати в скафандрах, тому жести в них активніші, задіюється все тіло. Здавалося б, дрібниці, але ці дрібниці управдоподібнюють світ.

І нарешті не можна не згадати про чудовий переклад, над ним працював Олесь Петік,. Тут абсолютний порядок із фемінітивами, мова героїв насичена і легка, можна відрізнити деяких персонажів лише за їхніми репліками, немає чогось крінжового.

Українською вже вийшла друга частина під назвою "Війна Калібана", у передпродажі знаходиться третя - "Брама Абаддона". Мені все це треба :)

Фантастичні talk(s) готують на 29 грудня етер про результати року і визначають голосуванням улюблених блоґерів та блоґерок, які читають фантастику та розповідають про неї.

Якщо у вас є вільна хвилинка, то проголосуйте як вважаєте за потрібне. Людям, які говорять про книжки, не завадить моральне заохочення 🙃

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfyTVZ_dt4tfDr7HXOUBXgZZ_PMfDsvnWThoHhjvnSe3mEF-w/viewform