Зараз буде хіт парад приводів піти з науки:

Здається, inaccessibility не нейбільша проблема сучасної науки. Як щодо низького відсотку відтворюваності результатів, превалювання принципу publish or perish та пов‘язаних з цим проблем?)

Оплата праці!

Нарешті знайшов привід піти з науки — не розумію мем

А ось сам мем, поясніть хто може:

Фізики-теоретики бі лайк.

Фізичній активності відміна вкотре було завдано нищівного удару.

via @mr_pingvee.

Сьогодні День Гідності та Свободи. Відзначається в честь двох майданів, Помаранчевої Революції 2004 та Революції Гідності 2013.

День Гідності тому, що обидва рази ми протестували проти порушення пряв, проти ставлення до народу як до насєлєнія, і загалом проти нахабного свавілля влади.

День Свободи тому, що обидві Революції поступово відривали нас від москальского колонізатора, як в сенсі політичному, так і в сенсі світоглядному.

Я вважаю що це свято варто святкувати на рівні Дня відновлення Незалежності України, тому що окрім Незалежності 91-го року яка була в першу чергу юридично-державницькою, саме на Майданах найактивніше виборювалася незалежність світоглядна, незалежність політична, і фактична побудова активного громадянського суспільства яке ще називають українською політичною нацією. Дуже шкода що в цій боротьбі ми і надалі втрачаємо кращих синів і дочок нації, але з таким сусідом нам ніколи не досягти миру. Тож в будь-якій ситуації зберігайте спокій та чистіть кулемет.

Слава Україні!

Щось гарне. Замість музики, адже музика заглушає думки і нічого не привносить у добробут якщо вживається у значних кількостях.

Поскиглимо, адже зазнала удару не лише фізична активність. Тепер у відміна значно менше приводів гасати на велику (що він, безперечно, дуже любить), за рахунок перебування секцій у інших кінцях міста. І тепер окрім відсутності занять спортом його мрії, він також не може слухати аудіокниги по дорозі на ці секції і назад. Це також призводить до відсутності приводів заїхати в супермаркет, ходіння в душ ввечері (зранку ж то встати треба, а з встати у мене токсичні стосунки), ну а там і смерті від голоду, очевидно.

Все тому, що адмін коли вже береться за якусь цифрову діяльність, то займається нею безперебійно, аж поки його не виганяє з-за ноута потреба підтримати свою життєдіяльність сном, їжею, чи відпочинком для розтрісканої голови. Очікувано, що потреба в сні не надто сильна аби загнати його в ліжко до 4 ранку, потреба в їжі — аби двох склянок вівсянки на сніданок, вжертої в одне рило, вистачило на весь день, і в той же час голова у нього тріщить дууууже рідко, на щастя. Тому й виходить, що тепер відмін проводитиме за ноутом у чергових статистичних постах, аналітичних виведеннях функцій розподілу, чи деінде, може навіть в робочих проєктах, ще більше часу, плюючи на все інше. Місця в його розпорядку для таких безумовно важливих речей як миття посуду, прибирання, та інших дрібниць очевидно, не буде, як не було раніше.

Цим і було добре мати собі тхеквондо та фехтування ледь не щодня, адже наближення часу початку тренування безумовно змусить мене виїхати з інституту раніше. Ба більше, коли я згадую, що я зараз сяду на велосипед заради мрії, заняття якою триватиме півтори години, телефон сам закривається разом з ноутом. Аналогічно подіють заняття з німецької (на яку саме час записатись) і могли б подіяти цікаві курси, якби для мене взагалі працював формат live-лекцій та live-семінарів. Єдиний шанс на мою фізичну активність тепер — вставати з крісла з розтрісканою головою і пригадувати удари з муай таю та тхеквондо, та відтепер ще й робити фехтувальні вправи, які на щастя вимагають всього лише довгого та вузького як моя кімната простору (в коридорі він аналогічний).

Такі от справи, це максимум, на що я буду спроможний у поточному стані. Для всього іншого (наприклад, якісного життя) є когнітивно-поведінкова терапія після курсу ліків.