друзі, нарешті розпочинаємо другий сезон "Довго і щасливо"! уже в понеділок о 19й ми з Олею Штець будемо говорити про найновішу книжку Емілі Генрі "Funny story". це одна з моїх улюблених авторок, що тільки є в цьому жанрі, тому я надзвичайна рада поговорити про неї 💅🏻

у "Funny story" будуть співмешканці, яких кинули їхні екси, драма, сумні пісні в машині, маленьке місто, ферми з органічною продукцією і фестиваль у бібліотеці. звісно, не обійдеться і без психічних травм у героїв, які не дають їм бути щасливими, Емілі Генрі дуже добре вміє таке писати.

якщо ви пропустили попередні обговорення, то ось плейліст 👉🏻👈🏻

долучайтеся завтра, розказуйте чи любите книги Емілі Генрі, задавайте питання - впевнена, це буде добре проведений час разом ❤️

https://www.youtube.com/live/j9YFt-D0R14?si=vZd0lbGTuz49L0ww

ми з Олею вирішили не проводити етер, бо сьогодні говорити про милий романс, робити фан-контент видається неприйнятним, доведеться посунути. думаю, наш читацький клуб серед рекордсменів щодо переносу дат, але ми впевнені, що наші глядачі й глядачки поставляться до цього з розумінням.

підтримати Охматдит пожертвою можна тут, це офіційна сторінка фонду, раджу уникати неперевірених посилань, бо шахраї не мають етичності й совісті:

https://www.ohmatdytfund.org/donate

на днях виклала відео з новими книжками травня, якщо ви раптом пропустили, то можете глянути 💅🏻

а ще зберегла 52 обкладинки книжок, аби зробити масштабне відео про все прочитане за пів року, ще не уявляю скільки часу займуть зйомки і монтаж, але я натхненна це зробити до відпустки!

ще хочеться поділитися враженнями від "Пісні відкритого шляху" Артема Чеха, загалом вона добре читається, але в мене змішані відчуття. історія доволі прямолінійна, герої рухаються від квеста до квеста, де перемагають своїх ворогів і лутають їхні мішки. мені не подобається аж таке перевантаження деталями того часу, це мало б працювати на автентичність, але мені ту мач. також не дуже цікаво спостерігати за героїнею, яка абсолютно вписується в типаж манік піксі дрім гьорл, не моя чашка чаю.

окремо мене здивувало і сприкрило, що автор і його редактор обрали передавати звук H/h через Х/х, мені здавалося, що вже є сталий консенсус з цього приводу, але про персоналіті редактора я загалом стараюсь не думати, бо мене тошнить.

але я не втрачаю сподівань, що книжка зрештою лишить по собі непогані враження!

https://www.youtube.com/watch?v=sx1tdu88WGQ

знову поїзд і нова книжка 🥰


(а ще вперше наважилася записати при інших людях шматочок відео, дуже соромлюся, але розвиваю влогову чакру з усіх сил)

привіт, друзі! повернулася додому нарешті, про відпустку розповідати зараз не буду, бо ✨знімала влоґ✨, тепер треба змонтувати його, а це вже залежить від електрики. гадаю, день-два і вдасться виділити час для цього 🙏🏻

за цей час встигла прочитати три книжки і одну покинути, чудовий результат! можна повертатися і до Чеха 🤭 одна з цих книг на книжковий клуб, другу ("Звабливі речі" Джанелл Браун) я позичила у подруги і згадала, що зарікалася читати переклади Сергія Ковальчука, я пізнала його зі слова "мандалаї" (spoilsports) на початку першого речення, а книжка загалом цікава.

третя ж це "Not in Love" Алі Гейзелвуд, зовсім свіженька історія. ніколи не вважала, що еротика - це сильна сторона її текстів, але от Алі Гейзелвуд вирішила написати еротичний романс, хто її зупинить 🫠 я лишилася не в захваті, навіть вампіри з перевертнями сподобалися мені більше. якщо дуже коротко, то перевагою для мене став науковий проєкт героїні про зберігання їжі, зумовлений розладом харчової поведінки через складне дитинство, а мінусом magic cock (це не я так придумала, це в книжці було!), бо постійні еротичні сцени десь після другої перестали нести якесь смислове навантаження, а перетворилися на монотонне повторення. Алі щороку релізить по дві книжки, можливо, це дається взнаки втома, а, можливо, просто я не є авдиторією.

з трагікомедійного: за час моєї відсутності в стіні (за книжковою шафою) поплавилася розетка, я не звинувачую її, така спека, що я і сама поплавилася, але довелося відсувати шафу, а, значить, діставати всі книжки, тепер я переступаю через них по хаті. треба набратися сил і розставити назад 🤭

під вечір мене потішила новина про наступну книжку Стівена Спотсвуда від Жоржа! я не дуже люблю детективи, але читати про пригоди Ліліан Пентекост і Вілл Паркер у повоєнному Нью-Йорку мені цікаво, я щиро рада продовженню 🥰

ймовірно, ви помітили, що я тут надзвичайно рідко пишу про передзамовлення, це не випадковість, а свідома політика каналу показувати тільки те, що дуже кортить. так і цього разу, ждем!

англійською вже вийшло чотири частини, а реліз п'ятої запланований на 5 лютого 2025 року, але думаю, що це ще не кінець. готова закластися, що серія ✨колись✨ закінчиться епічним протистоянням Ліліан Пентекост з рівною їй за інтелектом суперницею, де загинуть обидві, бо у Ліліан прогресуюча дегенеративна хвороба, щасливого кінця їй не мати. утім, сліпий казав побачимо 🫣

чи читали ви цю серію? чи плануєте?

учора ходила на книжковий клуб з любими буктюберками у бук юей, для мене це завжди свято! говорили про "Шлях ріки" Шеллі Рід, враження від "нормально" до "чудово". трохи смішно, що ледь не третину часу зайняло обговорення хто який досвід з персиками має, але з цією книжкою персикову тему просто так не оминути 🤭

чим більше я думаю про популярність книжкових клубів, тим більше в захваті, бо це така чудова нагода для спілкування. спільно прочитана книжка дає теми для розмови навіть малознайомим людям, а з кожною новою зустріччю знайомство тільки міцнішає і стає все цікавіше ❤️ також концепція книжкового клубу допомагає виробити певний графік як мінімум щомісячних зустрічей, бо вже не вийде перекинутися розмитим "та, колись треба зустрітися", "може потім побачимося".

десь вище я вже писала, що інколи мені здається, що я взяла на себе забагато з цими клубами, але щоразу повертаючись з такої зустрічі я відчуваю феєричне задоволення й цікавість, бо треба ж тепер обирати нову книжку!

інколи навіть виникає думка спробувати створити благодійний книжковий клуб з невеличкими фіксованими внесками для підтримки "ми тут", це дуже важлива для мене сумська організація, яка займається сітками, маскувальними костюмами тощо, але я ще не придумала як і в якому форматі це могло б працювати. але якщо вам цікаво, якщо маєте ідеї, то напишіть 🫣

рішуче покинула читати "Темне сходженння" К.С. Пакат. це не прямо жахлива книжка, але така вже бейзік історія з обраним сиротою, що мусить протистояти злу, причому конфлікт зі злом на рівні "хороші хлопці у осяйних білих плащах проти поганих хлопців, що хочуть повернути абсолютну темряву". на початку ніби і незле було, але з кожною сторінкою ставало все більш нудно. я це все вже читала приблизно десять тисяч разів 😒

взагалі у мене якийсь радикальний настрій на книжки останні кілька тижнів, відкладаю усе, що не подобається, навіть перебрала шафу з нечитаним і відібрала кілька десятків книг на продаж. стільки чудових книжок мене ждуть, я просто не можу дозволити собі витрачати час на все підряд.

чи читали ви "Темне сходження"? як взагалі ставитеся до історій про обраних?

АПД: мої любі підписниці переказали файнал твіст і дещо змінили мою думку про книжку, стало цікавіше, але я вже взяла до рук забутий бозна-коли на приліжковому столику другий том Річинських 💅🏻 тому раптом якщо ви хотіли на основі моїх вражень зробити висновки про "Темне сходження", то краще спробуйте самі, у цієї книги точно є коло пошановувачів

прокинулася з думкою, що сьогодні найкращий день, аби нарешті прочитати "Бурю" Шекспіра, котру я взяла в районній бібліотеці три місяці тому (мені дуже соромно, що я так забарилася, сподіваюся, за нею не стоїть черга фанатів). як я писала раніше, це знакова для мене п'єса, бо я читала про неї в іншій дуже любій моєму серцю книжці. і, знаєте, мені сподобалася "Буря".

мої попередні спроби читання Шекспіра були не дуже вдалі, крім сонетів, мабуть, але від "Бурі" я отримала тільки задоволення! вона рахується комедією (в кінці всі живі, єй!), але тут є і зрада, і драма, і кілька спроб убивства, і каяття. сюжет полягає в тому, що корабель з королем неаполітанським потрапляє у шторм, його прибиває до чарівного острова, на якому живе зневажений герцог Просперо та його донька, чарівна Міранда. колись давно брат зрадив Просперо, вкрав його герцогство, а король йому у цьому допоміг, тож тепер Просперо хоче звести рахунки. він маг і чорнокнижник, йому підпорядкуються духи острова, тож після кораблетрощі неапольській знаті доведеться добряче подумати про свою поведінку.

крім основної сюжетної лінії є ще комедійна (зі сороміцькими моряцькими пісеньками і планом п'яничок стати королями на острові) та любовна, в якій Просперо зводить свою дочку з сином неаполітанського короля. мені було незатишно від того, що Міранда опинилася на острові ще дитиною, фактично не знайома з жодною (!) людиною, крім батька і лихого потворного Калібана, що намагався її зґвалтувати. з одного боку вона ніби щиро закохується у королівського сина, але у порівнянні з Калібаном планка дуже низька. важко перестати думати, що вибір у неї доволі таки обмежений.

інший цікавий герой цієї п'єси - це дух Арієль, який був ув'язнений злою чаклункою, а потім звільнений Просперо. це по суті безстатева істота, яка набуває то чоловічих, то жіночих рис залежно від потреби, хоча в тексті по відношенню до нього вживаються чоловічі займенники. разом із цим у театральних постановках Арієля грали і чоловіки, і жінки. найбільше Арієль прагне волі, але для цього йому треба добре послужити Просперо.

"Буря" може здатися надмірно спрощеною, тут практично всі події відбуваються протягом трьох годин в кількох локаціях, але мені все одно було цікаво, я б залюбки сходила на виставу за нею. на жаль, це не найпопулярніша з п'єс Шекспіра, тож я можу лише подивитися записи вистав, а це зовсім інше. для мене магія театру працює лише в театрі, а в записі це просто люди у дивних костюмах ходять чудернацькою сценою, де нагромаджені кольорові мішки, і говорять патосні репліки.

тепер думаю, що варто було б почитати в Шекспіра щось ще, може подивлюся у бібліотеці. а які у вас його улюблені п'єси?

я повернулася до читання Річинських, маю до кінця літа їх дочитати (і вам раджу 😉). хочу сьогодні переповісти вам одну цікаву історію про третьорядну героїню, яка зустрічається нам у тюрмі.

Петриха походить зі заможної селянської родини, як і її перший чоловік. у них був чудовий шлюб, вони і важко працювали, і весело відпочивали разом, мали спільні цінності. так і не завели дітей, але Петриха не сильно про це побивалася, навпаки, раділа, що їй не треба як її ровесницям йти з гульок раніше для догляду за малими.

одного дня її чоловік раптово помирає. ось так просто ніс відро до хати, впав і вмер. вона лишається одна на господарстві, де повно в тому числі й великої рогатої худоби, бо це була пристрасть чоловіка. Петриха думає, що їй робити далі, бо ж дітей, що могли б помогти немає: брати когось у прийми маленького вона вже не потягне, а дорослий приймак буде просто чекати її смерті задля спадку.

рішенням стає молодий наймит. після року роботи в Петрихи з ним починаються сексуальні стосунки. про це дізнаються в селі. і - цікава ситуація! - для нього це ганьба, пацани сміються. у той же час для неї це гонор, бо стара баба змогла знайти собі красивого і роботящого юнака, змогла утримати поруч із собою.

зрештою наймит не витримує і каже, що не може більше, піде собі кудись, так йому дошкуляють сільські насмішки. Петриха ж уже емоційно інвестована і хоче утримати хлопця, обіцяє йому заповісти кілька моргів землі, але він, подумавши, відмовляється. Петриха у відчаї! йде ва-банк і пропонує офіційний шлюб 😱 це докорінно змінює ситуацію, бо тепер це гонор для наймита, він стає господарем, ґаздою, а що Петриха старша, то вона вдова, вдови молодими не бувають. у цей же час сміятися починають вже з неї, бо оце вигадала стара баба вдруге заміж йти за молодого. до неї приходять і її родичі, і чоловікові, благають не позорити рід. мене дуже вразила ця різниця у ставленні до сексуального життя вдови поза шлюбом і у шлюбі, хоча здавалося б!

вам цікаво чим закінчилася ця історія любові? звісно, трагедією! ви ж пам'ятаєте, що ми зустріли її в тюрмі? то Петриха від ревнощів прирізала свого любасика однієї ночі в середу (у середу, бо померлі в цей день легше потрапляють на небеса). погодьтеся, дуже захопливо, наче ми подивилися ток-шоу "Говорить Україна", але в елегантний спосіб 💅🏻

думаю, мій ютуб уже пора перейменовувати у щось на кшталт "щоденник нових книжок", бо якось мені повсякчас бракує наснаги регулярно записувати відео, єдиний порятунок - це щомісячні книжкові надбання, які займають частину стола і просто таки вимагають уваги до себе. навіть із цим я примудрилася затягнути, тож, гадаю, що книги за червень і липень будуть в одному відео, а там, дайбоже, будуть сили та час і на щось інше нарешті 🙏🏻

впізнали щось? 🤭