прокинулася з думкою, що сьогодні найкращий день, аби нарешті прочитати "Бурю" Шекспіра, котру я взяла в районній бібліотеці три місяці тому (мені дуже соромно, що я так забарилася, сподіваюся, за нею не стоїть черга фанатів). як я писала раніше, це знакова для мене п'єса, бо я читала про неї в іншій дуже любій моєму серцю книжці. і, знаєте, мені сподобалася "Буря".

мої попередні спроби читання Шекспіра були не дуже вдалі, крім сонетів, мабуть, але від "Бурі" я отримала тільки задоволення! вона рахується комедією (в кінці всі живі, єй!), але тут є і зрада, і драма, і кілька спроб убивства, і каяття. сюжет полягає в тому, що корабель з королем неаполітанським потрапляє у шторм, його прибиває до чарівного острова, на якому живе зневажений герцог Просперо та його донька, чарівна Міранда. колись давно брат зрадив Просперо, вкрав його герцогство, а король йому у цьому допоміг, тож тепер Просперо хоче звести рахунки. він маг і чорнокнижник, йому підпорядкуються духи острова, тож після кораблетрощі неапольській знаті доведеться добряче подумати про свою поведінку.

крім основної сюжетної лінії є ще комедійна (зі сороміцькими моряцькими пісеньками і планом п'яничок стати королями на острові) та любовна, в якій Просперо зводить свою дочку з сином неаполітанського короля. мені було незатишно від того, що Міранда опинилася на острові ще дитиною, фактично не знайома з жодною (!) людиною, крім батька і лихого потворного Калібана, що намагався її зґвалтувати. з одного боку вона ніби щиро закохується у королівського сина, але у порівнянні з Калібаном планка дуже низька. важко перестати думати, що вибір у неї доволі таки обмежений.

інший цікавий герой цієї п'єси - це дух Арієль, який був ув'язнений злою чаклункою, а потім звільнений Просперо. це по суті безстатева істота, яка набуває то чоловічих, то жіночих рис залежно від потреби, хоча в тексті по відношенню до нього вживаються чоловічі займенники. разом із цим у театральних постановках Арієля грали і чоловіки, і жінки. найбільше Арієль прагне волі, але для цього йому треба добре послужити Просперо.

"Буря" може здатися надмірно спрощеною, тут практично всі події відбуваються протягом трьох годин в кількох локаціях, але мені все одно було цікаво, я б залюбки сходила на виставу за нею. на жаль, це не найпопулярніша з п'єс Шекспіра, тож я можу лише подивитися записи вистав, а це зовсім інше. для мене магія театру працює лише в театрі, а в записі це просто люди у дивних костюмах ходять чудернацькою сценою, де нагромаджені кольорові мішки, і говорять патосні репліки.

тепер думаю, що варто було б почитати в Шекспіра щось ще, може подивлюся у бібліотеці. а які у вас його улюблені п'єси?

я повернулася до читання Річинських, маю до кінця літа їх дочитати (і вам раджу 😉). хочу сьогодні переповісти вам одну цікаву історію про третьорядну героїню, яка зустрічається нам у тюрмі.

Петриха походить зі заможної селянської родини, як і її перший чоловік. у них був чудовий шлюб, вони і важко працювали, і весело відпочивали разом, мали спільні цінності. так і не завели дітей, але Петриха не сильно про це побивалася, навпаки, раділа, що їй не треба як її ровесницям йти з гульок раніше для догляду за малими.

одного дня її чоловік раптово помирає. ось так просто ніс відро до хати, впав і вмер. вона лишається одна на господарстві, де повно в тому числі й великої рогатої худоби, бо це була пристрасть чоловіка. Петриха думає, що їй робити далі, бо ж дітей, що могли б помогти немає: брати когось у прийми маленького вона вже не потягне, а дорослий приймак буде просто чекати її смерті задля спадку.

рішенням стає молодий наймит. після року роботи в Петрихи з ним починаються сексуальні стосунки. про це дізнаються в селі. і - цікава ситуація! - для нього це ганьба, пацани сміються. у той же час для неї це гонор, бо стара баба змогла знайти собі красивого і роботящого юнака, змогла утримати поруч із собою.

зрештою наймит не витримує і каже, що не може більше, піде собі кудись, так йому дошкуляють сільські насмішки. Петриха ж уже емоційно інвестована і хоче утримати хлопця, обіцяє йому заповісти кілька моргів землі, але він, подумавши, відмовляється. Петриха у відчаї! йде ва-банк і пропонує офіційний шлюб 😱 це докорінно змінює ситуацію, бо тепер це гонор для наймита, він стає господарем, ґаздою, а що Петриха старша, то вона вдова, вдови молодими не бувають. у цей же час сміятися починають вже з неї, бо оце вигадала стара баба вдруге заміж йти за молодого. до неї приходять і її родичі, і чоловікові, благають не позорити рід. мене дуже вразила ця різниця у ставленні до сексуального життя вдови поза шлюбом і у шлюбі, хоча здавалося б!

вам цікаво чим закінчилася ця історія любові? звісно, трагедією! ви ж пам'ятаєте, що ми зустріли її в тюрмі? то Петриха від ревнощів прирізала свого любасика однієї ночі в середу (у середу, бо померлі в цей день легше потрапляють на небеса). погодьтеся, дуже захопливо, наче ми подивилися ток-шоу "Говорить Україна", але в елегантний спосіб 💅🏻

думаю, мій ютуб уже пора перейменовувати у щось на кшталт "щоденник нових книжок", бо якось мені повсякчас бракує наснаги регулярно записувати відео, єдиний порятунок - це щомісячні книжкові надбання, які займають частину стола і просто таки вимагають уваги до себе. навіть із цим я примудрилася затягнути, тож, гадаю, що книги за червень і липень будуть в одному відео, а там, дайбоже, будуть сили та час і на щось інше нарешті 🙏🏻

впізнали щось? 🤭

коротка історія про те як я зараз витрачу гроші у найбільш приємний спосіб 🫦

це репринт того самого "Першого вінку" і збірка есеїв з коментарями до нього, я в абсолютному захваті!

https://www.creativewomenpublishing.com.ua/product/set-pershyj-vinok/

друзі, важко в це повірити, але на каналі нове відео!

https://youtu.be/-BmondUTIr0

ви вже всі знаєте мою велику любов до роману Ірини Вільде "Сестри Річинські", тож буду дуже рада бачити вас на обговоренні цього неперевершеного тексту у вересні 💅🏻

#сестри_річинські

почала читати нову книжку і відразу загуглила ✨оце✨. вгадаєте, що за твір? 🤭

підказка: книга пасує до Women in Translation Month

дочитала "Те, що видно звідси" до сцени з пташкою і так розізлилася. терпіти не можу, коли автори прибігають до графічного насильства над тваринами, аби увиразнити свою думку, для мене це дешевий прийом, що псує враження. щодо жорстокості до беззахисної тварини я справді відчую яскраву емоцію, але це примітивний шлях, ви точно можете краще. і я вірю, що ця авторка здатна на більше, ніж маніпулювати насильством над пташеням.

я не покину читати через це книжку, але тримаюся при думці, що в переважній більшості випадків вивалювати на читача шок-контент з тваринами - це поганий тон для письма.

друзі, я відмінила підписки усім, хто фоловив мене на байміекофі, я дуже вам вдячна за підтримку мого контенту, але тупий сервіс прийняв тупе рішення і тепер україночки й українці не можуть виводити гроші на свої українські картки. карток закордонних банків у мене немає, тому я не бачу жодного сенсу продовжувати з байміекофі, доведеться придумати щось інше пізніше.

бібліотекарка приймає нові книжки у фонд 🤭

у третьому томі «Сестер Річинських» один з героїв говорить, що українська мова третя у світі за милозвучністю.

а все ж приємно, що з кінця 30-х років минулого століття ми у цьому вигаданому змаганні піднялися до другого місця 🤭

#сестри_річинські