Тож, відповіді:

Організований скептицизм: 1 та 3. Перше це діяльність, друге це її результат.

Вчені звання: старший дослідник, професор, доцент. Доктори це наукові ступені, а кандидат наук в Україні та в світі, очікувано — ніхто.

Критично важлива помилка: 2. А в чому логіка звертатись до Скопусу?

Наукометричні показники журналу: імпакт-фактор. Ви напевно не зрозуміли питання, індекс Хірша міряє продуктивність науковця. Хоч його і можна означити для інституції або журналу, але якщо інституція хоча б закуповує обладнання і надає середовище та підтримку для проведення досліджень, то журнал не сприяє науковій продуктивності аж ніяк)) Тому що б не казав Гугл, Хірш журналу це достатньо беззмістовне поняття.

Функції наукових журналів: 2 та 5. Журнали не можуть розраховувати наукометричні показники по тій же причині, по якій один банк не може надати повну інформацію про фінанси індивіда. Перевірки вони теж не організовують, бо їм тре бабло гребти на exorbitant publication fees, а не справді корисною діяльністю займатись. Хоча і щодо наукового рецензування у мене великі сумніви, бо вони лише з'єднують не афілійованих з журналом науковців та авторів, зазвичай нічого не платячи першим, які всю роботу і виконують. Тому виконання цієї функції журналом таке собі.

Хотів написати які ви молодці, що не хворієте на high impact factor syndrome, судячи з відповідей, але потім з'явилась ще одна до питання про скептицизм і тепер у мене сумніви.

The Road Not Taken. Part III

Я гадки не маю, наскільки феєричною вам видасться кількість бюрократії і організації, через які я пройшов вже на момент 26 квітня. Проте я точно можу сказати, що організовувати поїздку з вильотом через 4 дні я готовий не був. Можливо, у вас крутиться в голові інше питання, а саме "хлопче, навіщо стільки гемору, є ж Україна, з посольством у місті оксамитових вечорів", і це правда. Варіянт з Україною у мене завжди перебував у голові десь на задньому плані, але мегакруті на той час умови заїзду і ще надійніші умови виїзду мене непокоїли, і це не рахуючи стягування російських військ до кордону. Дуже ймовірно, що непокоять досі. Але чесніше буде сказати те, що я міг і краще організувати візу, дослідивши більше варіянтів. Тим паче, що умови заїзду-виїзду в Україну might well have been далеко не такі страшні, як я собі уявляв замість прогуглити.

Я погано прогуглив Братиславу, керуючись у своєму рішенні лише тією самою сценою з Євротуру. Що цікаво, це напевно була найбюджетніша опція (а може й ні, бо туди залетіти начебто було дорожче, ніж у Любляну), особливо враховуючи дуже близьке розташування її до самого Відня. Проте найбільше мене занепокоїв факт, що в момент отримання стресу в той понеділок я забув про українське вирішення майже начисто.

Я вирішив діяти чи то рішуче, чи то на гарячу голову, і миттєво знайшов прекрасне за всіма параметрами житло. В процесі пошуку я несподівано вирішив розглянути радше омріяний варіянт — прожити у Мюнхені місяць і вилетіти у Відень звідтам — і очманів — AirBnB робить знижку 40% при бронюванні житла на 29+ днів. Це було відчутно дешевше, ніж на сумарну тривалість карантину та visa processing times. Ба більше, студія була доступна з п'ятниці 30 квітня до 29 травня — рівно до мого ще давно запланованого дня прибування у європейський Нью Йорк. Не інакше як знак неіснуючої долі мене спонукав швидко забронювати цю киртирку у найкрутішому районі Мюнхену і провести оплату, проте після проробки відпрацьованого трюку ще й з квитком на літак я згадав про київський варіянт. І заридав. Про пропущену можливість побачити за стільки часу хрещеників та друзів (включно з мамою). Я зрозумів, що яким би зручним не виявився український варіянт — його вже не реалізувати. З цього моменту, за класикою жанру, має йти купа тексту, яка б не читалась уважно через збентеження читача, але я не можу її придумати. І не буду.

And that made all the difference. Epilogue

Ви вже прекрасно знаєте з постів на каналі, що все вдалось. Замість виїхати з житла вкінці травня, як планувалось на початку, вже в понеділок я знав, що залишу його вкінці квітня, про що зумів успішно домовитись з лендледі. У той же понеділок (King's Day, до речі) я зробив фінальну доповідь з курсу Topics in Theoretical Physics: Introduction to Information Geometry and its Applications. Я хз що я робив у вівторок, але в середу я на велосипеді завозив 25.5 кг валізу з зимовими речами та непотребом у інститут для зберігання її у порожньому офісі, тримаючись лівою за кермо, а правою за ручку. В ту ж середу я вперше робив доповідь на семінарі нашої групи з прикладних квантових алгоритмів. В четвер в обід я робив ПЛР тест і їхав на іспит з Academic and Professional Skills, де ми з моєю чудовою командою представили наш проєкт на відмінно (брешу, курс був Pass/Fail). Опісля, під час зависання на квартирі з нідерцями, я отримав негативний результат тесту і став впевненим, що моя поїздка відбудеться. В п'ятницю я розповідав про гігантську писанку Реша та доробки Ешера на іспиті з Mechanical Metamaterials, після чого їхав фоткатись на візу та купляти сир з вафлями для моїх австрійських друзяк. В суботу зранку я вилетів, завершивши всі справи, які потребували очного врегулювання, і зітхнув зі значним полегшенням.

Тепер, коли я вже в Австрії, саме час почати розповідати про Мюнхен. Про місто, де я відходив два хайки і взяв на абордаж один потяг. Про виші, де знаходилась одна з моїх маг мрії, яку я завбачливо не обрав і анітрохи не шкодую про це, хоча вона досі відчувалась наче мрія. Про архітектуру і людей, прогулянки з якими робили її ще красивішою. Про живі парки, про нічне життя, про Нюрнберг, про місяць мого життя в ньому. Але про це згодом, коли я все більше буду ностальгувати за Баварією. Власне, такий і був план — розповідати про неї тоді, коли я з неї виїду. Не перемикайте.

Мій телефон не витримав сторітеллінгово-структурну крінжу і здох, не давши мені надіслати фото з нового місця. До того ж здох нічогенько так, не вмикається. Тому ви вбережені від моїх селфачів на фоні нефотогенічного, але добіса красивого наживо кампусу IST як мінімум на день.

До речі, у мене з телефону не відображає пости з першої половини травня, з компа все ок. А у вас?

До речі, маю для вас дещо краще на вечір. Кращого threesome між фізикою, хімією, та біологією я ще не бачив і не чув.

Від мого улюбленого постачальника мемів @Nateron.

Напевно ЛМЮвські проблемсети

Я почав слухати рекомендації на ютуб мюзік, тому тепер тут буде ще й попса, вибачте. А може й не попса, я в жанрах розбираюсь настільки ж гарно, як і в картинах.

Хто в Україні і може завантажити мені статтю з сайхабу? А то у мене навіть через впн не хоче вантажити, а в боті нема.

Цікавий факт — навіть якщо ви автор статті і маєте акаунт на сайті журналу, через який комунікували з ним — скачати її у вас без підписки не вийде.

They call us Diverse City, we're colorful good,
It's like a freak show in your neighborhood
So, if you wanna praise you can come on down
Cause this freak show's leaving the ground

Я просто підтанцьовую вже вп'яте, попідтанцьовуйте і ви.

Дано: вирізка форми навчання в TU Dresden.
Знайти: вартість V,Ü,S,P,A в LP

І це не жарти, мені це треба знати бля документу, а по імейлу люди поки не такі респонсів.

Нда, те відчуття, коли телефонуєш в інституцію до релевантної особи, а там кажуть, що знають про твої питання стільки ж, скільки й ти...

Зате чесно

Science describes the world as it is, not as it should be

I have first heard this statement in regard to Economics, even though economics is quasiscience according to Jon Gruber from MIT and scientifically invalid bullshit according to Nassim Taleb. But it is true to natural sciences. In Physics, the last word is always given to Nature — if the experiment contradicts theory, then theory gets adjusted, not reality. And essentially the same applies to Biology, Chemistry, and Medicine.

What about Math? While natural scientists study the laws of God, mathematicians devise the laws that even God should obey. That's what makes theoretical physicists, and in particular particle and string theorists, mathematicians rather than natural scientists. They are not only enchanted by beauty of their models, they seek control of the very Nature, especially when it appears "ugly," not symmetric enough to them. So the guitarists would try to amend the scientific method itself to be right. Nuff said in that regard.

But do theoreticians have any control outside the field, for instance, in their career? Why do they put up so easily with the system poisoned by the high impact factor syndrome, collective biases, and publish or perish principle? While chasing the Nature's secrets, they have forgotten to pay attention to their surroundings, still not finding themselves in the environment that works the opposite of what Science should work like. I do not even talk about the wages, as they might rather reveal how privileged the scientists are to be capable of investigating the fine workings of the Universe, but the fact that there do exist academic departments that apply quantum computing to pricing financial derivatives, while market-making companies keep any such information proprietary, also makes me a bit uncomfortable about the inner workings of our complex systems.

In Economics, there are two types of statements. Positive ones describe how the world is. Normative — how the world should be. Maybe physicists should also be normative from time to time?

#наукива

Attack on Titan manga spoilers in 3,2,1...

Spoiler-free area has just been established, feel obliged to enter

Гайд як ходити в гості в 2021