​​Великий благодійний розпродаж 📚

Вам потрібно більше книг, а військовим - більше донатів! Тому ми запускаємо розпродаж, де ви зможете придбати книги за зниженими цінами.

Шукайте акційні пропозиції в Книгарні-кав'ярні Старого Лева у Львові за адресою вул. Личаківська, 22.

І паралельно розпродаж триватиме на нашій сторінці у ФБ👇
Книги по 100 грн
Книги по 150 грн
Книги по 300 грн

Умови:
🔸бронюйте книги, які вас зацікавили, в коментарях під фото
🔸оплачуйте вартість за цими реквізитами:
Монобанка
Номер картки банки: 5375 4112 0272 3651
Конверт Приватбанку
Приват: 5168 7450 2229 0750 (Люда Дмитрук)
PayPal: ludakurys@gmail.com
🔸надсилайте скрін оплати та свою адресу в приватні повідомлення @vyshnevyj

Акція триває до 31 березня 2024 року.
Всі виручені кошти підуть на допомогу військовим.

Просимо про поширення та активну участь!
#читаюДляЗСУ

кілька передзамовлень, дві імпульсивні покупки, один дуууже продуктивний візит до книжкової шафи подруги - і знову назбиралася гора нових книжок!

а я і не проти 🥹

сьогодні пакувала посилку з Бакманом, якого хоче почитати мамина подруга, і раптом подумала, що ось саме ці дві фізичні книжки про бабусю і Уве вже прочитало десяток людей, якщо не більше.

загалом я люблю давати почитати іншим історії, які мені подобаються, бо припорошені пилом ряди книг на полицях - мертві, це не діло.

звісно, бувають і неприємні досвіди, коли не повертають чи повертають у поганому стані (або, зовсім жахливо, повертають і зле відгукуються про мої улюблені книжки), але в мене ці досвіди дуже нечисельні. стараюсь орієнтуватися на вайби людей і вірити в добропорядність, це працює.

а як ставитеся до позичань книжок ви?

вже пізній вечір неділі, хочеться закінчити важкий тиждень чимось хорошим, тому давайте розповім вам про оповідання Ніла Ґеймана "Той, хто підмітає сни" зі збірки "Дим і дзеркала". у ній є різні тексти: більш і менш дивакуваті, проза й вірші, історії про лицарів, Чорного кота, голівудських акторок німого кіно, доньку сови, Малібульфа, незмінну дівчину з еротичних журналів та різні-інші.

сьогоднішнє оповідання зовсім коротке і прекрасне своєю химерною магічністю, яка так добре вдається Ґейману: тут ідеться про сновидіння, про те, куди вони зникають, і про те, що відбувається з людьми, до яких більше не приходить той, хто підмітає сни.

Щойно ти прокинешся, він приходить до тебе і замітає королівства і замки, янголів і пугачів, гори і океани. Він замітає жадання, кохання, коханців, мудреців-неметеликів, квіти з плоті, біг оленя, трощу "Лузітанії". Він замітає все, що ти лишаєш у снах, - зношене тобою інше життя, полишені тобою очі, не знайдену контрольну роботу. Одне за одним він замітає їх усіх: і жінку з гострющими зубами, що вкусила тебе за обличчя, і черниць із лісу, і руку мерця, що вистромилася з ледь теплої ванни, і червоних хробаків, що повзали по твоїх грудях під сорочкою.

нехай ваші сни будуть у безпеці ❤️

(на світлині Муха показує зразок як треба спати)

сьогоднішні ✨ранкові вибухи✨ були неприємними, я дещо налякалася, але тепер можна випити кави і поговорити про описи бомбардувань в Лондоні у романі Кейт Аткінсон "Життя за життям". припущу, авторка читала спогади, говорила з очевидцями чи будь-яким іншим чином дослідила цей період, але як же добре в неї вийшло відчути і описати!

Чай був дуже добрий, такого в універмагах більше не дають. Та й "Джон Льюїс" розбомбили, лишився чорний беззубий череп будівлі. Не минуло й кількох днів, як магазин знову запрацював - усі просторікували про "англійський дух", але, якщо чесно, то що їм ще залишалося?

На початку Бліцу вони казали "Не можуть же вони нас бомбити щоночі", але тепер уже знали, що можуть. Їх бомбили уже 56 ночей підряд, тож починало видаватися ймовірним, що кінця справді не буде.

..заревіли перші бомби - судячи зі звуків, десь при доках. Вона зірвалася на ноги, схопила ліхтар, який висів на гачку біля вхідних дверей, як свята реліквія, і книжку, яку теж тримала біля дверей. Це була її "книжка для укриття" - "До солов'я". Тепер, коли видавалося, що війна ніколи не закінчиться, Урсула вирішила, що можна і за Пруста взятися.

майже кожен із цих уривків я читала зі сумною усмішкою і думкою "ми чи не ми", але все одно якимось дивом це працює для мене терапевтично. можливо, теж пора братися за Пруста ❤️‍🩹

подивилася на анонс антології української фантастики від вівату, не можу не помітити, що серед авторів 17 письменників і лише 2 письменниці 🥲

раптом я помилилася в підрахунках, то ось перелік імен: Володимир Єшкілєв, Олекса Стороженко, Микола Гоголь, Іван Наумович, Іван Франко, Василь Королів-Старий, Борис Штерн, Олексій Жупанський, Світлана Тараторіна, Олександр Михед, Сергій Легеза, Михайло Назаренко, Макс Кідрук, Остап Українець, Наталія Матолінець, Максим Гах, Павло Дерев’янко, Олексій Гедеонов, Володимир Кузнєцов.

думка навздогін: мене це засмутило, бо більшість людей зі списку - наші сучасники, а нинішню українську фантастику з такою малою кількістю жіночих голосів уявити неможливо.

нова пошта прислала сповіщення про посилку з книжкою, маю підозру (і мрію), що це шостий проповідник нарешті до мене їде 🥹