Нещодавно я сформулював для себе, про який спосіб життя я мрію.

High-Teck Redneck

Мені дуже хочеться жити у закритому заміському поселенні із своїми друзями, хорошим інтернетом, щоб в кожного в шафі була зброя для самозахисту, а в гаражі пікап та всяки штуки для крафту. Як хіпанська комуна, тільки айтішно-рольова)

І городик на трийцять соток, і садочок з вишнями і без отої всьої нездалої спроби держави у соціальні політики.

Заселити вимерше село, хуйнути там стартапів і кавярню з лавандовим рафом, покласти асфальт, щоб було де людям на гіробордах кататись. Без отих усіх "цей дитячий майданчик встановлено за сприяння депутата хуйради Хуйкіна Х.Х,"

І без 100500 церков. Якщо вже і буде, то хай буде одна, але священник має перед тим довести, що він пройшов дьяблу на всіх рівнях складності і знає що таке IDDQD та IDKFA

Мав похвалитись поличкою))

Дуже люблю і поважаю

Unpopular opinion: Рево - гімно

#щоденник

Пройшло пять років, як я нарешті знову приліг в лікарню із своїм діабетом, хоча мав би робити це щорічно (завжди знаходились якісь відмовки, але того разу зірки стали вдало, я нарешті звільнився і сприймаю це більше як ретріт)

Людей купа, всі хворі, втомлені, але не агресивні (що тішить). Є трошки військових, але в них як пощастить. Тіпа, ліжко якого я зайняв, викликали в частину ("виписали" зверху). Сусіди по палаті теж норм.

Норм укриття, чисто (хоча притаманні стаціонару запахи в наявності)

Жеровисько в їдальні прийнятне, прісне, без будь-яких спецій, але за день встигаєш зголодніти достатньо, щоб заходило як діти в школу.

Чілити мені тут наступні десять днів, тож про це можуть з'являтись дописи.

Ходжу по коментарям до каналів знайомих рольовиків і записую в книжечку :))

#щоденник

Йшов третій день мого перебування на стаціонарному лікуванні. На цей момент я вже маю синці на всіх пальцях, купу записів до лікарів на наступний тиждень і повну адаптацію до місцевої каші. Як я вже казав, годують тут добре, але така їжа, що через годину ти знову голодний.

Надивився на людей в яких проблеми з цукром в рази гірше ніж в мене. Якщо наберусь достатньо страху - буду краще за собою дивитись. Може в щорічному лежанні на стаціонарі є якийсь сакральний сенс - щоб весь час ростити і тримати в собі страх безповоротньо зруйнувати здоров'я

Все ще є трохи військових і трохи поліцейських. Всі говорять про війну, політику, йобану русню та податки - інформаційний зріз середньостатистичного українця.

Бачив знайомого оперативника, каже вийшов пару років тому на пенсію по групі, тепер бігає рішає свої питання. Думаю, що якби не звільнився, може теж так би чекав, щоб жити після пенсії, а жити треба ось тут і зараз.

Почитав новини за цілий тиждень, перестав читати новини - забагато зради в інфополі, що дуже дратує.А переставши читати новини і в принципі за то думати, почав насолоджуватись дереалізацією, яку приносить оте лежання в лікарні. Кожну годину-дві ти щось маєш піти зробити, але між тим режимом ти просто чілиш, так що відчуття часу повертає тільки будильник