​​«Щойно людині вистачило злочинної винахідливості нажитися на праці своїх ближніх, відтоді експлуатований інстинктивно прагнув давати менше, ніж вимагав його хазяїн. Таким чином, експлуатований займається саботажем, демонструючи, сам того не підозрюючи, нездоланний антагонізм, який зіштовхує капітал і працю один проти одного».
Еміль Пуже (1860-1931),
революційний синдикаліст, заступник секретаря Генеральної конфедерації праці, написав підривний посібник з боротьби з капіталістичною експлуатацією, заснований на принципі: «Яка платня – така й робота!».

«Яка платня - така й робота!»

Запамʼятайте це собі, ніхто не має право використовувати вас.

Померти світу передбачено
На наступний тиждень,
Проте ми сумуєм лиш про одне:
Про те, чим ми колись володіли

Європейська балада 1000 р. н.е.

Вільям Батлер Єйтс

Плавання до Візантії

І
Цей край не для старих. Самі тут юні Цілуються; виспівують пташки (Вмирущих поколінь солодкі луни); Тут рибою кишать моря й річки; Припливи плоті буйні та бурунні Щасливляться все літо залюбки. Всіх музика чуттєва захопила – До пам’яток ума немає діла.

ІІ
Нікчемна старість, дрантя на кілку, Якщо душа в долоні не заплеще, Якщо на кожну раночку гірку Не заспіва гучніш, мов стало легше. Та це не школа співів нашвидку – Своєї величі знаття на плечі Собі стає… Я ж плив сюди на те, У Візантію, місто пресвяте!
ІІІ
О мудреці, що злото мозаїчне Світаєте в Господньому вогні! Злетіть з вогню спіраллю феєрично Й навчіть цю душу, як співать пісні, Візміть це серце, що жадає вічно, Вже зайве цій вмирущій звірині, Саме собі не знане… Заберіте У вічності химерні лабіринти.
IV

Природи збувшися в природи твір Уже ж бо я не втілюся ніколи, А тільки в золотий убір чи взір З рук майстра давньоеллінської школи, Щоб сонний імператор тішив зір, – Чи в дивоптаха, щоб співать про долі Колишніх і грядущих поколінь, Щоб візантійців не приспала лінь.

Переклад Олександра Мокровольського

Егіль Скалагрімсон - ісландських скальд.
Неодноразово брав участь в хольмгангах. Одного разу під час бенкету наригав на якогось Армода, а потім вирвав йому око

Сподіваюсь chain mail повернеться в моду

Banger

#НАрх_ідея
#радикальна_етнографія

Сьогодні мережу сколихнуло повідомлення, що повстанці-туареги - прототип фременів з "Дюни" - знищили колону найманців ПВК "Вагнер", які працювали на центральний уряд Малі. Судячи з опублікованих відео і заяв, кількість одночасно вбитих найманців (вочевидь, переважно росіян) сягає 50-80 орків. Серед них адмін відомого "вагнерівського" тг-каналу "Grey Zone".

Туареги, що належать до мовної родини берберів, - прекрасний войовничий народ Сахари, який в силу важкодоступних умов проживання, слабко піддався "європеїзації" та "оцивілізовуванню". Досі живуть автономними кланами та федераціями племен, всередині яких мають кастово-професійну стратифікацію. Статус жінки, особливо з касти воїнів, незвичайно високий. Мати аменокала - виборного вождя з аристократичного роду - може скасувати будь-яке рішення свого сина.

У туарегів є легенда, що вони походять від великої Праматері й цариці Сахари Тін Хінан; родовід і права власності на худобу у них належать жінкам. Дівчат змалечку навчають читати й писати, використовуючи священну і виключно жіночу абетку тіфінаґ. Чоловіки наслідують суто усний Звичай або послуговуються арабською в'яззю.

Хоча туареги сповідують суннітський іслам, вони продовжують додержуватися чималої кількості язичницьких уявлень та звичаїв - по суті, вони є типовими "двовірами". Зокрема, до шлюбу парубки та дівчата можуть вести цілком вільний спосіб життя, який іноді включає навіть дошлюбний секс.

Характерними прикметами туарегів є блакитне вбрання, а також звичай повнолітніх чоловіків закривати своє обличчя тагельмустом - головним убором, який поєднує форму тюрбана та вуалі. Колись цей звичай був настільки суворим, що туарег повинен був вбити чужинця, який побачив би його обличчя. Сьогодні у деяких українських мілітарних каналах почали вкрай недоречно кепкувати, мовляв, "невже хтось вірить, що якісь чунгачанги забаранили професійних бойовиків?". Безвідносно того, чи дійсно повстанцям допомогли у їхній шляхетній справі (щонайменше розвідувальною інформацією), абсолютно очевидно, що якраз-таки будь-який український "мобік" порівняно з чоловіком-туарегом - "чунгачанга".

Окрім фременів із всесвіту Френка Герберта, саме туареги, найбільш імовірно, стали прототипом народу, зсередини якого ведеться блискуча оповідь "Цитаделі" Антуана Сент-Екзюпері.

Історична доля туарегів нагадує долю курдів. Після проведення штучних державних кордонів у північно-західній Африці вони виявились розділеними між п'ятьма новоутвореними країнами. У 2012 році проголосили власну державу Азавад, яка по факту займає 2/3 офіційної території Малі. Лицемірна "міжнародна громадськість" практично проігнорувала проблему туарегів або ж підтримала центральний уряд.

Такі випадки добре показують, серед кого слід шукати союзників Україні.

Слава туарегам! Свободу Азаваду!