Оцініть кількість ікон в звичайній український хаті:

Внутреннее расположение частей хаты на Украине однообразно, от Воронежской губернии до Карпат одно и то же: от входа в одну сторону в углу печь, в другую — полыця или мисник, т. е. шкафик на стене для посуды; между печью и узкою стеною хаты — причілком — піл или деревянный помост для постели, впереди под иконами покут со столом.

Вдоль двух стен скамьи-лавы, у стола маленькие скамеечки-ослончики, заменяющие стулья. Вокруг икон цветы, рушники, кое-где малюнки благочестивого содержания: виды монастырей, изображение святых или архиереев, кой-где царские портреты лубочных московских изданий; над лавкой между двумя окнами зеркальце, с рушниками по бокам. Печь часто бывает расписана цветами.

Добре, що в нас нарешті припинили імпорт "московских лубочных изданий". Вороніж від них теж колись відмовиться 😁

Сумцов Н. Этнографический очерк / Природа и население Слободской Украины. Харьковская губерния. Пособие по родиноведению. Харьков, 1918


І Літопис І

Українська культура – не лише борщ та пампушки.

На каналі "Гетьманська Грамота" Ви знайдете:

Рецепти страв із «Енеїди»

Словник благозвучних слів

Картину українця, яку боявся весь Петербург

Чи згадують про українців перші християнські автори?

Поширюємо, зокрема, й пісні, вірші, архітектуру та живопис доби козацтва й української минувшини загалом.
І ще багато іншого!

Культура оживає тут: [https://news.1rj.ru/str/Hramota1]

Шостий номер Журналу!

Тут є: мрії галичан про державу від Перемишля до Камчатки, як Крістофер Нолан з´їв 2000-літнього рака та чи вірили поляки в існування українців.


І Літопис І

Іще трохи про перевертнів. Народне повір'я, записане етнографом Іваном Манжурою в Куп'янську в другій половині 19 ст.:

Перевертни или люди мешанного происхождения.

Перевертні то як батько, або мати руські, на тім світі їм міста не буде.

Як прийдемо на той світ, то за москалів буде Микола, а за нас Юрій. То як іде москаль, Микола каже.... каже: «мій» та й бере собі, а як наш, то Юрій собі бере, а як йде перевертень, Микола каже: «це мій», а Юрій: «ні, мій» та й заведуться бунтуваться.

А далі: «чим нам за його бунтуваться, хай оддамо його чортам»; та й проженуть в пекло.

Згадую тепер Гоголя з його словами "сам не знаю, какая у меня душа, хохлацкая или русская"...

М. Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы. Киев, 1876


І Літопис І

Здається, взяття Кафи настільки сильно вразило Касіяна Саковича, що він у своїх віршах на герб Війська Запорозького спеціально вказав на те, що козаки воюють не тільки на суходолі, а й на морі:

НА ГЕРБ СИЛНОГО ВОЙСКА ЄГО КОРОЛЕВСКОИ МИЛОСТИ ЗАПОРОЗКОГО

Кгды мензства запорозꙁцѡв кролеве дознали,
Теды за герб такого им рыцера дали.
Который ото готов Ойчиꙁнѣ слꙋжити,
За волность єи и свой живот положити.
И як треба землею албо тыж водою:
Вшеляко он способный и прудкїй до бою.

Касіян Сакович. Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича–Сагайдачного. Київ, 1622


І Літопис І

БЕРЕТ МОРСЬКОЇ ПІХОТИ 17 СТОЛІТТЯ

На гербі Війська Запорозького зображено козака у перекинутій набік шапці. Йоаникій Ґалятовський вважав, що ця деталь символізує... морські подвиги запорожців.

Ґалятовський пише, що король дав козакам такого герба, бо козаки перекидали догори дном турецькі галери та каторги буквально так само, як вони перекидали набік свої шапки:

...длѧтогѡ Стефан Баторїй Кроль Польскїй Войску Запорозкомꙋ дал за герб на печати рицера, самопал на рамѣ, оу бока шаблю и на головѣ перекривленый колпак маючогѡ,
поневаж рицерѣ запороꙁкїи не тылько в полю, але и на морѣ ꙁ непрїѧтелѧми воюют, з самопалов стрѣлѧют, и шаблѧми непрїѧтелей стинают, ґалерѣ теж и катерги тꙋрецкїи на морѣ накшталт колпака перекривленогѡ догоры дном перекривлѧют и в морѣ затоплѧют...

Йоаникій Ґалятовський. Скарбница потребная і пожитечная всему світу. Новгород Сіверський, 1676


І Літопис І

БІЛОРУСЬКИЙ ЗЛОДІЙ vs. ПРЕСВЯТА БОГОРОДИЦЯ

Богородиця успішно відбила три атаки Білоруського Злодія з міста Шклов. Грала грубо, але в межах правил. Двобій відбувся у 1616 році на домашньому майданчику Пречистої Діви у Печерську:

Іѡан з Шклова мѣста бѣлорꙋскогѡ пришол до Печерскогѡ Монастырѧ на день Ꙋспенїѧ Пресвѧтой Богородици, и з сꙋбѡти на недѣлю скрившисѧ в церквѣ вночи пристꙋпивши до образꙋ Пречистой Дѣви Богородици, хотѣл збирати з неи клейноты, але трикрота моць Пресвѧтой Богородици ѠДОПХНꙊЛА и КИНꙊЛА єгѡ за амбон на землю, бо он трикрота важилсѧ тоє чинити.

Йоаникій Ґалятовський. Казаня приданиї до книги Ключ разумінія названої. Київ, 1660


І Літопис І