Карта басейну Чорного моря. Французький купець Мотіель з 1580 по 1582 роки їздив з нею в Османську Порту. Дніпро пишеться латиною як «Boristenes», а Україна розташована по обидва боки з написом «Uckrania». Створена не раніше 1580 року. Автор невідомий.

Вперше публікована Сергієм Шелухіним в роботі «Назва України. З картами» 1921 року у Відні.

Рівно десять років тому в Україні почалась Антитерористична операція. 
На початку квітня 2014 року ми змогли повністю придушити сепаратистські заколоти у Харківській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Залишилися вогнища «руськой весни» тільки на Донбасі та Одещині. Але я був впевнений, що ще тиждень-два і інфіковані російськими спецслужбами осередки сепаратизму будуть повністю локалізовані.
Це розуміли і в кремлі, розпочинаючи військову операцію на Донбасі. 
12 квітня російські бойовики на чолі з полковником ФСБ Гіркіним (Стрєлковим) захопили Слов’янськ. На схід України прийшов терор, вбивства, тортури…
Не можна було втрачати часу і я наказав сформувати зведений підрозділ із спецпризначенців «Альфи» СБУ й десантників ЗСУ, щоб знищити росіян на захопленому ними плацдармі.
Колона спецпризначенців та десантників на машинах і бронетранспортерах висунулася до Слов’янська й зупинилася на околиці міста. 
З автомобіля, який під’їхав по зустрічній смузі раптово почали впритул розстрілювати нашу колону, вибудовану, як для параду – без охорони і прикриття. Одночасно її накрив шквальний вогонь з кулеметів та автоматів з лісопосадки, що нависала над дорогою. Російські терористи, як у тирі, розстрілювали переляканих та безпорадних людей у військовій формі.
«Альфівці» та десантники, які мали значну перевагу над ворогом у чисельності та озброєнні, ганебно відступили, навіть не спробувавши виконати поставлене завдання. Так принизливо почалося військове протистояння на Донбасі. 
У цей день, 13 квітня 2014 року, я оголосив широкомасштабну Антитерористичну операцію. Вона починалася дуже важко. В умовах повної відсутності військової допомоги від західних партнерів треба було не тільки озброїти наших захисників, але і навчити їх воювати та перемагати ворога. Серйозною проблемою був і саботаж серед керівної ланки силовиків. Вони прикривали свою бездіяльність, боягузтво та непрофесіоналізм притягнутими за вуха аналогіями з розгоном Майдану та розказнями про намагання «не допустити втрат серед цивільного населення». Багато з них саботували виконання наказів, тому що були впевнені, – Україна не зможе протистояти російському вторгненню і їм доведеться відповідати за кожен постріл за наказом «київської хунти».
Пройде зовсім небагато часу і наша армія навчиться воювати, оновиться командний склад, запрацює вітчизняний ОПК і наші воїни зупинять ворога та звільнять дві третини Донбасу. А загартована в АТО українська армія перетворить на ганьбу божевільний «бліцкриг» путіна у 2022 році. Символом цієї ганьби стане знищений два роки тому в цей день українськими крилатими ракетами «Нептун» флагман російського флоту, крейсер «москва».
Друзі, не втрачаймо оптимізму. Боремося і поборемо. Згоріла одна москва – згорить і інша!
Слава Україні!

Го далі читати "Краткую летопись Малыя России" Безбородька 1777 року.

Дивіться, тут Малоросійський народ є окремий від великоросійського. І Мала Росія (наголос же на "о" тоді ще був? Чи вже ні?), як окрема від Великоросії земля. І так, про Слободу, яку населив цей самий Малоросійський народ. Міста бачите самі.


| Літопис |

Ой, шо ж таке, знов Україна, як окрема політично-географічна сутність в 17 столітті в світогляді Безбородька. Описуються події 1651 року.

Краткая летопись Малыя России, 1777.


| Літопис |

Ще й Київ до неї належить, а не тільки території Січі, як іноді розповідають підорашки, коли все ж визнають, що якась там Україна була до члєніна

Тут взагалі по кайфу. І Україна постійно використовується разом з Малою Росією, як синоніми. І Україна/Малоросія постійно виступає, як окрема від Великоросії політична сторона (яка сторінкою нижче пішла під протекцію царя, але все одно залишилась окремою політичною одиницею зі своїми кордонами в розумінні Безбородька). Як і малороси залишаються окремим від великоросів народом.

Краткая летопись Малыя России, 1777.


| Літопис |

Хто, я?)

Знову ж таки, розрізнення Малоросії і Великоросії, як окремих політичних сутностей. Це вже 1655 рік в книзі Безбородька, коли Україна вже пішла під протекцію царя. Тож в кінці 18 століття люди в вищих ешелонах російської імперії (до яких Безбородько безумовно належав) цілком усвідомлювали, що це були дві різні країни під одним царем.

Краткая летопись Малыя России, 1777.


| Літопис |

Ситуація на Авдіївському напрямку та в цілому на фронті залишається вкрай важкою.

Тільки на вказаному напрямку за останні дні ворог суттєво просунувся на захід, окупувавши населені пункти Бердичі, Семенівка, Новобахмутівка, Соловйове, майже повністю контролює Очеретине.

Погані новини були також і на Купʼянському напрямку – там ворог зайняв село Кислівка.
Продовжують рухатись росіяни і у бік міста Часів Яр на Бахмутському напрямку.

Не буду зараз пояснювати чому так. Проблем вистачає – від нестачі людей та подекуди не дуже адекватних командирів до значного дефіциту озброєнь.

Поговорив із кількома підрозділами на напрямку Авдіївки. Хочемо збільшити їм поставки дронів.

Потрібна ваша допомога.

Так, Безбородько явно використовує поняття Україна та Малоросія, як синоніми, і нічого такого в цьому не бачить. Що показує, що семантичне навантаження двох термінів дрифтувало один від одного з плином часу. І в 1777 році, коли була написана ця книжка, в імперії можна було ще спокійно називати Україну Україною. А українська інтелігенція не цуралася терміну "Малоросія/Мала Росія", бо тоді його підорашки ще не намагалися використовувати в цілях асиміляції українців общєросійскую біомасу.
Також ще раз наголошується саме на статусі України як протекції під російським монархом, а не якогось там "возз'єднання", "приєднання", "возвращєнія в гавань" чи ще якоїсь сучасної шизи.
Знову ж таки, книга успішно вийшла в 1777 році, тобто ні один цензор не був проти такого формулювання і постійного політичного відокремлення Великоросії від Малоросії навіть вже після 1654. Цікаво. Наблюдаєм...

Краткая летопись Малыя России, 1777.


| Літопис |