я думав щось про колонізацію марсу козаками буде

ЛИСТ з ГІР

У липні 1493 року мешканці міста Бардіїв отримали такого листа:

Vÿ zly a nespravedlivÿ lvde bardiowcÿ, viste naszÿch bratow dalÿ zveszatÿ, lvdÿ dobrich a nevinnich, iako mordere necnotlÿvÿ, ktorÿ anÿ vam ani zadnomv nicz nebili vinni. A pretos jestli nam priatelom a rodovi ich za nich nepolozite czeteri sta zolotich ve zoloce do troch nedeli v klastore v Mogili v Cracova, alebo v cartvsov v Lechniczi, tedi na vaszÿch hordlech ÿ na vaszÿm ymaniv ÿ na vaszich podanich se bvd dvlvho, bvd cratko takto se mstiti budemÿ pocvd naszeho rodv stava. tot list pÿsan s hor dzen svateo iacvba.
Orawa Mvran Dvnajecz Senok Rimanow Premіsl
Vasko nevinnÿ
Crov nevinna
Timko nevinnÿ

Автором листа вважається русин Федір Головатий — ватажок групи опришків, що діяла наприкінці 15 століття на сході сучасної Словаччини.
Судячи із зображення на самому листі, бардіївці стратили кількох членів групи Головатого (зокрема, Васька і Тимка). Тому мешканцям міста було висунуто ультиматум: або платіть викуп за "кров невинну", або "се мстити будеми покуд нашего роду става".
Для наочності замість підпису наприкінці листа зображено шаблю, хмиз, вогонь і рушницю, а сам лист скріплено жмутом галузок і п'ятьма дірками замість печаток...

Цей лист досі зберігається в архіві міста Бардіїв у Словаччині:
Štátny archiv v Prešove, pobočka Bardejov, font Magistrát mesta Bardeiov, signatura 3110/a


І Літопис І

У вас таке буває?

Часто мысль зоставивши тѣло на́ꙁемли, в иншомꙏ краю з милымꙏ приѧтелемъ албо приѧтеⷧкою своєю найдꙋєтъсѧ, и себе, ꙗкъбы тамъ жилъ, видитъ.

Духовниї бесіди Макарія Пустельника. Вільна, 1627


І Літопис І

Служба зовнішньої розвідки України повернула рідкісний стародрук XVIII ст. — богослужбову книгу «Октоїх» («осьмигласник»).

«Октоїх» видали в друкарні Почаївської лаври. Під час Другої світової війни книгу вивезли до Німеччини з Вінницького краєзнавчого музею. Згодом вона опинилася в приватній колекції на територію Криму.

Нещодавно, перебуваючи в ЄС, власник надав цифрові копії відбитків штампів книги для експертизи — дослідження підтвердило їх оригінальнальність.

Крім того, на книзі відсутній відбиток перевірки НКВС 1947 та 1952 років, що підтверджує втрату стародруку в роки війни. Загалом таких книг в Україні було лише три; ця — єдина, яка повністю збереглася.

З Великоднем, підписники!

Священник с. Конончі (Канівського староства) Влас Тимофійович Горизграя пише у 1768 році лист єпископу Переяславсько-Бориспільському Гервасію з проханням приєднати його з унії в православ'я і розповідає про свого батька:

Жилъ в Полщѣ на Украинѣ, губернїи Лисянской в самомъ мѣстечкѣ Лисянкѣ писаремъ сотенимъ, когда еще тамошніе украинскїе мѣста были под вѣдомствомъ и державою россійскою, и називались Гетманщиною за гетмана Мазепи

ЦДІАК 990-1-664 ст. 93

Дякуємо підписникові Вадиму за цікавий матеріал!


І Літопис І

Ну шо, читаємо ще одну грамоту 14 століття

Во имѧ ω(т)ца . и сн‌҃а и ст‌҃го дх‌҃а. Аминь.

З Божою помічю починаємо читати.

бж‌҃ьѥю мл‌҃тью. и добрыхъ людии прьꙗзнью . исталасѧ торгувлѧ. межи добрыми людми. межи боꙗры. и межи крилошаны ст‌҃го ивана.

Отже, межи добрими людьми сталася торгівля. А саме між боярами і крилошанами Св. Івана.

аже пани хонька. васковаꙗ дѧдьковича жена. изъ дѣтьми своѥми. ис пани просинъѥю . и зѧтемь своѥмъ ис паномъ ивашкомъ данъславичемь. и си внучаты своѥми. и со всѣмъ племенемь своѥмъ доброю волею своѥю и добрымъ оумышлѣнъѥмь своѥмъ. а никоторою силою. но сама то вчинила. безо лъсти и безъ хитрости. продала ѥсть. тотъ мунастырь за. к‌҃. гривенъ серебра вѣсного. именемь иванови губцѣ протодьꙗконови ст‌҃го ивана. и ѥго брату ходорови. и дѣтемь ѥхъ.

З боку бояр маємо пані Хоньку, жону Васька Дядьковича. Вона — зі своїми дітьми (пані Просинією) зятем (паном Івашком Даниславичем) і онуками, словом, з усім своїм племенем — з власної волі вирішила продати протодияконові церкви Св. Івана Іванові Губці і його брату Ходору монастир.
Ціна питання — 20 гривень срібла.

а иванъ. губъка и своѥмъ братомъ. купилъ ѥсть тотъ мунастырь. именемь калениковъ. цр‌҃квъ сто‌҃ѣ бц‌҃и. оуспѣньѥ причистоѣ. изъ бл‌҃г(с)влѣнъѥмь. пискупа ларивона. А купилъ ѥсть иванъ губъка изъ братомъ своѥмъ. на вѣки и ко ст‌҃му їω(н)у еп(с)пи‌‌ к селу гнѣвновчи д(а)ли . є‌҃і. гривенъ серебра вѣсного. А губка далъ шюбу свою куничюю дорогимъ сукномъ брунатънымъ пошита. за. є‌҃. гривенъ. пани хωньци. и ѥще ва дали. в‌҃і. лисици. пани хоньци и ѥѣ‌ зѧтеви ивашкови. и дѣтемь ѥѣ‌.

З боку крилошан в нас тут вже згадані протодиякон Іван Губка зі своїм братом Ходором.
За благословіння перемиського єпископа Ларивона протодиякон Губка купує в пані Хоньки Калеників монастир і церкву Успіння Св. Пречистої Богородиці.
Дав за все це Губка 15 гривень срібла і куничу шубу, пошиту за 5 гривень з дорогого брунатного сукна, та ще й 12 лисиць.

а про то та пани хωнька и своѥмъ зѧтемь. и своѥмъ со всѣмъ племенемь. оуздала ѥсть. тотъ мунастыръ калениковъ. иванови губцѣ. и ѥго брату ходорови. на вѣки и дѣтемь ѥхъ. со всѣмъ объѣ‌здомъ . и со всѣми границѧми. и землею. и сѣножатьми. и зъ гаими и зъ дубровами. и з бортъми. и з болоты. и сь рѣками. и со млиномъ. и сычемь. и с колодѧземъ. и с ловищи. и со всѣми оужитки. ꙗко из вѣка вѣчного слушало к тому мунастыреви,

Отож, пані Хонька із своїм зятем і всім своїм племенем продала Івану і Ходору Губкам монастир. Причому продала його з усім об'їздом, усіма границями, землею, сіножатями, з гаями, з дібровами, з бортями, болотами, ріками, з млином, сичем (?), колодязем, з ловищами і всіма ужитками, що з давніх віків були при монастирі.

а тому мунастыреви. не ω(т)лучѧтисѧ ω(т) ст‌҃го ивана. оу вѣки. хто коли ѥго купилъ. тому слушати къ ст‌҃му ивану.

Відтепер монастир має бути підпорядкований церкві Св. Івана. Тому хто б коли цей монастир не купив — він має лишатися монастирем саме церкви Св. Івана.

а при томъ оуздаванъѣ‌. были боꙗре землѧне, панъ. ходько быбельскии со двѣма сн‌҃ма . андрѣико и васко. панъ глѣбъ дворъскови(ч) . со двѣма сн‌҃ма ванько А лехно . панъ ивашко дроздъ. панъ васко кузмичь, панъ михаило потрутовичь . панъ гаврилъко дробышевичь со двѣма сн‌҃ма. сєньковича два михаило а ивашко. стецко бдешицкии. игнатко черневи(ч). попъ микулиньскии Федуть. а другии попъ безмездьницкии кость. попъ тепѧкови(ч) ꙗковъ, нестюръ цепаревичь

При складанні угоди були присутні численні пани бояри-земляни зі своїми синами, а також три попи. Рахуйте самі, скільки там всього було людей.

А питъ моричь в ωлеша оу дому. за полъ гривны грошювъ .

І найголовніше: угода набрала остаточної чинності після спільного розпиття могорича вдома в Олеша на суму пів гривні грошей.

А писалъ грамоту костько дьꙗкъ болестрашицкии по бж‌҃ьюмъ нарожѣньѣ тисѧчю лѣ(т). и. т‌҃. лѣ(т). и. о‌҃. лѣ(т) и осьмоѥ лѣто

Написав цю грамоту дяк Костько з Болестрашичів у 1378 році.

Ну а ми з вами можемо побачити її в оригіналі в
ЦДІА України, м. Львів, фонд 129, оп. 3, спр. 93


І Літопис І

Що воно за птах такий? Кладе свій писок у воду, та й гукає як осел...

ОНОКРОТАⷧ

птаⷯ подобный кштаⷧтоⷨ лебедеви, къторій пысоⷦ оуложиⷡши в водꙋ гꙋкаєⷮ ꙗкъ оселъ, гꙋпаⷱ, гꙋковище

Лаврентій Зизаній. Лексис. Вільна, 1596


І Літопис І

Не знаю, шо сюди дописати, але мапа прикольна, тож ось вам

Сильвестр Косов пояснив, як досягати поставлених цілей, зокрема, в науці та на війні:

АВТОРЪ ДО ЧИТЕЛНИКА

Посполитоє то єст҆̀ людей мꙋⷣрых҆̀ з҆̀дан҆̀є ласкавый чытателю, иⷤ той который ꙗкого конца дойти прагнеⷮ, потреба жебы вѣдалъ ѡ сродкахъ, презъ которыє <той> конецъ достꙋпитисѧ можетꙏ.

Прагнеть хто ꙗкого скарбꙋ великого и закрытого, мꙋсить мыслити и оуважати ꙗкимъ способом҆̀ ѡного достꙋпилꙏ.
Прагнеть хто достат̾ наꙋки, а заⷤ сроⷣковъ не оуживаєтъ: слꙋхан̾ѧ, читан̾ѧ, писан̾ѧ и иншихъ оуставичныхъ працъ.
Прагнеть хто триꙋмъфаторомъ быти наⷣ неприѧтелеⷨ, а зажъ на орꙋжїє не способлѧєтсѧ.

Ѡво з҆̀гола жаденꙏ пожаданаго конца не сподобитьсѧ ґды не бꙋдеть шꙋкати пропорціоналныхъ ємꙋ сродковъ.

Сильвестр Косов. Дидаскалія. Кутеїн, 1637


І Літопис І