Довго збирався написати якісь підсумки року, але потонув в олів'є, тому краще виголошу тост.

Так склалося, що більшу частину 2017-го я пропрацював в приміщенні Будинку Художника на Львівській площі. В тамтешні ветиляційні шахти регулярно залітали птахи, і вже не могли звідти вилетіти. Просто застрягали там у темряві і кричали, а їхні крики розносились коридорами БХ. Ідеш собі в туалет, пісяєш і слухаєш перелякану пісню чергової пташки. Утробні пронизливі звуки - приблизно так стогнав твій батя або дід, коли серед ночі завалювався бухий в ліжко і не міг заснути. Цікаво, скільки тих мертвих птахів зараз валяється у вентиляції. Їх звідти прибирають хоча б?

Так от, до чого я веду. Давайте піднімемо наші бокали за те, щоб ця темна холодна шахта, в якій ми з вами опинилися, частіше наповнювалась піснями. Ще голосніше, ще веселіше! З Новим Роком, любі друзі.

Віктор Хоменко - "НЛО над селом", 1976 (темпера по вишивці)

Дуже хуйові новини: не стало художника Стаса Волязловського. Великий треш-артист, співець плям на простинях, незабутній шансоньє. Без нього у нас тепер буде сильно менше трушного панк-угара (і, пропорційно, більше чистенької япстерської порожнечі). Земля пухом.

Друзі Стаса просять допомогти його старенькій мамі і трохи скинутись на похорони. Помирати - дороге задоволення. Картка Привата: 4149 4393 0009 2842 (Павелко Сергій). Маму Волязловського, до речі, можна побачити у гостросюжетному фільмі «Чорний чайник». Покійний знімав багато диких відосів, але цей - мій улюблений. https://www.youtube.com/watch?v=skddlxB81Ys

«Видимый сквозь крокодилов мир искажается. И кажется то, чего на самом деле нет. Чешуей покрываются деревья и дома. Чешуей покрывается дым из труб завода „Искра“. Чешуей покрываются капли дождя и обрывки уличных разговоров. Люди пресмыкаются и чешуятся. Чешуей покрывается старый Змієвий вал вместе с древним Городищем. Хотя Змієвий вал и так был покрыт чешуей с самых незапамятных времен. Тогда он сбрасывает старую кожу и покрывается новой. Также чешуей покрывается веся „Девятый вал“ со всеми алкоголиками. Дядя Коля, Шифон, Храп, Гром, Юра, Толик, бомж Вертинский, дядя Витя, Наташа по кличке Челюсть — все они покрываются чешуей. Хотя, дядя Коля, Шифон, Юра, бомж Вертинский, дядя Витя и многие другие уже лежат в могилах. Что не мешает им покрываться чешуей и вспоминать былые дни. Детская слюна покрывается чешуей и пресмыкается. Чешуей покрываются пиявки, высасывающие у больных чешуйчатую дурную кровь. Дети на детских площадках замирают и разевают зубастые пасти, в которые, согласно распространенному убеждению, залетают птички — египетские бегунки (Pluvianus aegyptius) — и чистят им зубы».

...І так далі, без зупинок, навіть без поділу на абзаци. Це уривок з текста Андрія Страхова «Грааль». Пару місяців тому я розповідав тут про його виставку «Туалетна книга мертвих» (колажі зі старих медичних фотографій, ви їх точно вже десь бачили), і ось недавно діу-видавництво «What’s His Face» видало ще й збірник оповідань з такою ж назвою.

Не оповідання навіть, а такі дуже довгі неримовані вірші, написані явно в різнокольоровій гарячці: образи вивалюються і розбігаються, ніби таргани і клопи під ногами дезинсектора. Страхов — це наш Берроуз, тільки замість героїну у нього синька, а замість Інтерзони — Боярка. З усіма витікаючими.

Збірник дуже красивий. Тираж — десять примірників. Купити можна тут: facebook.com/whf.kiev.diy

Скромно нагадую новоприбулим (хулі вас так багато? давайте відписуйтесь), що у нас не просто бложик з матюками, а легендарне видавництво. І кожен наш реліз стрімко стає раритетом: з одинадцяти видань сім уже повністю розпродані. Рекомендую терміново кинути всі справи і смачно затаритись тим, що залишилось. Перепродасте потім вигідніше, ніж біткоїни, інфа 100%

«Світло» Максима Зацаринного, «Криниця часу» Каті Лебедєвої, епічна компіляція «Вологі фантазії», останній (!) примірник «Водойм України» і пара стікерпаків — шукайте це все на сайті hyperthelia.com.ua

Також щось можна спіймати в оффлайні, якщо пощастить. Деякі примірники деяких видань валяються в Кощєї (на Ярославській), Поп-Ап-Шопі (Ізоляція), КафеПтасі (Плівка) і Правді Б (Львів). Або не валяються. Треба перевірити.

Ось, наприклад, розворот Єгора Стрєлкова у «Вологих фантазіях». Хочеться лизнути, правда?

H.Soror - це бас, барабани, саксофон, багато диму і стримані завивання у мікрофон. Бовтаються десь між джазом і пост-роком, в результаті толком не виходить ні те ні інше - і слава Богу (адже все найцікавіше завжди відбувається на безіменних територіях). Існують уже кілька років, але повноцінний альбом поки не випустили; зате минулого літа вийшов ось такий симпатичний сингл:

https://hsoror.bandcamp.com/track/spoon-mouth

Альона Мамай - "Ікона з чотирма вагінами та Франком" (для акції "Молебен"), 2018

Культова ригаловка «Барви» переїжджає на нове місце. Сподіваюсь, все пройде гладко і угар продовжиться, але в будь-якому разі такі зміни в сакральній топографії Києва ще приведуть до потужних тектонічних зсувів. Ріки патлобісної енергії змінюють русло, і навіть Честер Беннінгтон з Євронімусом не передбачать, куди вони потечуть і на кого розбризкаються.

На фоні цих драматичних подій колеги з Bit.ua взяли інтерв'ю у тамтешнього конферансьє з погонялом Чорт.

https://bit.ua/2018/02/vadim-chort-i-ego-2218-kontsertov-v-barvah/

Ми знаємо, що у вас дика ломка без нових постів нашого канала. Не хвилюйтесь, життєдіяльність поступово відновлюється, скоро буде великий і величний фічер від гостьового автора. А поки що — в якості тізера — послухаємо злу харківську панкуху КАТ. Альбом «Герника» вийшов влітку минулого року, але набагато природніше звучить посеред безкінечного останнього місяця зими (привіт всім метеозалежним).

Коли німецькі солдати зайшли в майстерню Пікассо і побачили свіжу «Герніку» (написану, як відомо, під враженням від бомбардування), у них з художником відбувся легендарний діалог. Розлючений солдат тицьнув пальцем на картину:
— Це ви зробили?!
— Та ні, це ви зробили.

https://kathc.bandcamp.com/

Дослідниця культурних потоків Оксана Бараннікова спеціально для Гіпертелії написала гід по актуальній музиці Харкова.

Музика дуже різна, однак погляд зі сторони не може не помітити спільну рису більшості перечислених гуртів: якась юродива замріяність, волога фантазійність, відірваність від реальності. Харків живе з головою у хмарах. Маю підозру, що ці хмари токсичні, але музиці це тільки на користь.

http://telegra.ph/Marshrut-po-nizhnim-i-verhnim-miram-Harkova-02-17

Бонус-трек: передвиборна програма кандидата в народні депутати України і старовинного харківського рок-журналіста Сергія Щелкановцева, 1994 рік.

http://www.pds-project.com/ser.htm

«Вы жили при коммунистах, национал-патриотах и прочих не нуждающихся в комментариях господах, но вы никогда еще не жили при мне. У нас есть шанс. Я ничего не понимаю в политике и экономике, но я знаю одно - люди хотят жить хорошо и люди должны жить хорошо».

Як бачимо, Щелкановцев-політик випередив свій час.

Київський гурт РАББОТА ХО в ростовському зіні «Ура Бум Бум», 1991