Forwarded from НеоАрхаїка 🐾
#НАрх_постать
#радикальна_етнографія
Позавчора у віці 87 років помер Джеймс С. Скотт - видатний американський антрополог, дослідник селянських, бездержавних спільнот, а також і самого феномену держави.
Найбільш відомими його працями є:
1) "Зброя слабких: Повсякденні форми селянського спротиву" (1985)
2) "Бачити, як держава: Чому зазнають краху чіткі схеми покращення людського стану" (1998)
3) "Мистецтво бути непідвладним: Анархістська історія високогір'їв Південно-Східної Азії" (2009)
4) "Проти зерна: Глибинна історія ранніх держав" (2017)
Дві останні книги пропонують насправді вражаючі інтелектуальні мандрівки крізь час і простір, після яких інакше дивишся на речі. Наприклад, політична карта світу виявляється оманою зору (на ній навіть досі мали б бути нанесені ділянки суші, вільні від контролю держав, і це не тільки Антарктида). Або "неолітична революція" виявляється не революцією, не неолітичною, а дуже розтягнутим у часі процесом, тісно пов'язаним із виникненням нерівності й держав. Утім, "Against the Grain" краще читати разом із "The Dawn of Everything" Венґрова і Гребера, в якій вони пропонують подальше переосмислення цих уявних начал цивілізації.
Джеймс С. Скотт популяризував назву Зомія для значної високогірної території Південно-Східної Азії - прекрасного фронтиру, в багатьох аспектах подібного до України як такої. Утім, на жаль, українською мовою жодна його праця досі не перекладена.
У його життєписі є й доволі специфічні віхи - наприклад, співпраця з ЦРУ, опосередкована антикомуністичною (антимарксистською) Національною студентською асоціацією. Крім цього, працюючи над усіма цими глибокими дослідженнями, викладаючи в Єльсьскому університеті, він жив і працював на сімейній фермі, розводив овець і корів гайлендської (високогірної) породи. У вступі до російського перекладу однієї з його книг Теодор Шанін пригадує, що містер Скотт полюбляв епатувати своїх рафінованих академічних колег, вправляючись із лассо або розділуючи тушу корови на їхніх очах.
Після смерті Девіда Гребера у 2020 році та Маршала Салінса у 2021-му відхід Джеймса С. Скотта означає кінець цілого покоління сміливих мислителів, які зробили дуже багато для того, щоб прорвати наші уявлення про можливості соціальної організації, "природний стан" людства, витоки нерівності й держави.
Думаю, це справді багато чого вартує, коли твої ідеї захоплено обговорюють якісь стрьомні чоловіки в окопі на іншому кінці планети. Проекти анархістської антропології і, власне, радикальної етнографії знайшли відлуння у різних країнах, і нам слід подбати про те, щоб ці мислителі не повторили долю Маркса і Енгельса. Відтак, варто пройти стежинами їхніх думок, щоб відкрити свої власні шляхи до досі прихованих Зомій, піратських утопій і радісних економік, заснованих на дарі й карнавалі.
#радикальна_етнографія
Позавчора у віці 87 років помер Джеймс С. Скотт - видатний американський антрополог, дослідник селянських, бездержавних спільнот, а також і самого феномену держави.
Найбільш відомими його працями є:
1) "Зброя слабких: Повсякденні форми селянського спротиву" (1985)
2) "Бачити, як держава: Чому зазнають краху чіткі схеми покращення людського стану" (1998)
3) "Мистецтво бути непідвладним: Анархістська історія високогір'їв Південно-Східної Азії" (2009)
4) "Проти зерна: Глибинна історія ранніх держав" (2017)
Дві останні книги пропонують насправді вражаючі інтелектуальні мандрівки крізь час і простір, після яких інакше дивишся на речі. Наприклад, політична карта світу виявляється оманою зору (на ній навіть досі мали б бути нанесені ділянки суші, вільні від контролю держав, і це не тільки Антарктида). Або "неолітична революція" виявляється не революцією, не неолітичною, а дуже розтягнутим у часі процесом, тісно пов'язаним із виникненням нерівності й держав. Утім, "Against the Grain" краще читати разом із "The Dawn of Everything" Венґрова і Гребера, в якій вони пропонують подальше переосмислення цих уявних начал цивілізації.
Джеймс С. Скотт популяризував назву Зомія для значної високогірної території Південно-Східної Азії - прекрасного фронтиру, в багатьох аспектах подібного до України як такої. Утім, на жаль, українською мовою жодна його праця досі не перекладена.
У його життєписі є й доволі специфічні віхи - наприклад, співпраця з ЦРУ, опосередкована антикомуністичною (антимарксистською) Національною студентською асоціацією. Крім цього, працюючи над усіма цими глибокими дослідженнями, викладаючи в Єльсьскому університеті, він жив і працював на сімейній фермі, розводив овець і корів гайлендської (високогірної) породи. У вступі до російського перекладу однієї з його книг Теодор Шанін пригадує, що містер Скотт полюбляв епатувати своїх рафінованих академічних колег, вправляючись із лассо або розділуючи тушу корови на їхніх очах.
Після смерті Девіда Гребера у 2020 році та Маршала Салінса у 2021-му відхід Джеймса С. Скотта означає кінець цілого покоління сміливих мислителів, які зробили дуже багато для того, щоб прорвати наші уявлення про можливості соціальної організації, "природний стан" людства, витоки нерівності й держави.
Думаю, це справді багато чого вартує, коли твої ідеї захоплено обговорюють якісь стрьомні чоловіки в окопі на іншому кінці планети. Проекти анархістської антропології і, власне, радикальної етнографії знайшли відлуння у різних країнах, і нам слід подбати про те, щоб ці мислителі не повторили долю Маркса і Енгельса. Відтак, варто пройти стежинами їхніх думок, щоб відкрити свої власні шляхи до досі прихованих Зомій, піратських утопій і радісних економік, заснованих на дарі й карнавалі.
Forwarded from Time of the Titans
«Щойно людині вистачило злочинної винахідливості нажитися на праці своїх ближніх, відтоді експлуатований інстинктивно прагнув давати менше, ніж вимагав його хазяїн. Таким чином, експлуатований займається саботажем, демонструючи, сам того не підозрюючи, нездоланний антагонізм, який зіштовхує капітал і працю один проти одного».
Еміль Пуже (1860-1931),
революційний синдикаліст, заступник секретаря Генеральної конфедерації праці, написав підривний посібник з боротьби з капіталістичною експлуатацією, заснований на принципі: «Яка платня – така й робота!».
Еміль Пуже (1860-1931),
революційний синдикаліст, заступник секретаря Генеральної конфедерації праці, написав підривний посібник з боротьби з капіталістичною експлуатацією, заснований на принципі: «Яка платня – така й робота!».
💯1
«Яка платня - така й робота!»
Запамʼятайте це собі, ніхто не має право використовувати вас.
Запамʼятайте це собі, ніхто не має право використовувати вас.
Померти світу передбачено
На наступний тиждень,
Проте ми сумуєм лиш про одне:
Про те, чим ми колись володіли
Європейська балада 1000 р. н.е.
Forwarded from Solar Cross
YouTube
Neco Arc - Я хочу умереть в лесу (AI COVER)
Этот мир, ничем не отличающимся от других, но уникальный в своем роде, таит в себе опасности на каждом шагу. Смогут ли наши отважные герои противостоять им и достичь столь заветной славы, или судьба шутейка заготовила для них более печальную участь...
оригинал:…
оригинал:…
La Nausée
Photo
Вільям Батлер Єйтс
Плавання до Візантії
І
Цей край не для старих. Самі тут юні Цілуються; виспівують пташки (Вмирущих поколінь солодкі луни); Тут рибою кишать моря й річки; Припливи плоті буйні та бурунні Щасливляться все літо залюбки. Всіх музика чуттєва захопила – До пам’яток ума немає діла.
ІІ
Нікчемна старість, дрантя на кілку, Якщо душа в долоні не заплеще, Якщо на кожну раночку гірку Не заспіва гучніш, мов стало легше. Та це не школа співів нашвидку – Своєї величі знаття на плечі Собі стає… Я ж плив сюди на те, У Візантію, місто пресвяте!
ІІІ
О мудреці, що злото мозаїчне Світаєте в Господньому вогні! Злетіть з вогню спіраллю феєрично Й навчіть цю душу, як співать пісні, Візміть це серце, що жадає вічно, Вже зайве цій вмирущій звірині, Саме собі не знане… Заберіте У вічності химерні лабіринти.
IV
Природи збувшися в природи твір Уже ж бо я не втілюся ніколи, А тільки в золотий убір чи взір З рук майстра давньоеллінської школи, Щоб сонний імператор тішив зір, – Чи в дивоптаха, щоб співать про долі Колишніх і грядущих поколінь, Щоб візантійців не приспала лінь.
Переклад Олександра Мокровольського
Плавання до Візантії
І
Цей край не для старих. Самі тут юні Цілуються; виспівують пташки (Вмирущих поколінь солодкі луни); Тут рибою кишать моря й річки; Припливи плоті буйні та бурунні Щасливляться все літо залюбки. Всіх музика чуттєва захопила – До пам’яток ума немає діла.
ІІ
Нікчемна старість, дрантя на кілку, Якщо душа в долоні не заплеще, Якщо на кожну раночку гірку Не заспіва гучніш, мов стало легше. Та це не школа співів нашвидку – Своєї величі знаття на плечі Собі стає… Я ж плив сюди на те, У Візантію, місто пресвяте!
ІІІ
О мудреці, що злото мозаїчне Світаєте в Господньому вогні! Злетіть з вогню спіраллю феєрично Й навчіть цю душу, як співать пісні, Візміть це серце, що жадає вічно, Вже зайве цій вмирущій звірині, Саме собі не знане… Заберіте У вічності химерні лабіринти.
IV
Природи збувшися в природи твір Уже ж бо я не втілюся ніколи, А тільки в золотий убір чи взір З рук майстра давньоеллінської школи, Щоб сонний імператор тішив зір, – Чи в дивоптаха, щоб співать про долі Колишніх і грядущих поколінь, Щоб візантійців не приспала лінь.
Переклад Олександра Мокровольського
❤2