поступово рухаюсь зі зйомкою відео, де пробую перші розділи, стараюсь читати навіть у перукарні 🤭

насправді найбільшою неочевидною проблемою виявився той факт, що після першого розділу відкладати книги геть не хочеться, а хочеться зразу продовжувати. вже чотири книги я надкусила - і кожну шкода лишати 🥲

https://www.youtube.com/watch?v=PQ2rq4DS8eI

за годину починаємо, доєднуйтеся ✨

також в кінці етеру назвемо наступну книжку, її можна буде читати разом з нами. вона вже є українською і, можливо, ви її вже навіть купили ❤️

сьогодні пані бібліотекарка успішно прокомпостувала мій читацький квиток, уклінно дякую 🙏🏻

а я сідаю за монтаж тижневого відео, нарешті надкусила всі книжки і вже зовсім скоро зможу поділитися своїми враженнями 🥰

сьогодні розповім про книжку, що лишила дуже добрі враження. я читаю не так багато нонфікшену, а ще рідше про нього говорю, але цього разу хочеться. мова йде про книгу "Нікого немає в лісі. Історії про людей, будівлі та психіатрію" Христини Шлапак.

назва доволі вичерпно дає зрозуміти про що буде йтися: авторка має досвід роботи у психіатрії й ділиться ним, але також говорить про пам'ять, про випробовування, про повагу й людяність. останні два слова мені хочеться особливо підкреслити, це найкращий опис твору. дуже імпонує підхід авторки до оповіді, її ставлення до життя, до роботи, до людей, яким не пощастило, але які все ще лишаються людьми.

книга написана про українські реалії, тому є розділ про каральну психіатрію за Союзу, про лікарню в Дніпрі, яка функціонувала як в'язниця для дисидентів. не хочеться вдаватися до заяложених фраз про волосся дибки, але спокійно це читати неможливо.

також ми знайомимося з деякими пацієнтами авторки, бачимо побут лікарень, натикаємося на незручні випадки, коли люди лишаються у таких лікарнях на тривалий час, бо йти їм нікуди, ранимося уламками чужих історій, а над деякими сумно усміхаємося.

тут немає місця засудженню родичів, які не можуть впоратися зі страшними хворобами, але подекуди хочеться відкласти книгу з думкою "А як вчинила б я? А як вчинили б зі мною?". авторка не позбавляє надії, вона показує, що навіть у складних випадках можливо бути поруч з близькими: "Люди здатні продовжувати зв'язок, незважаючи ні на що".

ми бачимо ситуацію і очима сімейної лікарки: "Немає якогось універсального рецепта, як скерувати пацієнта до психіатра так, щоб не образило. Єдине, що можна, - це бути людиною і розуміти, що поруч із тобою так само сидить людина, яка має почуття і якій важко". один з моїх улюблених текстів тут про священника, що вирішив здобути освіту психіатра.

з цікавого хочеться згадати розділ про архітектуру в психіатрії, як проєктували лікарні, підхід до будівництва та чому в Україні так багато подібних закладів у старих маєтках.

від щирого серця раджу.

так з тебе почалося чи не з тебе, абук, ти надсилаєш змішані сигнали 🤭

якась жорстока закладинка вийшла, мені некомфортно відривати птиці голову 🙈

прочитала епізод з "Невеличкої драми" Підмогильного і захотіла поділитися 🥲

контекст: 1928-й рік, Київ, говорять пані професорова і її донька, так звана інтелігенція, що мають досі покоївку, хороше помешкання, сам професор викладає в в університеті, підтримує лікарську практику.

-... Вона українка, причому з того молодого покоління, яке не задовольняється вже українською школою на селі, виданням українських книжок, театральними виставами, як це було в батьків їхніх. Їм хочеться більшого - знаєш, апетит з їжею приходить.

- L'apepetit vient en mangeant... Але вони нас хотять з'їсти, - зауважила мати з гнівом.

- Щось подібне. Їх легко пізнати. По крамницях вони запитують усе по-українськи, до того ж голосно, демонстративно і вимагають, щоб їх розуміли...

- Але це смішно! - скрикнула мати.

- Безперечно смішно. Продавці таки й справді сміються за їх спиною. Смішно чути в могутній російській стихії нашого міста оцей кволенький український голосок... Але приклад, мамо, заразливий, надто ж поганий приклад.

а ще таке питання, якщо ви купували видання класики Вівата, то чи тримається у вас оце блискуче фенсі-напилення? у мене в процесі читання дрібочки відлущуються. це не скарга, просто цікаво ваш досвід 👀

в листопаді я була зразком стриманості в купівлі книжок, оце і ще одна електронка 🙈 хіба так буває?

друзі, фінальний раунд Goodreads Choice Awards 2023! шкодую, що не встигла прочитати достатньо, аби вболівати за щось в кожній категорії, але давайте поділюся з вами тим, що знаю 🥰

🏆 у номінації Best Fiction є "Yellowface" Ребекки Кван, я на днях закінчила її читати, мені сильно сподобалося, точно підтримаю своїм голосом! до читання собі відмітила ще "The Wishing Game" Meg Shaffer, має бути книга про книги, люблю таке.

🏆 у Best Romance є цьогорічні книги Алі Гейзелвуд (читала) і Емілі Генрі (не читала, але буду), це очікувано, дуже популярні авторки, котрих обожнюють тисячі. ще я знайома з Ashley Poston, це авторка "Dead romantics" (сподобалося), і з Hannah Grace, яка написала "Icebreaker" (це було зле, я не стала й дочитували). ні за кого не голосую, але спостерігаю з цікавістю.

🏆 у Best Romantasy читала "Четверте крило" Ребекки Яррос, за нього і проголосую, передбачаю перемогу в цій номінації. ще туди потрапили аж дві книги Дженніфер Арментраут, але я ніколи її не читала. моя подруга дуже любить вампірську серію Crowns of Nyaxia, можливо, колись почитаю. також додала в to-read "Assistant to the Villain", за описом має бути щось кумедно-романтичне.

🏆 Best Fantasy цікаве, тут я голосую за "Emily Wilde's Encyclopaedia of Faeries", читала, сподобалося. є знайомі імена: Шваб, Бардуґо, Сандерсон, Гарроу, всіх буду читати у майбутньому. ще зацікавилася піратською історією "The Adventures of Amina al-Sirafi" від Чакраборті.

🏆 у Best Debut Novel читала "Непокірні" Емілі Гарт, чудова історія, мій голос іде їй. планую читати ще чимало книжок звідти, особливо цікавить "Ink Blood Sister Scribe" Emma Törzs.

🏆 у Best Memoir & Autobiography я не читала нічого, але інколи неіронічно планую мемуари Періс Гілтон, якщо буде настрій, побачимо.

слідкуємо далі, цікаво, хто переможе 🍿🍿

друзі, хочу показати вам передпродаж арт-видання "Гід на Схід. Перший ілюстрований довідник-путівник Донеччиною, яку ми не хочемо втратити". мені пощастило бачити його до друку - і це поєднання дивовижних колажів та коротких цікавих дописів. як би ще я прочитала про стародавні скам'янілі дерева, творчість Куїнджі та ГогольФест в одному місці?

ця книга добре пасувала б на подарунок іноземцям, бо український текст дубльований англійською, а, крім того, вона легко дозволяє розширити стереотипні уявлення про регіон.

це не реклама, я щиро хочу розповісти і про книгу, і про інші товари, які можуть знадобитися: листівки, закладинки, путівники, значки, світшоти (я часто з'являюся в Ї-світшоті на відео, наприклад, отут) тощо. зверніть увагу, можливо, вам теж треба 🥰

вчора я вже спробувала розповісти про своє прочитане листопада, але випадково видалила і була дуже зла на себе. дубль другий 🥲

🐾 "My Roommate Is a Vampire" Jenna Levine лишила неоднозначні враження. з одного боку було кумедно спостерігати як стародавній вампір після сторічної коми намагається адаптуватися до хіпстерського Чикаґо та подолати ейдж ґеп у стосунках, з іншого кінець в книжки дурацький. більше писала в гудрідз.

🐾 про "The Dead Romanics" Ashley Poston говорили на етері книжкового клубу. мені особисто сподобалася книжка, але я згодна, що теми родини, смерті, маленького міста, письменництву тут перемагають саму лав сторі. привиди і ґоустрайтинг ідуть в комплекті.

🐾 "Двір шипів і троянд" Сари Маас виявився не таким жахливим, як я чекала. мені розповідали, що це буде екстремально нудне фейріпорно, але насправді читалося нормально, бувають і гірші книжки. та і фейріпорно тут на півтора рази, будемо чесними.

🐾 "Нікого немає в лісі" Христини Шлапак лишила мені чудові враження, я ними ділилася кілька постів тому, поважаю цю книжку, раджу і бажаю їй визнання.

🐾 трилери - не моя чашка чаю, але "Служниця" Фріди Мак-Фадден прочиталася легко, захопливо, я навіть хотіла пожертвувати сном заради неї, буду читати і наступні частини теж.

🐾 "Yellowface" Ребекки Кван мене супер вразила, я чекаю, аби прочитали дівчата з книжкового клубу, ввійде в мої найкращі книжки за рік, я люблю і ненавиджу цей твір одночасно. в моєму рейтингу це значно краще за "Макову війну", реалізм пані Кван личить.

🐾 "Піранезі" Сюзанни Кларк - дуже дивна книжка, про яку важко щось розповідати. я насолодилася цим читанням-блуканням, теж жду книжкових клубів, аби екзальтовано зізнаватися їй у любові.

чи читали ви щось із цих книжок? які ваші враження?

ідеальне поєднання екслібриса і книжки 🤭 йому вже кілька років, а я щоразу тішуся як вперше, коли лишаю цей відбиток.

чи маєте екслібрис ви? які у вас правила його використання?

я ставлю штамп не відразу після покупки, а лише коли впевнена, що захочу лишити книгу собі 🐦‍⬛️ уже один раз доводилося докуповувати чорнил, бо підсохла подушечка, думаю, наступного разу взяти не чорні, а кольорові (рожеві!) для настрою 😌

до кінця року лишилося не так багато часу і мені відверто не хочеться завершувати його з недочитаними книгами, але я розумію, що всі, які почала, дочитати не зможу. враховуючи, що я читала в середньому 8.3 книжки на місяць, то в грудні я встигну ще книжок 7, але які це будуть книжки?

1) точно дочитаю "Анатомію кохання", бо це для читацького клубу "Довго і щасливо"

2) "Три чоловіки для Вільми", бо я ще торік запам'ятала, що всі хвалили цю книгу і читали в грудні, тож відкладала її спеціально на цей час

3) "Школа ідеальних матерів", бо вона вже прочитана більше ніж на половину

4) "Зимар" Террі Пратчетта, бо обрали її для іншого читацького клубу

5) таємно, бо я ще не придумала, це буде за настроєм

6) різдвяний романс українською, швидше за все "Різдвяне бажання", бо більше нічого мене цьогоріч якось не приваблює

7) різдвяний романс англійською, тут без конкретних назв

(з фото мені допомогла Муха, якій дуже кортіло вкрасти зі "Зимаря" ляссе 🤭)