Тим часом зараз організуємо кросовер. Я поки свою думку викладати на перший пост не буду, хоча переважно з ним згоден, а от другий є дуже гарним супутником.

Розмови про Бога

Про органіку написав *щось зачеркує*, час і про Бога поговорити.

Вельми важливе оголошення! Даний текст не несе на меті образити почуття віруючих людей, змусити когось увірувати чи навпаки зневірити. Темою даного тексту є стислий опис думок автора щодо його ставлення до віри та релігії. Ціллю даного тексту є мислиннєвий процес читачів даного каналу, якщо даний текст змусить задуматись хоча б одного читача, то автор буде щасливим. Дата, підпис, крапка.

Для повного розуміння непосвяченого читача доведеться розбити даний текст на чотири частини:
1. Персональний контекст
2. Загальні думки автора
3. Розмова про Бога
4. Думки про релігію
5. Profit

Контекст персональний: Я був народжений в православній сім'ї. Не те щоб це було вироком, але на перші 13 років мого життя це вплинуло кардинальним чином. Далі були 3 роки фізмату, де все почалось з фрази "Жарти на релігійні теми — табу" (я досі сміюсь з цієї фрази, як і мої сусіди у 2013-му), далі атеїзмом та скандалами в сім'ї через моє небажання хреститися на Паску, а в кінці знайшлась золота середина у вигляді агностицизму та певний компроміс з сім'єю у виконані відведених рухів у відведений час. Якщо вам здається, що це все, то аж ніяк. Десь після 1-го курсу трапляється низка подій, котрі за один день руйнують моє тодішнє кохання, і я не знаходжу в собі сили аби це прийняти й знову вірю в Божий замисел. Минає ще 2 роки і я вельми вдячний моїй колишній, котра пояснила, що shit happens, а все що трапилось зі мною в той день є не більше, аніж збігом обставин, котрий привів до вельми очевидних речей. Тож станом на 19 грудня 2021 року, я не вірю в Бога, проте і не берусь комусь доводити предмет його існування. Якщо раптом хтось доведе мені науковим шляхом його існування, а мені вдасться це зрозуміти та не знайти жодного контраргументу до доведення мого опонента, то я прийму його правила гри. Навіщо ця преамбула? Вона пояснює, що автор досі залишається людиною та живе в змінному світі, де його переконання на переконання інших людей не є постійними. Тож якщо раптом завтра трапиться Щось, що змусить мене увірувати в Бога, то трясця, я візьму і зроблю це, бо такі правила гри. Тож якщо через 20 років вийде моя нова розмова про Бога, не дивуйтесь, вже у 2021 році я розумів, що така ситуація є ймовірною.

Загальні думки автора: Тут я вимушений зробити крок назад та спробувати стисло описати те як я бачу життя людини. Всі ми народжуємось та всі помремо, кожен проживе своє життя по-різному, але є дещо спільне між нами всіма, ми всі шукаємо в нашому житті певний сенс. Ще один крок назад. Чи є щось унікального в житті миші чи мухи? Народились, в кращому випадку наплодили нащадків задля збереження свого виду та померли. Чи був в їхнього життя хоч якийсь сенс? Та навряд чи, якщо ми тільки не намагаємось прирівняти принципи самозбереження, закладені природою, до сенсу життя. Мені доведеться бути капітаном очевидністю в даному пості, тож вимушений прописувати деякі проміжні висновки. Для мухи чи миші не існує сенсу життя, існують лише природні правила виживання та бажання поширити свій генофонд далі. Я вимушений залишити тут риторичне запитання для кожного з моїх читачів: а яка існує різниця між життям людини та будь-якої іншої живої істоти? Хоч дане питання є риторичним, а блог досі мій, я дозволю собі залишити свою суб'єктивну відповідь на дане запитання. Як на мене, життя людини не є ціннішим за життя будь-якої іншої живої істоти. Це аж ніяк не принижує цінність життя людини, радше навпаки встановлює загальну високу планку для всякого живого організму на планеті Земля, життя є неоціненним. Одного разу ми всі з'явились на цей світ, і одного дня ми його покинемо, такі вже правила. Переконаний, що ви підписували дані користувацькі правила в утробі вашої матері, але як завжди факапнули читати їх до кінця та просто поставили галочку. Що ж тоді? Якщо цінність мого життя така ж як і цінність моєї кішки (хоча заздрю я їй куди більше), то в чому ж тоді сенс життя? І тут ми підходимо до головного тезису даного тексту, як на мене, сенсу життя не існує як такого, сенс життя в самому житті, аби жити далі та просто спостерігати за процесом. Як на мене, сама ідея сенсу життя є геніальним витвором людського розуму. Тож якщо видозмінити питання, котре я поставив раніше: в чому полягає різниця між життям людини та будь-якої іншої живої істоти? То відповідь теж буде простою, людина надала життю сенс, ми хочемо прожити наше життя змістовно, шкода що формального змісту ніколи не існувало, проте нас це ніколи не зупиняло. Хтось може мені заперечити та сказати, що я надто сильно все узагальнив, але шановні, диявол в деталях, а ми тут з вами про Бога розмовляємо, майте совість.

Розмова про Бога: Чого бажає людина у своєму житті? Якщо знову узагальнювати, то всі ми прагнемо щастя для себе та своїх близьких. Кожен має свою формулу щастя, але в цілому кожен хоче залишитись задоволеним. Але є одне невеличке але, складно залишатись задоволеним у світі, де від тебе мало що залежить, адже ти був народжений за бажанням інших людей, був вихований та навчений згідно з правилами своєї країни та соціально-матеріального статусу своїх батьків, а остаточне рішення про отримання роботи навряд чи здійснювалось тобою. На жаль, це світ в якому ми з вами живемо, та де кожен індивідуум не має впливу на все, що він хоче (а навіть якщо має, то далі програє 7 справ Верховному судові України, але це вже інша історія). І в цей момент Бог заходить в наш з вами комфортний чатик. Кожній людині пропонується наступне:
1. Насправді твоє життя не є низкою збігів та випадковостей, ним керує Бог.
2. Якщо ти будеш слідувати заповідям Божим, то Бог буде добрим з тобою.
3. Profit.

То що стоїть за поняттям Бога? Бог це спроба людини об'єктивізувати свою неспроможність впливати на всі сфери свого життя повною мірою та спосіб перекладення відповідальності від чистої випадковості конкретному об'єкту. Чи є в цьому щось незаконне чи погане? Та ні, я переконаний, що далеко не кожен з нас живе з чітким усвідомленням того, наскільки наш вплив в цьому світі мізерний. Люди хотіли, хочуть та будуть хотіти вірити в те, що все існує під певним контролем, якщо не їхнім, то хоча б під Божим і останнє що я в праві робити, то це забирати цю вірю. Адже віра в Бога та змістовність нашого життя робить людей щасливішими та дає надію, а це ж прекрасно, най буде. Але що якщо Бог існує, а все що я написав є некоректним? В такому випадку, я радше повірю, в те, що Бог в кожному з нас. Він не керує нами зверху як грізний бос своїми рабами, а радше направляє нас як отець та внутрішній дороговказ. Кожен з нас Творець свого життя і якщо Бог таки існує, то він десь поруч.

Думки про релігію: Найкоротша частина даного тексту. Чи не здається вам, що соціальний інститут котрий трактує слова та наміри недоведеного об'єкта та вказує на єдиний правильний шлях вже виглядає як інститут мракобісся (обожнюю свої каламбури)? Ну тобто, я не кажу вже про педофілію, хабарництво та інші "чудові" речі, котрим прославився цей інститут в останні роки. Як на мене, це архаїзм з часів, коли необхідно було керувати масами та зачищати "шкідливих" людей. Пропоную залишити це інтернету та сучасній силовій системі, адже моя поліція мене береже. Я неодноразово чув, що в релігійних місцях люди відчувають духовну близькість з Богом. Якщо чесно, то місце, де на тебе дивиться тисяча плюс одне зображення Бога, асоціюється у мене з нотатками склеротика, щоб точно не забути де ти зараз перебуваєш. Тримайте нову релігію від мене, нарікаю її Хоміанством: знаходимо чудове місце десь серед природи, ставимо там бесідку, бажано з куполом (так чомусь Бога чути краще) та стелимо мати чи килими на підлогу. Вітаю! Ви створили ідеальний простір для християн, ісламістів, буддистів та всіх-всіх на цій планеті. Я не вважаю, що хтось має визначати що є Бог, залиште хоч це право за кожним хто в нього вірить.

Що ж, тут має бути певний підсумок, але його не буде. Я щасливий, що зміг написати свої думки на цю тему. Вірити чи не вірити в Бога вирішуйте особисто, любіть маму, мийте руки з милом.

Всім добра 🌸

Відповідь: Архитектор.
Свого часу мене вразило це інтерв'ю. Взяте у 1981, воно вперше було надруковане у 1986, через рік після смерті Гніздовського.
Не кожен може так просто і щиро зізнатись, що праця всього його життя - не є велика місія і покликання, а просто так склалось. Є в цьому велика мудрість, але чомусь сумно.

Академічна наука.

Мабуть у киртирі закрив, як я.

Відчуваю неабиякий спокій від того, що мені кристалічно поїбать які там надмасивні чорні діри були знайдені.

Коли присилають новини науки

Хоча це не означає, що зі мною не варто починати розмову про науку, навіть навпаки, і зовсім не в терапевтичних цілях. Просто будьте готові, що ваш ентузіазм щодо таємниць Всесвіту пружно зіткнеться зі стінкою моєї піраміди потреб з інерцоїдно вибитим фундаментом або зустріне антипропаганду з наїздом на велетенські кільцеві прискорювачі, які точно відображають нереалізовані бажання всієї комуни фізиків частинок.

Проте якщо ваша галузь містить дифури — вона отримує запрошення до мене додому.

by @Nazawrius.

Ось де щодо військового обліку судитись.

Закарпатець вибачився в суді за підробку водійського посвідчення і був звільнений від покарання

Тим часом відмін у передчікуванні насолоди від 2 сезону Відьмака, адже перший був такий хороший. Він чудово передавав самотність та взаємну загубленість людей з надзвичайними талантами та навичками у цьому жорстокому світі. І це не кажучи про майстерну нелінійну подачу сюжету, яка поглинає.

Тепер же, коли Геральт вже не самотній, ми здійснимо повернення до витоків, до його дому. Я тепер, до речі, сумніваюсь, що повернення до витоків коли-небудь відбувається без місця. Здається, це просто неможливо.

І наввипередки — я щасливий, що можу абстрагуватись від ігор та книг, які не грав і читав через відсутність необхідних навичок, та сконцентруватись на красі мови кіно. Нетфліксівський Ковбой Бібоп був лайном і без першоджерела, а на Відьмака безпідставно не женіть.

Пропоную конкурс на кращий україномовний переклад слова "дифури"

Просуваємо вітчизняного виробника і заразом кросоверимось з улюбленими творами.

А заразом і на називання функціональних рівнянь (фурів, дякую @Nazawrius).

Тимчасово затверджується варіянт різники, запропонований @antebe. Особисто мені подобається співзвучність з різати, а зважаючи що ми про безкінечно малі прирости, тонкощі — наше все. Різницеві ж рівняння залишаються різницевими, як і difference equations не конфліктують з differential ones (хоча ми можемо й краще).

Дифери прибирають російське успадкування, що безумовно приємно, але форма однини мені наразі надто незвична.