Знайомі шукають людей, які десь на початку серпня їхали б із Німеччини в Україну, щоб перевезти звідти комбінезони для танкістів. Якщо маєте таких — напишіть.

Я дуже хотів вкрасти цей мем, я хотів бути каналом, який перший його запостить, як же я обожнюю Епікура, прости Велесе.

І ми будемо скоро гуляти полями
Де нескорені люди раділи світанку
Весна знову заграла ароматом духмяним
Все чекатиму тебе на свому мирному ґанку

SadSvit для мене є тими, хто розгадав життя, і тепер його секрети передають нам. Не переспівують, не оспівують, не розповідають, а передають. Бо ці істини зрезонують і оселяться у наших душах лише висловленими і виграними водночас. Лише так мій мозок перенесе мене у широке, цілуюче виднокрай поле, де я вбачатиму дівчинку, що біжить у довгополій сорочці. Поле, по якому століттями напередодні неслись на конях війська запорожців, що в коротких перервах між битвами за незалежність насолоджувались такими простими і цінними природніми явищами. І дерев'яну хату, де на ґанку сидітиме з трішки втомленим виглядом чолов'яга, обличчя якого прикрашатиме стримана, проте добра і сяюча посмішка.

Для мене ці сцени є уособленням досконалого кінця фільму. Випробування пройдені, битви виграні, і герої повертаються додому. Повертаються не обов'язково туди, де їхній дім був напередодні, а в новий, здобутий в подорожі, в пригоді. Адже попередній скоріше за все зруйнований і вбитий, невідновлюваний, лише здатен бути відродженим у нових людях і новому затишку.

Проте ці сцени також стають початком нового кіна. Як тільки життя набуває форми повторюваної ідилії, і наново здобутий мир стає рутиною, ці сцени перетворяться у експозицію перед миттю як на обрії замайорить нова загроза. І нам доведеться знову боротись за такі прості речі, які тим не менш є втіленням щастя у найчистішому вигляді.

Це втілення миру.

🤔Хто врятував Гудименка?

Друзі, Ісус, медики і ваші донати.

Розповімо зі слів Сірка — побратима, який витягнув пораненого Гудименка з-під обстрілів.

— Ми приїхали в Дементіївку на Ісусі. Ми так звемо свій пікап ISUZU. Запаркували його під домом, щоб Орлани не бачили. І пішли на завдання — мінувати територію у сірій зоні. А потім на село почався повномасштабний наступ. Танкові обстріли, артилерія, міномети. Перші поранені. В групу, у якій стояв Гудименко, прилетіла міна…

Всіх поранених ми донесли до медавтомобіля 130 бату. І вони поїхали. А я побіг шукати живих, хоча їх не було… Я як відчував, що це ще не кінець: побіг до опорного пункту, забрав у командира ключі від Ісуса. Дай думаю віджену, щоб не прилетіло.

Я діставав машину з-під палаючого будинку. Танк роз'@бав будинок і пробив колесо з диском. Я почав їхати і поряд зі мною прилетів ще один танковий снаряд. Він демонтував в нуль літню кухню, повз яку я проїжджав.

Мене викинуло на землю.

Рівно за дві хвилини пацани по рації передали, що машина, якою відправили поранених, влетіла у свіжу воронку. І її прямо там продовжують розносити снарядами. Всі кинулись туди. Їх витягли і переклали до Ісуса. І саме Ісус без колеса довіз всіх до медбригади. Лікарі, які зустріли Гудименка, сказали, що його врятував час.

🔥 Ісус — це машина, яку ми купили з ВАШОЮ допомогою в травні.
Ваші донати рятують життя!

Кожні 50, 100, 500 гривень рятують життя.

Пам’ятайте щодня — ви рятуєте не просто життя, а чийсь всесвіт!

⚠️У нашому листі запитів на Ісуси на сьогодні 10 машин. І кожна з них теж когось врятує.

💰Загальна вартість ⏤ 80 тисяч доларів.
Давайте зробимо це разом!

Допомогти:
🇺🇦 Гривня, валюта та крипта — https://bit.ly/2Pvj6y2
🇺🇦 Pay Pal — donate@sokyra.space

І пам‘ятайте, що маленьких донатів не буває!

Is masturbation gay?

Cumtor's theorem for this chat: for any sex A, the sex of all subsex of A, the power sex of A, has a strictly greater cardio-anality than A itself.

Відмін прийшов у зал без шпагістів, а тому зголосився позайматися з іншою зброєю. Аби ж він тільки знав, що зброєю стане все, що завгодно. Мене сьогодні виграли в усе, чим я рідко займаюсь, себто і в рапіру, в шаблю, і навіть на візку. Про останнє серйозно, дуже прикольна штука, коли ви сидячи колетесь.

This is what my first copula in the entire year looks like.

I didn't quit science, I have merely liquidated my position in Academia.

Відмін зненавидів програмування. І якщо ви раптом вирішили пожартувати мовляв "пора в академію", то ніт, з неї я пішов частково і через нього теж. А точніше припинив виконувати довільну наукову роботу вцілому через ці кляті хуйні, як же я їх ненавиджу.

Буду публіцистом, а не чисельним дослідником

Разом з людьми з ППО України
знайомі розробили програму по детектуванню ракет. Потрібні контакти людей, які живуть в Україні в тому числі в «поганих» частинах, які готові затестити програму. Треба буде просто натискати на кнопочку «ракета» коли вона пролітатиме. Пишіть @cheipesh.

Ручаюсь, як і за попередній пост:

Допомагаю збирати гроші для мого брата який зараз на передку, йому потрібна машина. Щодо перевезення та документів все вирішили, залишилось назбирати тільки повну суму. Якщо є можливість допомогти фінансово(нижче є посилання на банку) або якщо поширите даний клич, я на перед буду щиро вдячна!

https://send.monobank.ua/jar/6CdxbGK43T



(Першоджерело)
https://www.instagram.com/p/CgRPfRbtXpg/

«Не руш моїх кіл»— так, за переказом, мовив занурений у роздуми Архімед римському леґіонерові, коли римське військо взяло Сіракузи. NB: коло для давніх греків — не тільки форма запису думки, а й символ цілости та суверенности духовного життя взагалі.

Не руш моїх кіл — мої кола тобі не належать. Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил, Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить. Збирай рушники й парасолі — не руш моїх кіл.

Вони самоправні — як в камінь вціловані морем, Але і зникомі — піском-попід-вітром крихкі… Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра, То власне тому, що над міру винищував кіл!

А я свої довго плекала (ховала, ростила…) — Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким, Що — ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла, У нашому світі! Ніколи. Ні в чому. Ні з ким.

При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?.. А ти їй смієшся — мов зараз готовий на скін, І все, що я можу насправді для тебе зробити, — Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл! Про це — всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!), І риби у морі, і звірі у полі — про це ж: Не руш моїх кіл! — бо нема в них для тебе користі, Бо поза своїми — нічого в життю не знайдеш!

О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав Напаснику в очі — на двадцять потомних віків!.. І мовлю по-еллінськи: “ме му тос кікльос тарате”, — Мужчинам, Імперіям, Часу: Не руш моїх кіл.

Оксана Забужко