Часом буває так, що перед зустріччю з людиною хочеш поставити нагадування, аби воно було в тебе перед очима. Про поведінку на зустрічі, чи про те коли закінчити, чи про що почати розмову, будь що. А ви помічали, що Телеграм надає для цього купу можливостей? Раз людина вже удостоїлась такого вашого ставлення, то у вас скоріше за все є її номер, і це дозволяє як мінімум тимчасово чи назавжди перейменувати її у щось, чого вимагає ситуація. Але не менш дієвим є написання чернетки повідомлення, яка висвітлюватиметься щоразу як перед очима виникає чат. Як чудове нагадування чому ви хочете написати цій людині, чи чому цього не варто робити, чи про що ви так давно хотіли спитатись — що завгодно. У текстовому полі вміститься як завгодно детальна інструкція вашої поведінки чи намірів.

Нагадування, яке не стреться від грайливого повідомлення співрозмовника. Стреться воно вами самими, коли ви напишете відповідь, і забудете вставити його назад, бо дуже незручно вести діалог, щоразу вирізаючи купу тексту, чи просто пам'ятати про вставляння. Тому відкладене повідомлення чи перейменування працює краще, якщо звичайно ви не здатні забути ім'я.

Проте найвеселіше стає, коли ви захоплюєтесь і оточуєте себе у вхідних цими бомбами. Адже коли настане день, що ваш палець зісковзне і надішле ваше справжнє послання цій людині? Цій групі людей? І чи будете ви готові до наслідків? Чи встигнете видалити до того, як це побачить співрозмовник? А якщо ви користувались відкладеннями, то коли ви припиняли звертати увагу на значок календарика з червоною крапкою? Чи може ця червона крапка й нагадувала вам про інструкцію? І що як цей механізм відкладеної дії у найпрямішому значенні таки спрацює через вашу халатність?

Спробуєте?

Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг?

Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Будуть Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.

Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!

Але ж ми з тобою…
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я…
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.

Василь Симоненко

З днем Василя Симоненка на каналі, і з повісткою дня заразом:

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать обращи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

З днем апостилювання перекладу апостильованого перевиданого свідоцтва про народження, яке треба легалізувати.

До речі, порадьте якщо знаєте легально-перекладацьку агенцію, яка може перевидати, перекласти, та апостилювати свідоцтво про народження? Толком гуглиться лише Jur Klee, лапки, але є ймовірність що повільні в екзикуції, та KLG, які навіть не відповідають в онлайн чаті.

Це ж скільки бюрократії тре здійснити аби довести євросоюзникам що я народився.

Клієнт: Світлано, Ви менеджер?
Світлана: може я Ірина?
Світлана:

Мені тоді лише прописка в пробірці світить, а не за місцем справжнього проживання.

Дівчинка та зайці, 1985
реж. Алла Грачова
Київнаукфільм

Nothing.

Ось ше

Як би ви назвали/соціалізували/втаємничили наближеного до своєї дитини дорослого, якби срібноіонізованої води не було в наявності, а називати хресним без обряду не хотілося б?