Альманах ВИДІННЯ РАЮ: утопії, осанни й молитви під час Апокаліпсису. В журналі зібрані роботи 20 молодих українських художників; всі створені під час карантину. Вдихайте любі пахощі і замовляйте це паперове чудо в свою колекцію.

Формат А5, 36 сторінок, 100 пронумерованих примірників, 120 гривень.

Також у нас є нова партія чарівних значків-сосків. Щоб обміняти це все на гроші, пишіть в лічку: @shshrk

Всім УКРАЇНСЬКА ПІВДЕННА ГОТИКА, поцони.

в эту субботу в Одессе пройдет вечеринка SOUTH SICK SOUND, организованная ребятами из ODS. вроде бы ничего особенного, но интересно, как через название они сознательно локализуют предлагаемый контент. это простой регионализм, но все равно хорошо, что молодые художники, музыканты и прочая богема все чаще обращают внимание на юг, потому что на современной культурной карте Украины он все еще отсутствует как что-то осмысленное и цельное. это не только грустно, но и вредно.

важно при этом не останавливаться на менеджменте и регионализме (события за пределами Киева), но осмыслять юг и в рамках топографии символического. ведь то, что мы привыкли называть культурой независимой Украины, по большому счету - жижа из западноукраинского и поднепровского кода, взбитая постсовком и обезличенная заграничными урбанистическими трендами. степной и морской юго-восток в этом отношении видится Другим, что ощущается даже интуитивно, когда мы просто оказываемся на этой территории. хрустящая жара, кристаллы пота, хлопковая витальность, застывшее время, солнце-дыра, кости зверей, ветер, травостой, миражи, пыль (дополните ряд образами моря, лиманов, берегов, островов) и вся соответствующая палитра полностью отсутствуют в общем культурном коде.

по-своему пропихнуться в условный канон этот юг попытался через отдельные работы Волязловского, но интуиция подсказывает, что уже лет через десять вряд ли кто-то вспомнит его видяшки про курорты Херсона. донбасский магический реализм тоже пытался отрабатывать наборы степных символов через тексты, но поднимите руку, кто вообще когда-то слышал о писателях востока Украины? про душок одесского колорита столетней давности как-то даже неприлично вспоминать, а редкое отечественное кино хоть и рисует нам картины юга, но исключительно штампами и только в качестве декораций.

украинской культуре отчаянно не хватает магии приморья и степи. в их хрустальных кладовых без дела покрываются пылью тонны драгоценных символов, мотивов и сюжетов, далеких от тухлой конъюнктуры, вычитанной в интернете. терра инкогнита под самым носом. завтра в вонючем Киеве останутся только многоэтажки и ТРЦ, между которыми на электроколесиках будут сновать орды бледных маркетологов с потребительским прицелом на заграничные конетент-метрополии, но от одного описания этой картины у меня начинают гнить конечности. очень важно наконец-то отдаться югу и принять все, что он может предложить.

Південь - це сутність і серце України, що б там не думали собі кияни і галичани. Необжита земля хаосу, де у свій час навіть на князівські кортежі нападали бандити; бо це у Києві у тебе влада і успіх, а в степу ти просто дрібна беззахисна тваринка, на яку полюють Конан Варвар і батько Махно.

Тим часом у найкосмічнішому місті планети Житомирі відбуваються всілякі чудеса. Божевільні романтики взялися реанімувати напрацювання тамтешнього заводу «Електровимірювач», який займався випуском електронних музичних інструментів. За совка там робили найпередовіші синтезатори, електробаяни та інші квазіхори (навіть не хочу гуглити, що означає останнє слово, схоже на античну богиню). Завод довгий час валявся в руїнах, а тепер його перетворюють на інженерно-культурний центр з експериментальними лабораторіями і резиденціями для музикантів. Тупо космос.

https://birdinflight.com/ru/muzyka/kak-na-zavode-v-zhitomire-sozdayut-laboratoriyu-zvuka.html

Цінителям безстижого палп-фікшна і контркультурної графоманії з «помаранчевої серії» раджу звернути увагу на повість одесита Вадима Яковлева «Там, де починається територія».

Недалеке майбутнє. Україна розділена на кілька псевдореспублік з божевільними ідеологіями. Буковину тримають християно-фашисти, Дніпро — феміністки, частину Одеської області — хз, якісь езотеричні мусліми. Розквітають нью-ейджеві релігії, соціальні експерименти і старий-добрий тероризм. Молодий кілер на завданні подорожує цими територіями, його супроводжує коханка-трансуха. З таким синопсисом міг би вийти угарний філіп дік, але автор категорично не вміє писати, тому вийшов шпигунський трилер категорії Б з мінусом (хоча теж угарний). Персонажі безперервно пиздять і ходять на місці, розвішені рушниці не вистрілюють, роялі в кущах фальшивлять, а пісюн коханки теліпається без діла. Багато неймдроппінга (entry level hipster garbage) і крінжової філософії «під баночку». Тупуватий сюжетний твіст в кінці. Коротше, настільки криво, що аж весело. Для гурманів.

Шкода тільки, що автор ніби соромиться своєї трешовості і намагається вирулити кудись в «інтелектуальний роман». Такого гімна всякі іздрики ще в 90-х написали з запасом. А от безстижого палп-фікшна нам реально не вистачає.

Трейлер: https://www.youtube.com/watch?v=sz4R3F8Iwh4

А ось, наприклад, новий кліп Мар'яни Клочко.

https://www.youtube.com/watch?v=dzyYXwA6WGk

Мар'яна Клочко проілюструвала одне з наших видань — «Сказка про опоздавшее ко всему божество» (2018). Тираж розпроданий, але можете погортати файл pdf.

Поки ми всі тупимо, Євген Гордєєв ділом зайнятий: роздмухує регіональну автентичність і плекає особливий дніпровський саунд.

Особисто я найбільше ціную Гордєєва за геніальний бастард-поп-проект «МС Брехунець», замішаний на естетиці української застільної естради. Там дуже романтичні вишивано-синтезаторні пісні про уранові рудники, Зоряного Шкіряка і лямбда-самця — аж хочеться подзвонити на радіо і замовити одну з них для дорогого Василя Степановича зі Сторожинця.

Також ви могли чути Гордєєва під вивісками «Kurs Valüt» та «Ksztalt». Лейбл «Дніпропоп» і клуб «Модуль» в Дніпрі — це теж він. Коротше, видатний культурний діяч. Інтерв’ю для «СЛУХа» він дав коротке, але теж дуже навіть видатне: про те, як на рівному місці створюється ціла міфологія. Не існує, звісно, ніякого особливого дніпровського саунда — але з візіонерського пальця можна багато чого висмоктати.

https://slukh.media/texts/interview/eugene-gordeev/

ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК
ЛЕТИТЬ У НЕБІ
ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК
ТВОЇХ ВОЛОГИХ МРІЙ
ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК
ШКІРЯК НАДІЇ
ШКІРЯК ШКІРЯК
ЗОРЯНИЙ ШКІРЯК

https://soundcloud.com/brehunets/zoryaniy-shkryak

​​Запалала зірка, відійшли води, волхвам залишилась пара станцій метро. Гіпертелія презентує Різдвяні Листівки!

Сім листівок в наборі, п’ятдесят примірників. Шовкографія. Два варіанти обкладинки: «православне золотішко» і «зоряний холодець» (обидві блищать, вау). Листівки малювали: Ола Єрємєєва, Кобзар Зодіак, Дар’я Кузьміна, Мар’яна Клочко, Ольга Лісовська, Єгор Стрєлков, Олександр Чепелєв.

Двісті двадцять дві гривні. Пишіть Шешуряку, щоб придбати: @shshrk

Урочисто відкриваю коментарі, щоб запитати у вас: яких українських культурних подій ви очікуєте цього року? Книги, фільми, виставки, музичні альбоми. Може ви вірите, що попри ковід ближче до літа справді відбудуться якісь круті фестивалі — розкажіть про них. Може ваш друг заводить ФОП, щоб продавати своїх коників з гімна — діліться лінком. Може ви самі готуєте якісь релізи — анонсуйте їх. Може вам карти таро і курячі нутрощі розповіли, що цього року нарешті станеться друге пришестя Тараса Григоровича — бийте в дзвони. Давайте, коротше, будувати плани. Потім посміємось.

Київський рок-гурт прилітає до пустинної Ісландії, щоб за чотири дні записати свій музичний альбом. Чи не розгубляться вони, опинившись на території хтивих гейзерів, інцестуальних зв’язків і ситого північноєвропейського алкоголізму?

«Among Fields and Wires» — проста і атмосферна документалка про Pree Tone в жанрі «музиканти всіляко угорають в перервах між записом пісень». В кадрі багато ісландських пейзажів і гітарних педальок; і на те, і на те можна дивитися безкінечно.

https://www.youtube.com/watch?v=Jiyb16ceZ1E

Ходять чутки, буцім якщо ви помацаєте шевелюру Володимира Чигринця, вас очікує 77 днів удачі. В новому інтерв'ю Володимир ні підтверджує, ні спростовує цю інформацію. Там більше про одеський Музеон і бібліотеку мистецького самвидаву, а не про волосся, на жаль. Але почитати все одно варто.

https://supportyourart.com/ridnykraj/biblioteka-muzeon/

ERYTHROLEUKOPLAKIA RECORDS — діу-лейбл з Києва, названий в честь якоїсь хитромудрої болячки ротової порожнини. Гуглити цю болячку не раджу, ви ж і так іпохондрики, потім не заснете. Музика там відповідна. Заснути може й можна, прокинутись — уже не факт.

Куратори лейблу не обмежуються якимось одним напрямком і вивалюють все, що вважають вартим уваги. Тут вам і нойз для наркоманів, і рок для школярок, і домашнє тинц-тинц в дусі раннього Скрябіна, і пронизливі пуки з жопи самого диявола. Більшість артистів з України, але останнім часом приходить все більше іноземців. Недавно ось пацани з М’янми релізнулись, наприклад.

Це ще й один з найплодовитіших українських лейблів. За минулий рік там вийшло близько 50 релізів, тобто майже по одному в тиждень. За цим шаленим шквалом ніяк неможливо слідкувати, і тим більше не зрозуміло, з якого боку починати слухати їхній каталог. Але ми спробували.

Ми дали куратору ERYTHROLEUKOPLAKIA RECORDS Михайлу @Mihasko список з 5 функціональних категорій. Він підібрав до кожної відповідний реліз і додав пару слів від себе. Насолоджуйтесь.

1) МУЗИКА, ЩО СТИМУЛЮЄ СЛИНОВИДІЛЕННЯ: vest1g1al1ty by <zipflaw>

Михайло: «Це експеримент мого товариша з-під Вінниці. Дуже талановитого, як на мене, гітариста і музиканта в цілому. Грає у декількох проектах на лейблі».

2) МУЗИКА ДЛЯ НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ ШКІЛЬНОЇ ОЛІМПІАДИ: Не Забувай Нашу Рідну Україну by З. О. Н. Т

«Тексти міг бачити в програмі укрліт. Пацани роблять гараж з Т. Г. Шевченком».

3) МУЗИКА ДЛЯ ПОСТКОЇТАЛЬНИХ ОБІЙМІВ: РТУТЬ by AOPTA

«Це щось прогресивне і даркушне, записано і зроблено на тіліфоні, прям як Дьячков лол».

4) МУЗИКА З-ПІД ЗЕМЛІ: Memory of the Laid Asphalt About the Sounds Heard in Sтarkon Essence by Toten Wasser & Emotional Anhedonia

«Мої записи розмов з психонавтом з мого міста, його треки п’ятирічної давнини, Коломойський і нещадний репетативний індастріал».

5) МУЗИКА, ЯКА СПОДОБАЄТЬСЯ ВЕЛИКІЙ РОГАТІЙ ХУДОБІ: РОК-Н-РОЛ by ЧОРТОПОЛОХ

«Юнаки з Франківської області грають какулєтова, тіко в Карпатах і більш етнічно».

Що ж, сміливо пірнайте в каталог — тепер у вас є структурні маяки, як кажуть в МВФ. І бережіть свої порожнини.

Артист Богдан Мороз: неперевершена снігова королева, надія української поп-музики, райдужна хоругва квір-козацтва. Кілька днів тому він випустив новий альбом з назвою «Каламбур». Якщо за якимось жахливим збігом обставин він все ще не влився у ваші вуха — терміново перейдіть за посиланням.

https://soundcloud.com/bogdanmoroz/sets/kalambur-calembour

Ранні треки Богдана були сором’язливими і млосними, як пубертатні прищики. А от новий альбом — це уже серйозні венеричні шанкри: тверді, брутальні і максимально заразні. Вісім дискотечних бойовиків і дев’ятий мєдляк на десерт. Десерт мені сподобався найбільше.

Детальніше про Богдана розповідає сам Богдан в свіженькому інтерв'ю для видання «Воно». Там про музику майже не йдеться, зате багато цікавого про інші грані його особистості. Наприклад, про зйомки у фільмі про геїв-козаків. І про його виступи на дрег-тусовках. І про те, як його вигнали з церкви за гейство. Словом, інтерв'ю переважно про гейство. Натурали, відписуйтесь.

http://bogdanmoroz.vonopaper.com/

Читати філософські тексти Малевича — ніби розмовляти з дуже накуреним другом, коли ти абсолютно тверезий. Ти намагаєшся втримати його блукаючу нитку думок, щиро щось уточнюєш і перепитуєш, а він тим часом напихається холодним чізбургером і угорає. Тобі цікаво і нудно водночас, ти все зрозумів і нічого не зрозумів. Ой все, Казимире, давай краще помалюємо.

Відтепер це можна робити державною! Програмна стаття Казимира Малевича «Бога не скинуто» в перекладі Катерини Лебедєвої.

http://uartlib.org/exclusive/kazymyr-malevych-boga-ne-skynuto-mystetstvo-tserkva-fabryka/

Новини української психонавтики! Ансамбль ЗМІШУВАЧ ЛЮБОЩІВ (жанри: каменярство, гомін, думи) випустив анімаційний відеоролик на пісню РУМ'ЯНИЙ ПАН. Анімація Єгора Стрелкова.

https://www.youtube.com/watch?v=znNs6mYXHsk

Історію українського сучмиста прийнято відраховувати від Паркомуни. Типу, ось протягом совка у нас був суцільний соцреалізм і тихі тєрпіли, які щось там малювали в стіл, а потім почалися 90-ті і з усіх дір полізли Голосії, Чичкани і Ройтбурди, ура.

Як виявилось, це не зовсім так: покоління радянських бумерів теж нормально собі угорало. Апогеєм їхніх пошуків став проект «Погляд», що складається з виставки 1987-го року і альбому 1990-го, а також кількох виїздних експозицій. І там купа цікавого.

Я недолюблюю Марчука (йому місце на обкладинках зігафолкових альбомів і фантастики категорії Б, а не у великих музеях) і в цілому іронічно ставлюся до всієї цієї пізньорадянської сюрреалістичної езотерики, але в альбомі «Погляду» трапляються справді видатні речі. Зацініть Миколу Шкарапуту, наприклад, це ж тупо бомба, розкішний гоблінкор. Гобелени Лесі Довженко дуже прикольні. Ну а Ернеста Коткова ви і без моєї підказки любите.

​​Легендарна виставка «Погляд» (1987) підсумувала творчі пошуки цілого покоління українських митців. Це була одна з найперших і найгучніших виставок сучасного мистецтва в Україні. Соцреалізм вичерпав себе; прийшов час для чогось небаченого.

Серед найвідоміших учасників — Іван Марчук, Ернест Котков, Дмитро Нагурний, Неллі Ісупова, Олег Голосій та багато інших. Фріпулью ніхто не кликав, але він прийшов і всівся посеред зали зі своїми роботами.

Читайте нашу нову статтю (з купою картин!): Мистецтво, що вийшло з-під контролю. Виставка «Погляд»