Взагалі, дуже вражає іммерсивність цієї гри, світ якої продовжує жити навіть після того, як останній персонаж в твоєму загоні помирає. Гра просто йде далі - торговці торгують, охоронці міст перевіряють подорожніх на контрабанду, а людожери ловлять заблукалих селян.

Особливого смаку цій постапній історії, яка розтягнулась приблизно на три тисячі років, додає те, що в ній немає мистецтва - тільки виживання. Покоління, які виросли з двома думками, що поїсти та де сховатись від піщаних бурь та кислотних дощів. Ну і як не потрапити в рабство.

Я вже накатав в Кенші більше сорока годин, повністю використовуючи на гру увесь свій вільний час (крім годин, коли нема світла) і мені страшенно подобається і ембієнт, який там використовується. Музична система гри задизайнена так, що вона час від часу збирає набір музичних елементів і компонує з нього нові треки. Wow, so immersive.

Якщо б мене попросили коротко описати цю гру, я б сказав, що це постапний survival з самураями, ніндзя та роботами, який або не сподобається вам взагалі, або займе вас на довгі дні.

Реально, за сорок годин я не відкрив навіть десятої частини внутрішньоігрового контенту і це при тому, що це пісочниця без традиційних квестів.

Моє ресурсовідновлювальне - закінчився другий тиждень вйобування в залі і я схуд на чотири кілограми. До перфектової форми ще втричі більше, але мене ця зміна дуже мотивує - виправдовує і змученість після залу, і сувору дієту. Оцей христовий вік - якраз той момент в житті, коли люди зазвичай починають перейматися за своє здоровʼя. Окремим бонусом те, що зараз я майже не підколюю інсулін - мій цукор стабільно в нормі, час від часу падаючи до нижньої межі. І я розумію, що варто буде мені спригнути з дієти - як усе повернеться. Ясно, що я не буду на ній весь час, але коли надоїсть - перейду на спортивне харчування, оці всі калорії-вага-лоточки).

А ще діабет називають хворобою втомлених - бо коли в тебе високий цукор, ти завжди втомлений. Мати трохи більше сил ніж зазвичай - це дуже круто. Це дає змогу краще працювати, водити настолки, писати пости в канал та не гоустити друзів тому, що в тебе немає сил на комунікацію. Я називаю цей ресурсний етап "набиранням моменту", після чого я якийсь час буду в нормі. Звісно, через якийсь час момент втратиться і знову доведеться збиратись із силами.

Бережіть себе та турбуйтесь про здоровʼя

Білосніжка п'є каву, гірку, наче сто отрут, семеро її гномів десь на нулі, а вона - тут, і вже тиждень з ними немає зв'язку
Діти Рапунцель народяться трохи хіппі, буде будинок, принц, життя вдалося, а зараз вона їде на зеленому джипі, по сантиметру за кожного побратима що не день відріза волосся
Спляча красуня третю добу не спить, пальці сколоті всі голками, її принц до неї на кейсеваку вночі приїздить, знов будить, цілує і говорить вставай, киця, тут триста, погано з ногами...
Попелюшка заснула нарешті, четверта ночі, все розклала по коробкам, вона спить і навіть уві сні єдине, що хоче, ні, не на бал у босоніжках, а берци толкові десь закупити, бо зима буде сніжна
Меріда дивиться у приціл, бере поправку на вітер, шепоче тихо під ніс закляття, в якому немає ні звуків, ні літер, тисне на тригер, спокійно, м'яко, так, як навчили, почвари мерзенної постаті більше не видно в прицілі

A. Кохана дружина приготувала мені кетопаляницю з мигдального борошна!

https://youtu.be/OjOivWq8NSE

Goblin Slayer подобається мені з кількох причин. Хоча його не варто дивитись людям, які можуть легко тригернутись, це чисте dark fantasy, в якому головний герой не є кимось видатним, але дуже, дуже розлюченим. І дуже психологічно травмованим. І він бореться проти свого особистого зла на тлі байдужості світу, проговорюючи про себе "якщо цього ніхто не хоче робити, це буду робити я". Нагадує щось, так?

А ще він породив цілу плеяду специфічних мемів про згвалтованих гоблінів і гачі)

Котики-кияне, як ви там?

Справжній Бог війни - генерал Залужний.

Джерело

Освіжився)

Коли я буду нарешті грати (а не водити ДнД), я створю собі друїда, назву його Олег і буду викликати вовчиць