можу похвалитися дочитаною трилогією The Last Binding від Фреї Марске, я чудово провела з нею час. це квірне роментезі від австралійської авторки, події відбуваються в Британії початку минулого століття.

кожна книга розповідає нам про окрему пару, але всі вони об'єднані наскрізним сюжетом, окремо читати їх не варто. власне сюжет полягає у тому, що лиходії хочуть зруйнувати Останній Контракт, який багато століть тому дозволив людям перейняти магію фейрі. змовники планують забрати всю силу британських магів, аби впоратися з великою загрозою майбутнього (припущу, йдеться про Першу Світову, але цю інтерпретацію авторка лишає на розсуд читачам).

усі три частини дуже різні, але усі класні, я їх щиро полюбила. якщо спробувати коротко описати кожну з книжок, то перша буде про вразливість і довіру, друга дуже грайлива, авантюрна і трохи театральна, а у третій йдеться про зцілення і віднайдення родини.

найкращою мені здалася перша частина, друга - незаслужено недооцінена, а третя сподобалася, але виклала змішані почуття, було помітно, що авторці дуже треба красиво звести сюжетні лінії докупи (їй вдалося), а задля цього довелося трохи пожертвувати романтичною частиною. якщо раптом зберетеся читати, то врахуйте, що тут є достатньо багато смат-сцен, але більшою мірою вони виправдані і дозволяють героям краще розкритися.

тут багато магії, ігор, Британії, стародавніх маєтків, таємниць, пригод, родинних драм, екшену, жартів і ніжності, постають питання жіночої емансипації та колоніалізму. Фреї Марске вдалося створити прекрасних живих героїв і дуже цікавий світ!

як можна помітити з фото, то я помилилася з форматом третьої книги, вона більша за інші, це дратує, але історія така хороша, що я можу собі це пробачити.

якщо любите такі книжки і читаєте англійською, то дуже раджу звернути увагу 🥹

друзі, нарешті розпочинаємо другий сезон "Довго і щасливо"! уже в понеділок о 19й ми з Олею Штець будемо говорити про найновішу книжку Емілі Генрі "Funny story". це одна з моїх улюблених авторок, що тільки є в цьому жанрі, тому я надзвичайна рада поговорити про неї 💅🏻

у "Funny story" будуть співмешканці, яких кинули їхні екси, драма, сумні пісні в машині, маленьке місто, ферми з органічною продукцією і фестиваль у бібліотеці. звісно, не обійдеться і без психічних травм у героїв, які не дають їм бути щасливими, Емілі Генрі дуже добре вміє таке писати.

якщо ви пропустили попередні обговорення, то ось плейліст 👉🏻👈🏻

долучайтеся завтра, розказуйте чи любите книги Емілі Генрі, задавайте питання - впевнена, це буде добре проведений час разом ❤️

https://www.youtube.com/live/j9YFt-D0R14?si=vZd0lbGTuz49L0ww

ми з Олею вирішили не проводити етер, бо сьогодні говорити про милий романс, робити фан-контент видається неприйнятним, доведеться посунути. думаю, наш читацький клуб серед рекордсменів щодо переносу дат, але ми впевнені, що наші глядачі й глядачки поставляться до цього з розумінням.

підтримати Охматдит пожертвою можна тут, це офіційна сторінка фонду, раджу уникати неперевірених посилань, бо шахраї не мають етичності й совісті:

https://www.ohmatdytfund.org/donate

на днях виклала відео з новими книжками травня, якщо ви раптом пропустили, то можете глянути 💅🏻

а ще зберегла 52 обкладинки книжок, аби зробити масштабне відео про все прочитане за пів року, ще не уявляю скільки часу займуть зйомки і монтаж, але я натхненна це зробити до відпустки!

ще хочеться поділитися враженнями від "Пісні відкритого шляху" Артема Чеха, загалом вона добре читається, але в мене змішані відчуття. історія доволі прямолінійна, герої рухаються від квеста до квеста, де перемагають своїх ворогів і лутають їхні мішки. мені не подобається аж таке перевантаження деталями того часу, це мало б працювати на автентичність, але мені ту мач. також не дуже цікаво спостерігати за героїнею, яка абсолютно вписується в типаж манік піксі дрім гьорл, не моя чашка чаю.

окремо мене здивувало і сприкрило, що автор і його редактор обрали передавати звук H/h через Х/х, мені здавалося, що вже є сталий консенсус з цього приводу, але про персоналіті редактора я загалом стараюсь не думати, бо мене тошнить.

але я не втрачаю сподівань, що книжка зрештою лишить по собі непогані враження!

https://www.youtube.com/watch?v=sx1tdu88WGQ

знову поїзд і нова книжка 🥰


(а ще вперше наважилася записати при інших людях шматочок відео, дуже соромлюся, але розвиваю влогову чакру з усіх сил)

привіт, друзі! повернулася додому нарешті, про відпустку розповідати зараз не буду, бо ✨знімала влоґ✨, тепер треба змонтувати його, а це вже залежить від електрики. гадаю, день-два і вдасться виділити час для цього 🙏🏻

за цей час встигла прочитати три книжки і одну покинути, чудовий результат! можна повертатися і до Чеха 🤭 одна з цих книг на книжковий клуб, другу ("Звабливі речі" Джанелл Браун) я позичила у подруги і згадала, що зарікалася читати переклади Сергія Ковальчука, я пізнала його зі слова "мандалаї" (spoilsports) на початку першого речення, а книжка загалом цікава.

третя ж це "Not in Love" Алі Гейзелвуд, зовсім свіженька історія. ніколи не вважала, що еротика - це сильна сторона її текстів, але от Алі Гейзелвуд вирішила написати еротичний романс, хто її зупинить 🫠 я лишилася не в захваті, навіть вампіри з перевертнями сподобалися мені більше. якщо дуже коротко, то перевагою для мене став науковий проєкт героїні про зберігання їжі, зумовлений розладом харчової поведінки через складне дитинство, а мінусом magic cock (це не я так придумала, це в книжці було!), бо постійні еротичні сцени десь після другої перестали нести якесь смислове навантаження, а перетворилися на монотонне повторення. Алі щороку релізить по дві книжки, можливо, це дається взнаки втома, а, можливо, просто я не є авдиторією.

з трагікомедійного: за час моєї відсутності в стіні (за книжковою шафою) поплавилася розетка, я не звинувачую її, така спека, що я і сама поплавилася, але довелося відсувати шафу, а, значить, діставати всі книжки, тепер я переступаю через них по хаті. треба набратися сил і розставити назад 🤭

під вечір мене потішила новина про наступну книжку Стівена Спотсвуда від Жоржа! я не дуже люблю детективи, але читати про пригоди Ліліан Пентекост і Вілл Паркер у повоєнному Нью-Йорку мені цікаво, я щиро рада продовженню 🥰

ймовірно, ви помітили, що я тут надзвичайно рідко пишу про передзамовлення, це не випадковість, а свідома політика каналу показувати тільки те, що дуже кортить. так і цього разу, ждем!

англійською вже вийшло чотири частини, а реліз п'ятої запланований на 5 лютого 2025 року, але думаю, що це ще не кінець. готова закластися, що серія ✨колись✨ закінчиться епічним протистоянням Ліліан Пентекост з рівною їй за інтелектом суперницею, де загинуть обидві, бо у Ліліан прогресуюча дегенеративна хвороба, щасливого кінця їй не мати. утім, сліпий казав побачимо 🫣

чи читали ви цю серію? чи плануєте?

учора ходила на книжковий клуб з любими буктюберками у бук юей, для мене це завжди свято! говорили про "Шлях ріки" Шеллі Рід, враження від "нормально" до "чудово". трохи смішно, що ледь не третину часу зайняло обговорення хто який досвід з персиками має, але з цією книжкою персикову тему просто так не оминути 🤭

чим більше я думаю про популярність книжкових клубів, тим більше в захваті, бо це така чудова нагода для спілкування. спільно прочитана книжка дає теми для розмови навіть малознайомим людям, а з кожною новою зустріччю знайомство тільки міцнішає і стає все цікавіше ❤️ також концепція книжкового клубу допомагає виробити певний графік як мінімум щомісячних зустрічей, бо вже не вийде перекинутися розмитим "та, колись треба зустрітися", "може потім побачимося".

десь вище я вже писала, що інколи мені здається, що я взяла на себе забагато з цими клубами, але щоразу повертаючись з такої зустрічі я відчуваю феєричне задоволення й цікавість, бо треба ж тепер обирати нову книжку!

інколи навіть виникає думка спробувати створити благодійний книжковий клуб з невеличкими фіксованими внесками для підтримки "ми тут", це дуже важлива для мене сумська організація, яка займається сітками, маскувальними костюмами тощо, але я ще не придумала як і в якому форматі це могло б працювати. але якщо вам цікаво, якщо маєте ідеї, то напишіть 🫣