я: фотографую нові книжки, що приїхали

Муха: о, дякую, гарне місце полежати



«Набої до розстрілу» чекала давно, то вже зразу почала й читати 😌

збірка "Блудний метеор" Наталії Кобринської починається передмовою від Михайла Грушевського, де він говорить і про саму авторку, і про її твори. другу частину я пропустила, бо хочеться все ж спершу прочитати самій, а ось з першою ознайомилася уважно, хоча вже й знайома з біографією (ще надибала оцю статтю, поки шукала світлину). знаю, що Кобринська не дуже відома серед широкого загалу, але це так несправедливо! сподіваюсь, що гарне видання від "Ще одну сторінку" докладеться до зміни ситуації 🙏🏻

нам представляють Наталію Кобринську як "одну з визначнійших та інтереснійших фігур в нашім письменстві та взагалі культурнім житю". пані Наталія походить з родини галицького священника, рано і щасливо вийшла заміж, але після смерті чоловіка вона лишилася "бездітною вдовою і тяжко прибита сим нещастєм, вернулася в дім свого батька". розраду і призначення жінка знайде в громадській діяльності та письмі.

Кобринська разом з Оленою Пчілкою видавала той самий "Перший вінок", виступала за жіночу емансипацію, займалася питаннями жіночої освіти, популяризувала спільні кухні та денні приюти. одним з найактуальніших питань жіночої справи вона вважала економічну самостійність та політичні права, що помітно знаходить відображення в її творчості. читаючи оповідання, я постійно задумуюсь як у Кобринської вийшло аж настільки перегнати свій час, абсолютна квін!

це зауважує і сам Грушевський, говорячи що оточення Кобринської не було готове до феміністичних ідей, комусь вони видавалися занадто радикальними, а комусь смішними, але разом з тим він оптимістичний щодо її подальшого впливу на культурний поступ.

оповідання у неї варті уваги, думаю, у наступних дописах розповім про кілька з них детальніше 💅🏻

уперше в житті була на Арсеналі в чарівній компанії Насті (і в нас буде спільне відео!), потрапила під дощ, але дуже всім задоволена, купила книжку 💅🏻