⚡️СОЮЗНІ ДЕРЖАВИ ВІДМОВИЛИ УКРАЇНІ ПОМОЧИ.
— заявив український премієр 17 липня2024 1919. 🚬
| Літопис |
Україна буде свобідна, хоч би треба боротися через 20 літ
— заявив український премієр 17 липня
| Літопис |
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🫡62😢15👍9😁3❤2🤔2🤯2
Litopys 🚛
⚡️СОЮЗНІ ДЕРЖАВИ ВІДМОВИЛИ УКРАЇНІ ПОМОЧИ. Україна буде свобідна, хоч би треба боротися через 20 літ — заявив український премієр 17 липня 2024 1919. 🚬 | Літопис |
Ґен. Петлюра просив алїянтів останної зими, щоби вони
доставили Україні амунїцію до боротьби з большевиками, але вони сьому відмовили. Натомісць алїянти дали поміч Полякам
В армії ген. Галєра находить ся чимало жовнїрів в „какі "
(американських мундурах), які називають себе Американцями і помагають Полякам палити наші села і убивати наших цивільних людий
Українці втратили надїю на поміч зі сторони алїянтів, говорить ся дальше в заяві преміера
ви шо, приколюєтесь?
Це 1919, якщо шо, більш, ніж 100 років тому
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤯50💔30🥰1
Проезжая Малороссию, и особенно приближаясь к Одессе, видите два различные народные характера: тут малороссияне, с своим флегматическим, беззаботным нравом, мало думающие о будущем, и вот подле них русские, идущие весною толпами на Дон и в Одессу искать работы, а осенью возвращающиеся домой.
К. Авдеева. Записки о старом и новом русском быте. СПб, 1842
| Літопис |
😁47🤯10👍8😎3❤2🗿1
Ставлення до Росії серед українських дворянських родин на початку 19 століття:
Русская старина, т. CIV, 1900.
| Літопис |
Частые разъезды мои ознакомили меня со многими помещиками, между прочими и с фамилиею Родзянок, просвещеннейшею во всей Малороссии, но это семейство напитано было, как и все прочие, ненавистью к России; следовательно, при всем гостеприимстве хозяев и занимательной беседе, которую я там находил, потому что это один дом в Малороссии, где я слышал разговоры о словесности и науке, мне там надлежало спорить и защищать нас от упреков их. Я не всегда мог сохранить должное равнодушие.Зі спогадів О. І. Михайловського-Данилевського, 1824 рік.
Я не находил в Малороссии ни одного человека, с которым мне удавалось говорить, выгодно к России расположенным; во всех господствовал явный дух оппозиции. У них есть пословица: «он всем хорош, да москаль», то есть русский и следственно есть злой или опасный человек. Такая ненависть происходила от нарушения прав Малороссии, от упадка кредита и промышленности, от возвышения налогов, которые в Малороссии произвели повсеместную бедность, и от дурного устройства судебных мест, где совесть была продажная.
Русская старина, т. CIV, 1900.
| Літопис |
👍77🔥13❤6😁6🥰1🤯1
Forwarded from Український Наступ | #УкрТг ∆
Любі підписники.
Спільнота Києво-Могилянської академії звернулася до нас із проханням підтримати їхню ініціативу – назвати сквер біля Академії на честь усіх могилянців, які віддали свої життя за Україну.
У триваючій війні Могилянка вже втратила 27 студентів та викладачів.
Зараз у Київраді активно тривають дискусії щодо того, як саме має бути перейменований цей сквер. Тож будемо вдячні кожному, хто проголосує у Києві Цифровому саме за цей варіант. Голосувати можуть і не кияни
https://kvd.page.link/57U6K6novsPEA36a8
🫡 Хлопці та дівчата з Могилянки, які віддали своє життя за Україну – присутні.
Спільнота Києво-Могилянської академії звернулася до нас із проханням підтримати їхню ініціативу – назвати сквер біля Академії на честь усіх могилянців, які віддали свої життя за Україну.
У триваючій війні Могилянка вже втратила 27 студентів та викладачів.
Зараз у Київраді активно тривають дискусії щодо того, як саме має бути перейменований цей сквер. Тож будемо вдячні кожному, хто проголосує у Києві Цифровому саме за цей варіант. Голосувати можуть і не кияни
https://kvd.page.link/57U6K6novsPEA36a8
🫡 Хлопці та дівчата з Могилянки, які віддали своє життя за Україну – присутні.
💔33🫡12❤4👍1
Ікона Святого Миколая Святогірської лаври
Изображение Св. Николая чуд. Святогорского Успенского монастыря. — Одесса : Литография В. Тиль и Ко, 1881
| Літопис |
Изображение Св. Николая чуд. Святогорского Успенского монастыря. — Одесса : Литография В. Тиль и Ко, 1881
| Літопис |
❤28👍6
Forwarded from Starodruk
🔸 Відкриваємо серію публікацій, присвячених майстрам гравюри.
Олександр Тарасевич — одна з ключових фігур в історії українського мистецтва XVII століття.
Професійний художник-гравер, педагог і чернець Києво-Печерської лаври, він став засновником української школи мідеритної гравюри, що об'єднала ренесансний гуманізм, барокову символіку та локальні традиції.
Навчався в місті Аугсбург у майстерні братів Кіліанів — знаних європейських граверів. Це сформувало його виразну графічну мову: глибоку, точну, з увагою до реалій побуту та анатомії.
Працював переважно в техніці різцевої гравюри на міді. Його графічна мова поєднує барокову експресію, символічну глибину та високу майстерність у передаванні портретної індивідуальності.
Тарасевич — не лише митець, а й носій цілого художнього мислення, що поєднало Київську духовну школу, європейську технічну досконалість і локальні стилістичні коди.
Його творчість стала підґрунтям для формування національної ідентичності української графіки XVII-XVIII століття.
Далі буде.
Олександр Тарасевич — одна з ключових фігур в історії українського мистецтва XVII століття.
Професійний художник-гравер, педагог і чернець Києво-Печерської лаври, він став засновником української школи мідеритної гравюри, що об'єднала ренесансний гуманізм, барокову символіку та локальні традиції.
Навчався в місті Аугсбург у майстерні братів Кіліанів — знаних європейських граверів. Це сформувало його виразну графічну мову: глибоку, точну, з увагою до реалій побуту та анатомії.
Працював переважно в техніці різцевої гравюри на міді. Його графічна мова поєднує барокову експресію, символічну глибину та високу майстерність у передаванні портретної індивідуальності.
Тарасевич — не лише митець, а й носій цілого художнього мислення, що поєднало Київську духовну школу, європейську технічну досконалість і локальні стилістичні коди.
Його творчість стала підґрунтям для формування національної ідентичності української графіки XVII-XVIII століття.
Далі буде.
❤34👍12❤🔥6🗿2🥰1
Нашим підписникам-поліщукам до уваги:
Русінски лементар, 1907
| Літопис |
ПРЕДМОВА
На том лементарі повинни учитиса читати всі Полешуки, бо іх мова кришку інша як Украінска або Білоруска, так в своіой мові повинни науперш научитиса читати, писати, раховати і Бога хвалити.
Етий лементар писан двоякими знаками, то єст литерами; на етой сторони литери латински, а на тамтой російски. Латинскими литерами пишуть всі народи на світи: французи, англики, поляки, німци, американци і інши — російскими только росіяни, то єст москалі, і булгари. Хто знає латински литери, тому легче і заграничніоі мови научитиса.
Так ви брати Полешуки вибирайте сами яки литери вам ліпш сподобаютса і тими учитесь читати і писати.
Помагай Боже!
Русінски лементар, 1907
| Літопис |
👍33😁6❤4🤔3🥰2🤯2👎1
ЛІНЬ як СПОСІБ ОПОРУ
Доволі часто російські автори 19 століття описують українців як "лінивих". Для нас це звучить дивно, адже в українській культурі працьовитість, навпаки, завжди була чеснотою.
Чому ж українці здавалися росіянам лінивими?
Один спостережливий російський автор висловив підозру, що українці просто не хочуть працювати... на росіян:
Аксаков И.С. Украинские ярмарки. Русская беседа, Москва, 1858 (№2, т. 10)
| Літопис |
Доволі часто російські автори 19 століття описують українців як "лінивих". Для нас це звучить дивно, адже в українській культурі працьовитість, навпаки, завжди була чеснотою.
Чому ж українці здавалися росіянам лінивими?
Один спостережливий російський автор висловив підозру, що українці просто не хочуть працювати... на росіян:
Ленив или нет малороссиянин от природы, решить трудно; но нет сомнения, что теперь он ленится, что он, как будто отдыхая после напряженной исторической деятельности, еще не пускает в ход всей своей внутренней силы. Упорно держась своего быта, создавшагося под воздействием исключительных исторических обстоятельств, он с удивлением и недоумением смотрит на все, совершающееся с ним, и сам себе не решил вопроса о своем гражданском призвании.
Если б, после Петра I, сама Великая Русь шла путем самобытного развития, Малороссия вероятно бы легко присоединилась к общерусскому делу; но трудно было ей принять искреннее участие в направлении лживом.
Болезнь, которая, по крайней мере, в Великой России являлась своею болезнью, законною, понятною для народного исторического смысла, была для Малороссии, так сказать, похмельем в чужом пиру.
Вторжение российско-немецкого правительственного элемента и великорусской народной порчи, укрепление крестьян, учреждение дворянства, в смысле Екатерининской грамоты, — все эти явления вполне объясняют нам и недоумение малороссиянина, и невольное беспокойство его воспоминаний, и тогдашнюю неприязнь к москалю, ныне уже не существующую.
Аксаков И.С. Украинские ярмарки. Русская беседа, Москва, 1858 (№2, т. 10)
| Літопис |
😁43👍17🤔4❤2
Forwarded from Ruthenian Reformation
ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛЮДОЖЕР
Пᴀʙᴧᴏ Гᴩиᴦᴏᴩᴏʙич Шуᴧьжᴇнᴋᴏ нᴀᴩᴏдиʙᴄя ʙ ᴄᴇᴧі Кᴏᴧіᴄниᴋи Пᴩиᴧуцьᴋᴏᴦᴏ ᴨᴏᴧᴋу, щᴏ ʙ ᴄучᴀᴄній Чᴇᴩніᴦіʙᴄьᴋій ᴏбᴧᴀᴄᴛі. У ʍᴀᴛᴇᴩіᴀᴧᴀх ᴄᴧідᴄᴛʙᴀ йɯᴧᴏᴄя ᴨᴩᴏ ᴛᴇ, щᴏ ʙін буʙ ʙиᴄᴏᴋиʍ, іɜ ɯиᴩᴏᴋиʍи ᴨᴧᴇчиʍᴀ ᴛᴀ ᴄᴧідᴀʍи ʙід бᴀᴛᴏᴦіʙ нᴀ ᴄᴨині, ᴄіᴩиʍи ᴏчиʍᴀ, ʍᴀʙ ᴛᴇʍнᴏᴩуᴄяʙᴇ ʙᴏᴧᴏᴄᴄя ᴛᴀ дᴏʙᴦий ніᴄ. Суᴄіди ᴨᴩᴏɜʙᴀᴧи Шуᴧьжᴇнᴋᴀ Мᴀцᴀᴨуᴩᴏʍ, ᴛᴀᴋ уᴋᴩᴀїнᴄьᴋі ᴄᴇᴧяни нᴀɜиʙᴀᴧи нᴇᴏхᴀйних ᴧюдᴇй. Іɜ ᴄіʍᴇйниʍ жиᴛᴛяʍ у Пᴀʙᴧᴀ нᴇ ᴄᴋᴧᴀᴧᴏᴄя, ʙін ᴋинуʙ дᴩужину і бᴧуᴋᴀʙ хуᴛᴏᴩᴀʍи, чᴀᴄ ʙід чᴀᴄу ᴨᴇᴩᴇбиʙᴀючиᴄь ʙиᴨᴀдᴋᴏʙиʍи ᴨідᴩᴏбіᴛᴋᴀʍи. У 1735 ᴩᴏці Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴨᴩиєднᴀʙᴄя дᴏ бᴀнди 40-ᴩічнᴏᴦᴏ Михᴀйᴧᴀ Міщᴇнᴋᴀ, ʙ яᴋій ᴛᴀᴋᴏж буᴧи дʙᴏє ʍᴏᴧᴏдих хᴧᴏᴨціʙ - Яᴋиʍ Піʙнᴇнᴋᴏ ᴛᴀ Андᴩій Пᴀщᴇнᴋᴏ. Кᴏᴧиɯні нᴀйʍиᴛи ᴋᴩᴀᴧи ᴋᴏнᴇй і ᴦᴩᴀбуʙᴀᴧи ᴨᴏдᴏᴩᴏжніх у ᴄᴛᴇᴨᴀх ʍіж ʍіᴄᴛᴀʍи Пᴩиᴧуᴋи ᴛᴀ Зᴏᴧᴏᴛᴏнᴏɯᴀ. Кᴏнᴇй ᴨᴩᴏдᴀʙᴀᴧи нᴀ яᴩʍᴀᴩᴋᴀх, ᴀ нᴀᴦᴩᴀбᴏʙᴀнᴇ дᴏбᴩᴏ ɜдᴀʙᴀᴧи ɯинᴋᴀᴩці Дудній. Однієї ɜ нᴏчᴇй Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴏбіᴋᴩᴀʙ будинᴏᴋ «ɜнᴀчᴋᴏʙᴏᴦᴏ ᴛᴏʙᴀᴩиɯᴀ» Дᴏʍᴀᴩᴀцьᴋᴏᴦᴏ, яᴋий буʙ нᴀбᴧижᴇниʍ ᴦᴇᴛьʍᴀнᴀ. Зᴀ цᴇй ɜᴧᴏчин ʙін ᴨᴏᴛᴩᴀᴨиʙ дᴏ Пᴩиᴧуцьᴋᴏї ʙ'яɜниці, дᴇ ᴋᴏнᴏᴋᴩᴀдᴀ «биᴧи бᴀᴛᴏᴦᴀʍи», ᴀᴧᴇ йᴏʍу ʙдᴀᴧᴏᴄя ʙᴛᴇᴋᴛи. Тᴩи ᴩᴏᴋи Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴨᴩᴏʍиɯᴧяʙ ᴩᴏɜбᴏєʍ і 1738 ᴩᴏᴋу ʙиᴋᴩᴀʙ ᴋᴏнᴇй ɜі ᴄᴛᴀйні «бунчуᴋᴏʙᴏᴦᴏ ᴛᴏʙᴀᴩиɯᴀ» Андᴩія Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴀ, ᴀ цᴇ ʙжᴇ буᴧᴏ ᴄᴇᴩйᴏɜниʍ ᴨᴩᴏᴄᴛуᴨᴋᴏʍ іɜ ʙᴇᴧиᴋиʍи нᴀᴄᴧідᴋᴀʍи. Зʙᴀння бунчуᴋᴏʙᴏᴦᴏ дᴀʙᴀᴧи ʙідᴄᴛᴀʙниʍ ᴨᴏᴧᴋᴏʙниᴋᴀʍ і Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴏ ʙ Гᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋій Уᴋᴩᴀїні ʙʙᴀжᴀʙᴄя ᴧюдинᴏю ʙᴨᴧиʙᴏʙᴏю. Сᴧуᴦи Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴀ ᴋᴏнᴏᴋᴩᴀдᴀ ʙідɯуᴋᴀᴧи і ᴨᴏᴋи ᴋᴏні нᴇ ɜнᴀйɯᴧиᴄя, Мᴀцᴀᴨуᴩу ᴩіᴋ ᴛᴩиʍᴀᴧи ʙ ᴨᴏᴧᴋᴏʙій ʙ'яɜниці Пᴩиᴧуᴋ. Іɜ ɜиʍи 1739 ᴩᴏᴋу Пᴀʙᴧᴏ ᴄᴛᴀʙ «ɜᴀᴨᴧічних ᴄᴨᴩᴀʙ ʍᴀйᴄᴛᴩᴏʍ» ᴀбᴏ, ᴨᴩᴏᴄᴛіɯᴇ ᴋᴀжучи, ᴛюᴩᴇʍниʍ ᴋᴀᴛᴏʍ. Аᴧᴇ нᴀ Вᴇᴧиᴋий ᴨіᴄᴛ ɜᴧᴏчинᴇць уᴛіᴋ.
Сᴨᴏчᴀᴛᴋу Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴏᴄіʙ нᴀ хуᴛᴏᴩі Рᴏʍᴀнихᴀ, дᴇ ɜ ɯіᴄᴛьʍᴀ ʙідʍᴏᴩᴏɜᴋᴀʍи ᴄᴋᴏᴧᴏᴛиʙ бᴀнду. Нᴀ нᴇжінᴏчᴏʍу ɯᴧяху ᴩᴏɜбійниᴋи ᴨᴏᴦᴩᴀбуʙᴀᴧи ᴋᴀᴩᴀʙᴀн ᴋуᴨціʙ, щᴏ ᴨᴇᴩᴇʙᴏɜиʙ ʙᴀнᴛᴀж ᴦᴏᴩіᴧᴋи. Сіʍᴏх ᴛᴏᴩᴦᴏʙціʙ убиᴧи, їхні ᴛᴩуᴨи ɜᴀᴋᴏᴨᴀᴧи ʙ ᴄніᴦу. Нᴀ ᴄᴧідᴄᴛʙі Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ɜіɜнᴀʙᴀʙᴄя, щᴏ ᴧюбиʙ ᴋᴀᴛуʙᴀᴛи бᴩᴀнціʙ і ᴨідᴄʍᴀжуʙᴀᴛи їʍ ᴨ'яᴛи. Нᴀᴦᴩᴀбᴏʙᴀнᴇ дᴏбᴩᴏ бᴀндиᴛи діᴧиᴧи, чᴀᴄᴛину ᴦᴏᴩіᴧᴋи ʙиᴨиʙᴀᴧи, ᴀ ᴩᴇɯᴛу ɜдᴀʙᴀᴧи ʙ нᴀдійні ɯинᴋи. Кᴏнᴇй ɜᴀдᴇɯᴇʙᴏ ᴨᴩᴏдᴀʙᴀᴧи нᴀ яᴩʍᴀᴩᴋᴀх. Нᴀʙᴇᴄні 1740 ᴩᴏᴋу дᴏ бᴀнди ʙᴧиᴧиᴄя чᴇᴛʙᴇᴩᴏ ɜᴀᴨᴏᴩіɜьᴋих ᴋᴏɜᴀᴋіʙ - Михᴀйᴧᴏ Мᴀᴋᴀᴩᴇнᴋᴏ,
Дᴇниᴄ Гᴩицᴇнᴋᴏ, Мᴀᴩᴛин Рᴇʙицьᴋий і ᴦᴀйдᴀʍᴀᴋ Іʙᴀн Тᴀᴩᴀн. Гᴩᴀбіжниᴋи ᴏᴄіᴧи нᴀ ᴏᴋᴏᴧицях ᴄᴇᴧᴀ Мᴏᴋіїʙᴋᴀ, ᴀ ᴄʙᴏєю бᴀɜᴏю ᴏбᴩᴀᴧи ᴋуᴩᴦᴀн Тᴇᴧᴇᴨᴇнь, нᴀᴩиᴛий щᴇ ɜᴀ ᴨᴏᴧᴏʙціʙ. У ᴨᴇᴩɯᴏʍу ж нᴀᴧьᴏᴛі нᴀ ᴛᴏᴩᴦᴏʙціʙ, щᴏ ᴨᴩᴏїжджᴀᴧи ᴨᴏʙɜ, ʙᴏни ʙɜяᴧи ᴨ'яᴛь ʙᴏɜіʙ, нᴀʙᴀнᴛᴀжᴇних ᴦᴏᴩіᴧᴋᴏю. Тᴩьᴏх жᴇᴩᴛʙ ɜᴀбиᴧи ᴨᴀᴧицяʍи нᴀ ᴄʍᴇᴩᴛь, дʙᴏх ʙідᴨуᴄᴛиᴧи ɜᴀ ʙиᴋуᴨ.
Читати статтю...
Пᴀʙᴧᴏ Гᴩиᴦᴏᴩᴏʙич Шуᴧьжᴇнᴋᴏ нᴀᴩᴏдиʙᴄя ʙ ᴄᴇᴧі Кᴏᴧіᴄниᴋи Пᴩиᴧуцьᴋᴏᴦᴏ ᴨᴏᴧᴋу, щᴏ ʙ ᴄучᴀᴄній Чᴇᴩніᴦіʙᴄьᴋій ᴏбᴧᴀᴄᴛі. У ʍᴀᴛᴇᴩіᴀᴧᴀх ᴄᴧідᴄᴛʙᴀ йɯᴧᴏᴄя ᴨᴩᴏ ᴛᴇ, щᴏ ʙін буʙ ʙиᴄᴏᴋиʍ, іɜ ɯиᴩᴏᴋиʍи ᴨᴧᴇчиʍᴀ ᴛᴀ ᴄᴧідᴀʍи ʙід бᴀᴛᴏᴦіʙ нᴀ ᴄᴨині, ᴄіᴩиʍи ᴏчиʍᴀ, ʍᴀʙ ᴛᴇʍнᴏᴩуᴄяʙᴇ ʙᴏᴧᴏᴄᴄя ᴛᴀ дᴏʙᴦий ніᴄ. Суᴄіди ᴨᴩᴏɜʙᴀᴧи Шуᴧьжᴇнᴋᴀ Мᴀцᴀᴨуᴩᴏʍ, ᴛᴀᴋ уᴋᴩᴀїнᴄьᴋі ᴄᴇᴧяни нᴀɜиʙᴀᴧи нᴇᴏхᴀйних ᴧюдᴇй. Іɜ ᴄіʍᴇйниʍ жиᴛᴛяʍ у Пᴀʙᴧᴀ нᴇ ᴄᴋᴧᴀᴧᴏᴄя, ʙін ᴋинуʙ дᴩужину і бᴧуᴋᴀʙ хуᴛᴏᴩᴀʍи, чᴀᴄ ʙід чᴀᴄу ᴨᴇᴩᴇбиʙᴀючиᴄь ʙиᴨᴀдᴋᴏʙиʍи ᴨідᴩᴏбіᴛᴋᴀʍи. У 1735 ᴩᴏці Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴨᴩиєднᴀʙᴄя дᴏ бᴀнди 40-ᴩічнᴏᴦᴏ Михᴀйᴧᴀ Міщᴇнᴋᴀ, ʙ яᴋій ᴛᴀᴋᴏж буᴧи дʙᴏє ʍᴏᴧᴏдих хᴧᴏᴨціʙ - Яᴋиʍ Піʙнᴇнᴋᴏ ᴛᴀ Андᴩій Пᴀщᴇнᴋᴏ. Кᴏᴧиɯні нᴀйʍиᴛи ᴋᴩᴀᴧи ᴋᴏнᴇй і ᴦᴩᴀбуʙᴀᴧи ᴨᴏдᴏᴩᴏжніх у ᴄᴛᴇᴨᴀх ʍіж ʍіᴄᴛᴀʍи Пᴩиᴧуᴋи ᴛᴀ Зᴏᴧᴏᴛᴏнᴏɯᴀ. Кᴏнᴇй ᴨᴩᴏдᴀʙᴀᴧи нᴀ яᴩʍᴀᴩᴋᴀх, ᴀ нᴀᴦᴩᴀбᴏʙᴀнᴇ дᴏбᴩᴏ ɜдᴀʙᴀᴧи ɯинᴋᴀᴩці Дудній. Однієї ɜ нᴏчᴇй Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴏбіᴋᴩᴀʙ будинᴏᴋ «ɜнᴀчᴋᴏʙᴏᴦᴏ ᴛᴏʙᴀᴩиɯᴀ» Дᴏʍᴀᴩᴀцьᴋᴏᴦᴏ, яᴋий буʙ нᴀбᴧижᴇниʍ ᴦᴇᴛьʍᴀнᴀ. Зᴀ цᴇй ɜᴧᴏчин ʙін ᴨᴏᴛᴩᴀᴨиʙ дᴏ Пᴩиᴧуцьᴋᴏї ʙ'яɜниці, дᴇ ᴋᴏнᴏᴋᴩᴀдᴀ «биᴧи бᴀᴛᴏᴦᴀʍи», ᴀᴧᴇ йᴏʍу ʙдᴀᴧᴏᴄя ʙᴛᴇᴋᴛи. Тᴩи ᴩᴏᴋи Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴨᴩᴏʍиɯᴧяʙ ᴩᴏɜбᴏєʍ і 1738 ᴩᴏᴋу ʙиᴋᴩᴀʙ ᴋᴏнᴇй ɜі ᴄᴛᴀйні «бунчуᴋᴏʙᴏᴦᴏ ᴛᴏʙᴀᴩиɯᴀ» Андᴩія Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴀ, ᴀ цᴇ ʙжᴇ буᴧᴏ ᴄᴇᴩйᴏɜниʍ ᴨᴩᴏᴄᴛуᴨᴋᴏʍ іɜ ʙᴇᴧиᴋиʍи нᴀᴄᴧідᴋᴀʍи. Зʙᴀння бунчуᴋᴏʙᴏᴦᴏ дᴀʙᴀᴧи ʙідᴄᴛᴀʙниʍ ᴨᴏᴧᴋᴏʙниᴋᴀʍ і Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴏ ʙ Гᴇᴛьʍᴀнᴄьᴋій Уᴋᴩᴀїні ʙʙᴀжᴀʙᴄя ᴧюдинᴏю ʙᴨᴧиʙᴏʙᴏю. Сᴧуᴦи Гᴏᴩᴧᴇнᴋᴀ ᴋᴏнᴏᴋᴩᴀдᴀ ʙідɯуᴋᴀᴧи і ᴨᴏᴋи ᴋᴏні нᴇ ɜнᴀйɯᴧиᴄя, Мᴀцᴀᴨуᴩу ᴩіᴋ ᴛᴩиʍᴀᴧи ʙ ᴨᴏᴧᴋᴏʙій ʙ'яɜниці Пᴩиᴧуᴋ. Іɜ ɜиʍи 1739 ᴩᴏᴋу Пᴀʙᴧᴏ ᴄᴛᴀʙ «ɜᴀᴨᴧічних ᴄᴨᴩᴀʙ ʍᴀйᴄᴛᴩᴏʍ» ᴀбᴏ, ᴨᴩᴏᴄᴛіɯᴇ ᴋᴀжучи, ᴛюᴩᴇʍниʍ ᴋᴀᴛᴏʍ. Аᴧᴇ нᴀ Вᴇᴧиᴋий ᴨіᴄᴛ ɜᴧᴏчинᴇць уᴛіᴋ.
Сᴨᴏчᴀᴛᴋу Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ᴏᴄіʙ нᴀ хуᴛᴏᴩі Рᴏʍᴀнихᴀ, дᴇ ɜ ɯіᴄᴛьʍᴀ ʙідʍᴏᴩᴏɜᴋᴀʍи ᴄᴋᴏᴧᴏᴛиʙ бᴀнду. Нᴀ нᴇжінᴏчᴏʍу ɯᴧяху ᴩᴏɜбійниᴋи ᴨᴏᴦᴩᴀбуʙᴀᴧи ᴋᴀᴩᴀʙᴀн ᴋуᴨціʙ, щᴏ ᴨᴇᴩᴇʙᴏɜиʙ ʙᴀнᴛᴀж ᴦᴏᴩіᴧᴋи. Сіʍᴏх ᴛᴏᴩᴦᴏʙціʙ убиᴧи, їхні ᴛᴩуᴨи ɜᴀᴋᴏᴨᴀᴧи ʙ ᴄніᴦу. Нᴀ ᴄᴧідᴄᴛʙі Мᴀцᴀᴨуᴩᴀ ɜіɜнᴀʙᴀʙᴄя, щᴏ ᴧюбиʙ ᴋᴀᴛуʙᴀᴛи бᴩᴀнціʙ і ᴨідᴄʍᴀжуʙᴀᴛи їʍ ᴨ'яᴛи. Нᴀᴦᴩᴀбᴏʙᴀнᴇ дᴏбᴩᴏ бᴀндиᴛи діᴧиᴧи, чᴀᴄᴛину ᴦᴏᴩіᴧᴋи ʙиᴨиʙᴀᴧи, ᴀ ᴩᴇɯᴛу ɜдᴀʙᴀᴧи ʙ нᴀдійні ɯинᴋи. Кᴏнᴇй ɜᴀдᴇɯᴇʙᴏ ᴨᴩᴏдᴀʙᴀᴧи нᴀ яᴩʍᴀᴩᴋᴀх. Нᴀʙᴇᴄні 1740 ᴩᴏᴋу дᴏ бᴀнди ʙᴧиᴧиᴄя чᴇᴛʙᴇᴩᴏ ɜᴀᴨᴏᴩіɜьᴋих ᴋᴏɜᴀᴋіʙ - Михᴀйᴧᴏ Мᴀᴋᴀᴩᴇнᴋᴏ,
Дᴇниᴄ Гᴩицᴇнᴋᴏ, Мᴀᴩᴛин Рᴇʙицьᴋий і ᴦᴀйдᴀʍᴀᴋ Іʙᴀн Тᴀᴩᴀн. Гᴩᴀбіжниᴋи ᴏᴄіᴧи нᴀ ᴏᴋᴏᴧицях ᴄᴇᴧᴀ Мᴏᴋіїʙᴋᴀ, ᴀ ᴄʙᴏєю бᴀɜᴏю ᴏбᴩᴀᴧи ᴋуᴩᴦᴀн Тᴇᴧᴇᴨᴇнь, нᴀᴩиᴛий щᴇ ɜᴀ ᴨᴏᴧᴏʙціʙ. У ᴨᴇᴩɯᴏʍу ж нᴀᴧьᴏᴛі нᴀ ᴛᴏᴩᴦᴏʙціʙ, щᴏ ᴨᴩᴏїжджᴀᴧи ᴨᴏʙɜ, ʙᴏни ʙɜяᴧи ᴨ'яᴛь ʙᴏɜіʙ, нᴀʙᴀнᴛᴀжᴇних ᴦᴏᴩіᴧᴋᴏю. Тᴩьᴏх жᴇᴩᴛʙ ɜᴀбиᴧи ᴨᴀᴧицяʍи нᴀ ᴄʍᴇᴩᴛь, дʙᴏх ʙідᴨуᴄᴛиᴧи ɜᴀ ʙиᴋуᴨ.
Читати статтю...
🤯49❤8👍6🤔3🤬1😢1
Litopys Journal, issue 11.pdf
3.9 MB
11 номер журналу Літопис!
У випуску:
- чий генштаб вигадав хозарський міф,
- звідки насправді взялися східняки,
- стаття з дуже простою схемою
| Літопис |
У випуску:
- чий генштаб вигадав хозарський міф,
- звідки насправді взялися східняки,
- стаття з дуже простою схемою
| Літопис |
❤31❤🔥2🗿2👍1
Litopys 🚛
Litopys Journal, issue 11.pdf
Такс такс такс що тут у нас ахахахаха журнал Літопису нарештііі
👍18😁5😇2❤1🗿1