зняла нове відео з книжковими "НІ" 🥰

https://youtu.be/r9poA34gN8I

тут додалося трохи нових людей, тож, мабуть, буде доречно у кількох словах розповісти про себе 🤗

🐈‍⬛ мене звати Дар'я, маю 28 років, працюю в айті

🐈‍⬛ дуже люблю котів, у мене є чудова помічниця Муха, яку я взяла півтора роки тому з притулку

🐈‍⬛ я з Сум, до повномасштабної війни жила в Харкові, зараз знаходжуся в Києві

🐈‍⬛ канал називається Grumpy readerka на честь отого недовольного кота, але, подорослішавши, бути ґрампі й еджі перехотілося

🐈‍⬛ читання допомагає мені справлятися з життям, я доволі тривожна людина, а книги дають мені можливість ескапуватися, відволіктися від проблем у реальності, а також повернути собі відчуття такого-сякого контролю. у такі періоди, як правило, кількість прочитаного стрімко зростає, тож не завжди люди, що читають 100+ книжок на рік, женуться за цифрами чи досягненнями

🐈‍⬛ ходжу на плавання, в'яжу, люблю подорожувати, випічку

🐈‍⬛ читаю українською і англійською, люблю різні жанри, маю кіндл для ебуків, а ось з аудіокнигами не складається

🐈‍⬛ періодично мене жахає усвідомлення, що я нізащо не встигну прочитати всі книги, які мені хотілося б, їх так багато, а щодня виходять нові й нові, щоразу мушу це заново приймати

дуже тішуся, що ви слідкуєте за моїм контентом, що долучаюсь до творення спільноти для людей, яким важливі книги, це піднімає настрій і дає натхнення, дякую вам ❤️

на гудрідзі вийшла підбірка з 81 книжки, що перемагала в Goodreads Choice Award Fiction за останні роки, звісно, я стала рахувати, що є українською 🥰

✍🏻 52 з них видані українською

✍🏻 14 з них належать авторкам чи авторам, які вже видавалися українською, подекуди це продовження серій

✍🏻 6 з них анонсовані до виходу

✍🏻 9 з них не виходили друком в Україні, інші книги авторів теж не видавалися

можливо, на пару книг я помилилася, але загалом тенденція дуже приємна ❤️

друзі, за новим календарем посунулися зимові свята, тож Олені Святого Миколая вже розпочали роботу, ласкаво запрошую вас доєднатися до вибору підопічних, дитячі листи цього року 💔

"Іде війна – виростають діти
І любиш їх, тому що крім тебе
Їх тут ніхто не буде любити"

https://coda.io/@toolkit/olenisviatogomykolaya

вирішила спробувати зняти доволі популярний формат відео "Спробуй розділ", де наступний тиждень я щодня буду читати перший розділ якоїсь книжки (або перші сторінок 30, якщо розділи дуже маленькі чи їх немає) і відразу розповідатиму свої враження, а потім змонтую все разом 🥰

зараз попрошу вас допомогти обрати мені ці книжки за допомогою голосування у наступному дописі. можна буде голосувати за кілька книг, але, будь ласка, не за всі одразу 👉🏻👈🏻

що ж, ви наголосували вельму цікаву підбірку: тут і українські автори, і фантастика, і трилер, і дитяча історія ✨

мені вже нетерпеливиться читати, думаю, завтра почну, але порядок книжок лишиться на мій вибір, дякую всім 👌🏻

вже 16-го листопада на каналі буде друге засідання клубу "Довго і щасливо", говоритимемо про "The Dead Romantics" Ashley Poston. книжка виявилася неоднозначною, сприйняли ми її по-різному, тож можлива суперечка 🤭

якщо ви не читали, але теж хочете послухати, то не турбуйтеся, ми розкажемо сюжет з усіма спойлерами, обговоримо хто як і чому вчинив, чи доречна обкладинка, а також подискутуємо про ґоустрайтинг, поховальні будинки і привидів 👻

почався відкритий раунд Goodreads Choice Awards 2023, цьогоріч цікава зміна, з'явилася нова категорія - Romantasy.

можливо, причина в тому, що останні три роки поспіль в категорії Fantasy вигравала Сара Маас 🤭

поступово рухаюсь зі зйомкою відео, де пробую перші розділи, стараюсь читати навіть у перукарні 🤭

насправді найбільшою неочевидною проблемою виявився той факт, що після першого розділу відкладати книги геть не хочеться, а хочеться зразу продовжувати. вже чотири книги я надкусила - і кожну шкода лишати 🥲

https://www.youtube.com/watch?v=PQ2rq4DS8eI

за годину починаємо, доєднуйтеся ✨

також в кінці етеру назвемо наступну книжку, її можна буде читати разом з нами. вона вже є українською і, можливо, ви її вже навіть купили ❤️

сьогодні пані бібліотекарка успішно прокомпостувала мій читацький квиток, уклінно дякую 🙏🏻

а я сідаю за монтаж тижневого відео, нарешті надкусила всі книжки і вже зовсім скоро зможу поділитися своїми враженнями 🥰

сьогодні розповім про книжку, що лишила дуже добрі враження. я читаю не так багато нонфікшену, а ще рідше про нього говорю, але цього разу хочеться. мова йде про книгу "Нікого немає в лісі. Історії про людей, будівлі та психіатрію" Христини Шлапак.

назва доволі вичерпно дає зрозуміти про що буде йтися: авторка має досвід роботи у психіатрії й ділиться ним, але також говорить про пам'ять, про випробовування, про повагу й людяність. останні два слова мені хочеться особливо підкреслити, це найкращий опис твору. дуже імпонує підхід авторки до оповіді, її ставлення до життя, до роботи, до людей, яким не пощастило, але які все ще лишаються людьми.

книга написана про українські реалії, тому є розділ про каральну психіатрію за Союзу, про лікарню в Дніпрі, яка функціонувала як в'язниця для дисидентів. не хочеться вдаватися до заяложених фраз про волосся дибки, але спокійно це читати неможливо.

також ми знайомимося з деякими пацієнтами авторки, бачимо побут лікарень, натикаємося на незручні випадки, коли люди лишаються у таких лікарнях на тривалий час, бо йти їм нікуди, ранимося уламками чужих історій, а над деякими сумно усміхаємося.

тут немає місця засудженню родичів, які не можуть впоратися зі страшними хворобами, але подекуди хочеться відкласти книгу з думкою "А як вчинила б я? А як вчинили б зі мною?". авторка не позбавляє надії, вона показує, що навіть у складних випадках можливо бути поруч з близькими: "Люди здатні продовжувати зв'язок, незважаючи ні на що".

ми бачимо ситуацію і очима сімейної лікарки: "Немає якогось універсального рецепта, як скерувати пацієнта до психіатра так, щоб не образило. Єдине, що можна, - це бути людиною і розуміти, що поруч із тобою так само сидить людина, яка має почуття і якій важко". один з моїх улюблених текстів тут про священника, що вирішив здобути освіту психіатра.

з цікавого хочеться згадати розділ про архітектуру в психіатрії, як проєктували лікарні, підхід до будівництва та чому в Україні так багато подібних закладів у старих маєтках.

від щирого серця раджу.

так з тебе почалося чи не з тебе, абук, ти надсилаєш змішані сигнали 🤭

якась жорстока закладинка вийшла, мені некомфортно відривати птиці голову 🙈

прочитала епізод з "Невеличкої драми" Підмогильного і захотіла поділитися 🥲

контекст: 1928-й рік, Київ, говорять пані професорова і її донька, так звана інтелігенція, що мають досі покоївку, хороше помешкання, сам професор викладає в в університеті, підтримує лікарську практику.

-... Вона українка, причому з того молодого покоління, яке не задовольняється вже українською школою на селі, виданням українських книжок, театральними виставами, як це було в батьків їхніх. Їм хочеться більшого - знаєш, апетит з їжею приходить.

- L'apepetit vient en mangeant... Але вони нас хотять з'їсти, - зауважила мати з гнівом.

- Щось подібне. Їх легко пізнати. По крамницях вони запитують усе по-українськи, до того ж голосно, демонстративно і вимагають, щоб їх розуміли...

- Але це смішно! - скрикнула мати.

- Безперечно смішно. Продавці таки й справді сміються за їх спиною. Смішно чути в могутній російській стихії нашого міста оцей кволенький український голосок... Але приклад, мамо, заразливий, надто ж поганий приклад.

а ще таке питання, якщо ви купували видання класики Вівата, то чи тримається у вас оце блискуче фенсі-напилення? у мене в процесі читання дрібочки відлущуються. це не скарга, просто цікаво ваш досвід 👀

в листопаді я була зразком стриманості в купівлі книжок, оце і ще одна електронка 🙈 хіба так буває?