Конспект лекції чудесної Лесі Хоменко в КАМА. Про живопис і перфоманси, злет і падіння групи Р.Е.П., і взагалі про нелегкі шляхи уже-не-зовсім-молодого художника.

Дуже цікаво спостерігати, як Р.Е.П. з по-справжньому дикої і андергаундної тусовки на очах перетворився на той самий закостенілий мейнстрім, який уже пора би знести к хуям (і знесуть обов'язково, молодше покоління уже стукає в двері). З іншого боку, варто подякувати Богу і Соросу, що мейнстрім у нас ось такий; могло би бути значно нудніше і тупіше.

http://www.the-village.com.ua/village/knowledge/lecture/269753-lesya-homenko-ya-virishila-zalishitis-v-ukrayini-bo-tut-nabagato-tsikavishe

І ще стосовно мейнстріму. Треба ж написати про виставку молодих і перспективних у Пінчукарцентрі, бо як же ви проживете без моєї експертної думки.

А думка така, що середня температура по лікарні помітно піднялась, і це добре. Замість звичного концептуально-грантоїдського занудства (vcrc-стайл, іф ю ноу вот ай мін) нам показали купу прикольних атракціонів. Усе ще беззубо, але весело; це явно крок уперед. Залізти в шерстяну вагіну, пограти в комп'ютерну гру, помолитися на big data - це все точно веселіше, ніж на серйозних щщах вчитуватися в кураторську писанину.

А переможе нехай той чувак, що зробив металеву кубічну йобу з викройки військової форми. Якраз хороший баланс між занудством і спектакулярністю.

Вчора відкрилась крихітна, але потужна виставка Поліни Вербицької в Кощєї (@coschey). Кічуха в найкращому сенсі слова, скульптурний хорор категорії Б. Триватиме ще тиждень, рекомендую.

Ось тут можна роздивитися і купити багато її робіт. Є навіть голова Девіда Боуі: https://arts.in.ua/artists/salix6/

Василь Рябченко - "Сюзанна і старці", 1989

ВВ на обкладинці легендарного московського журналу ОМ, 1999 рік. Альбом «Музіка» вийшов зовсім недавно, «Весна» звучить в кожному генделику, шлях з підвалів у поп-кічуху тільки починається.

Симптоматично і дуже смішно, що ОМ поставив «Музіку» на дев'яте місце у своєму списку 50 найкращих російських альбомів. Крім ВВ, у рейтингу є ще одна група українського походження - вгадайте, яка. Нагадую, 99-й рік на дворі.

Правильно, вот еті рєбята:

Поки ми святили пасочки і смертю смерть долали, найважливіший фестиваль весни оголосив лайн-ап. Лайнапище! facebook.com/events/1986330495026499/

Зверніть особливу увагу на перший пункт в списку. Ці чарівні істоти вже приїжджали у Київ два роки тому, і виглядало це приблизно так:

https://www.youtube.com/watch?v=SgvIQzmp52U

Релігійний досвід.

Дуже симпатичний проект Вови Воротньова про стріт-арт. Не вистачає угарного нефігуративного деграданства в стилі СС/SUG, але вибірка загалом хороша: серед інших там 665, апл315, ну і звісно interesni kazki, куди ж без них.

Також це дуже правильний (і рідкісний у наших широтах) приклад того, як треба розводити жирні бренди на нормальну і дорогу нативну рекламу. Можуть же, якщо захочуть.

http://beveryspecial.com.ua/streetart

Вчора великий Міша Коптєв знову влаштував цирковий перфоманс haute couture, цього разу в Ізоляції. Багато прозорих тканин, багато плоті (в найширшому сенсі), божевільний грим, бризки шампанського.

Хорошого фотозвіту поки не знайшов, але ішла пряма трансляція, є відео: https://zboyko.ml/ (освітлення було не дуже зручне, якість картинки відповідна).

Коптєв стрімко канонізується, і це приємно. Шлях від незрозумілого луганського курйозу до справжньої гей-ікони і хіпстерського культу він пробіг бадьорим галопом. Зараз головне — не застрягати в обіймах хіпстерів і йти лякати широку публіку. В масштабах затишних арт-хабів він швидко задихнеться, йому треба в телевізор, там його фешн виглядатиме набагато природніше.

Гостем на якесь дебільне ранкове шоу, експертом в передачу «Поговоримо про секс» (о, він поговорить!), суддею в «Україна має талант». Щоб лоскотав Притулу і мацав за капелюшок Катю Осадчу. (Катя Осадча ще є в телевізорі? Чи хто там зараз головна світська вовчиця, я хз.) Обкладинка журналу Viva, реклама сухариків. А потім і третій номер в списку партії Батьківщина.

Ні, серйозно. Уявіть цього підара в мейнстрімі. Хто як не він підніме українську культуру з колін?

Картина Євгена Коршунова (це його мікровиставка була в цирку Коптєва)

КРОТ @breakonthrough записав подкаст з пітерським художником Григорієм Ющенком, важливим представником слов'янської чорнухи. Вимикайте своїх дудів і слухайте справжню проривну журналістику!

(До Ющенка у нас ніжна любов ще й тому, що він був одним з контрибуторів древнього паперового журналу «Необратимая Мясистость», з попелу якого і народилась «Гіпертелія»)

https://www.mixcloud.com/krotzine/lalafm-%D0%B3%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B9-%D1%8E%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%B2-%D0%B3%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D1%85-%D1%83-%D0%BA%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B0/

Григорій Ющенко розповідає про інсталяцію, яку йому так і не вдалося створити. «Необратимая Мясистость» №2, осінь 2013.

​1989 рік, Чернівці. Організаторам легендарного фестивалю «Червона Рута» чудом вдається перемогти Партію і отримати дозвіл на проведення — все завдяки Кравчуку, який вже почав вмощуватись на другий стілець.

Але залишається ще одна проблема: зазвичай, у цей час на Буковині дощ. Щороку.

Радянські винахідники ще не придумали метеоінтерфейси, тому приходиться якось викручуватись: з села Верхній Ясенів Верховинського району, ЦК ЛКСМ(У) викликає головного карпатського мольфара, Михайла Нечая, аби той розігнав дощ.

Михайло приїжджає і каже «Дощ не розганяю, тільки град», а Партія така «Треба!».

Дощу, звісно, не було.

Фейсбучний інтелектуал, протираючи монокль, зітхає стосовно свіжого музичного чарта Ютуба по Україні. Любить наш народ всяке гімно, надломленим голосом промовляє він, ледве стримуючи сльози. Потім додає гучності на колонках, з яких звучить Океан Ельзи, і тихо пукає у свою вимиту долоньку. Підносить долоньку до носа, жадібно вдихає аромат, і йде на Атлас Вікенд.

Сьогодні ми послухаємо восьмихвилинний епос «Попик и сачок» київсько-дніпровського гурту «Ремонт воды». Просто так, без причини.

Нехай священник договорить, все найсмішніше там у кінці.