Ω инрвѣрнои єднои пеⷬсонѣ меⷤду мужеⷨ и женою:

то єсⷮ [наприклаⷣ] кгды бываєⷮ часоⷨ мужъ ляхъ а жена бл҇гочⷭтиваѧ;
або жена небл҇гочⷭтиваѧ а муⷤ бл҇гочⷭтивыꙵ, а хочаꙵ и обоє бл҇гочⷭтивыє да не єдныхъ людеꙵ: сырѣчꙏ муⷤ будеⷮ москаⷧ або литвинъ або боꙵко або цыгаⷩ, іли теⷤ зꙏ жыда перехрысⷮ, іли заⷭ жона таковыⷯ людеꙵ, а ωⷩ правдивыꙵ руснакъ козакъ украи́нецъ породы малороⷭсиꙵскоꙵ:

Не маⷲ лучшего жиⷮла в малжеⷩствѣ на свѣ́тѣ:
якъ єдиновѣрную жону собѣ мѣ́ти.
Бо ґды єдино будетъ неєдиновѣ́рно:
то бываєⷮ другому болшеꙵ и невѣ́рно.
Же єдно̀ єдному вѣмъ можеⷮ досаⷤда́ти:
и вшелякую распру о томъ справова́ти.
Zовущы геретыко́мъ а не правосла́внымъ:
або тежъ нечестивыⷨ и о́беⷧ sлославныⷨ.
А таⷦ не жи́єтъ та́мо любовь совеⷬшенна:
а́ле совеⷬшенно зостанетъ развращеⷩна.
I понева́жъ тоє такъ на свѣтѣ ведеⷮсѧ:
даⷬмо з не єдновѣⷬнымъ іноє береⷮсѧ.
Тоєⷤ єсⷮ ґды не єдныⷯ и людеꙵ поро́ды:
не мѣютъ и такіи меⷤ собою зго́ды.
Же то власне поросѧ зꙏ вовкоⷨ пробуваєтъ:
а жалости и скоⷬбы щодеⷩ прибавля́єтъ.
Zачимъ то подобаєтъ людєⷨ хрⷭтіянскиⷨ:
не мѣтꙏ причты кꙏ дш̃аⷨ инородныⷨ и погаⷩскиⷨ.
Але братисѧ зꙏ такимъ яⷦ само̀ коⷮро́ε:
да не будеⷮ межꙸ ними житіє лихо́є.
А хто добрыꙵ кусиⷡсѧ інородноє взятꙸ:
нехаꙵ бг̃ъ рачиⷮ жиⷮло доброє дарова́тꙸ.
Жебы апсⷮлскіє зꙸполнилиⷭ словеса̀:
преⷥ неізреченныє бз̃скіє чудеса̀.
Сп̃се́тꙸсѧ муⷤ невѣреⷩ о женѣ вѣрнѣ:
и жена невѣрнаѧ о мужѣ вѣрнѣ.

НЕМОРАЛЬНІСТЬ...

Я маю тут в Канадї свого колишнього краєвого товариша, що називає ся Іван Чуй.

Я дістав від сего краяна лист з Альберти і на тім було написано замість по українськи по анґлїйськи: — Return to John і т.д. Уявіть собі людоньки як низько впав Іван Чуй, називаючи себе по анґлїйськи таким неморальним словом.

А в минуту, як одійде
од серця кручина —
Заспіваєм і згадаєм
Нашу Україну...
Заспіваєм і згадаєм
Про Дніпро, могили,
Про широкі лани й ліси —
Нашу палестину...

Племенной состав

Племенной состав населения в Херсонской губернии, вследствие исторических причин, весьма разнообразен; но массу населения составляют малороссияне, большею частью выходцы с западной Украйны и частью из Полтавской губернии. За ними следуют выходцы Дунайских княжеств и Бессарабии — молдаване и волохи, евреи и наконец <выходцы из> великорусских губерний.

<...>

Таким образом более двух третей населения губернии составляют малороссияне, но и остальное население, вследствие постоянных сношений с простым классом народа, во многих местах утратив свой первоначальный тип, приняло язык, одежду и привычки малороссиян, и скорее может быть отнесено к малороссийскому, чем к какому-либо другому племени. Так, например, многие разночинцы и семейства отставных нижних чинов.