Давайте дотиснемо, нарід

19240 гривень з 27к

товариші адміни, прошу ще разок розповсюдити
всі інші, прошу киньте по 20-30 гривень
https://news.1rj.ru/str/supreme_clown_memes/2281

Відмін прочитав найкращу статтю у свому житті соу фар, настільки що навіть трохи задумався над поверненням в академічну науку. Але потім згадав, що зміг дозволити собі її прочитати завдяки роботі і ситості, яку вона дає, і таким чином прогнав деструктивні думки.

Листівка @lenguist ака саботаж Rightwriter'a.

Відмін, до речі, тепер їздить на роботу зі шпагою, аби по дорозі колоти конкурентів (у тій будівлі, куди вказує).

І росню, звичайно ж.

Мої екіпажі госпітальєрів потребують 2 водіїв!
З вас:
- бути готовими півтори місяці присвятити роботі на сході та півдні України
- мати навички екстремального водіння (їхати інколи баз фар, часто по ямам, зі звуками обстрілів навколо)
- стресовитривалість
- готовність базово навчитися першій допомоги.
Писати Ріні
@r_rezz
+380990366680

Мені не всюди подобається текст петиції, але меседж важливіший.

Через дві години

Друзі, маємо для вас добру новину. Готуємо нову Куншткамеру — вже в четвер!

Говоритимемо з Людмилою Новіцькою — психотерапевткою, яка працює з військовими на різних етапах: навчання, декомпресії, відновлення боєздатності, а також з ветеранами та членами їхніх родин. Дізнаємося трохи більше про те, як краще виражати підтримку друзям чи подругам, які нас захищають, як поводитися, аби добре впливати на психічний стан військових (чи принаймні не шкодити), та чи впливає це все на їхню вмотивованість та боєздатність.

Посилання на зустріч: us02web.zoom.us/j/88614291869

🩹 Де в Києві пройти реабілітацію після воєнних дій?

Усі, хто постраждав морально чи фізично від війни, можуть звернутися в міський кризовий центр «Соціотерапія» та отримати безплатну антистресову допомогу.

Про це повідомили в Департаменті охорони здоров’я КМДА.

Під час терапії заплановано:

🔹 психологічну корекцію у групах;
🔹 опанування технік самодопомоги в разі стресу;
🔹 індивідуальну роботу з психологом.

👉🏻 Подробиці

Одна з особливостей мого казанка це величезна інертність. Він скажено неповороткий, мабуть бо напрочуд важкий і квадратний, в т.ч. внаслідок недосипу. Через це зрушити його з місця, коли треба нарешті почати працювати, у результативності тотожно намаганням донести думку мешканцям боліт. Кожне відволікання нівелює дуже прикладання сили, створюючи непереборне тертя спокою.

Проте часом цю силу виходить докласти, і казан врешті розпочинає рух. Величезне тертя спокою переходить у нехтовно мале тертя ковзання, через що здобутий імпульс переймає тамтешні традиції і не збирається полишати квантове фізичне тіло незважаючи ні на що. Я стаю поглинутий ділом, не в змозі зупинити свій казан. Його кути стесуються ледь не миттєво, і результуюча округла форма починає здобувати момент. Думки, що стосуються діла, невпинно надходять, немов він чіпляє кожну можливу травинку та видирає кожен кущ на свому шляху з корінням. І це не припиняється навіть коли я приходжу до іншої діяльності. Не залишається вибору окрім як сісти і почати записувати ідеї для випробування коли видасться нагода. Зосередитись на будь-чому іншому неможливо.

Проте згодом казан нарешті вдаряється об перешкоду, як от наслідок безсонної ночі, надщерблюючись у ще гірше Платонове тіло, і хоча б не просить закочувати його назад. Можливо він навіть сам скочується з висоти, на яку заліз за інерцією, нівелюючи напрацювання цього підйому. Проте ландшафт моєї діяльності схоже став достатньо сплетеним аби дозволити цій посудині скотитись у перпендикулярному напрямку, себто надати можливість працювати у цьому ж режимі вже над іншим ділом, як тільки здолаю тертя. Погано розумію, як виглядає цей ландшафт повністю, але настільки продуктивно я ще не скочувався у житті, і мені це до вподоби.

Лише одна діяльність наразі здатна зупинити це кочення. І я не жартую, все перелічене на сторінках вище скоріше за все зазнає поразки у боротьбі над нестримним бажанням внести у нотатки чергову ідею. Проте шпага, спрямована на тебе, прекрасно розвіює всі турботи зовнішнього світу. Ходіння в басейн чи кочалку не могло спинити кочення, бо ти не переймаєшся за лезо перед обличчям чи суперника у довільному іншому втіленні. Адже у цих соло видах діяльності все буцімто під твоїм контролем, а отже й ти скочуєшся до рівня своїх найлінивіших систем, і поряд нема нікого хто б сильним уколом тебе звідтам витяг. Відволікання на власні думки, чого б вони не стосувались, невідворотнє.

Колись я нарешті навчу свій казанок варити замість котитись, застосувавши нарешті на практиці своє улюблене спостереження періодичної поведінки у систем з пам'яттю, часто складних. Я замаю режим замість постійно скидати його. І нарешті почну закінчувати тексти інакше.

Хто це сказав покажися. Інакше посту не буде (а гігантський шмат тексту вже готовий, та та), тож на вашій відповідальності.

І до новин життя, себто політики, себто найважливіших.