Я хочу досягти її рівня. Я прагну, аби мій канал виглядав саме так.

Завжди питайте себе "а не прутню я роблю?"

Ні на що не натякаємо, але тут Гудименко каже: «Привіт, котики», а ведучі відповідають «мурррр»

🐈🐈‍⬛

Доброго дня всім! Потрібна допомога. Астрономи та адміністрація в цьому чаті можуть підтвердити, що Жданов реальна людина та працює на обсерваторії.
Номер картки: 5168 7520 1684 7579

Мобілізуємо цінний метал.

Кілька тисяч років минуло, а нічого не змінилось.

Ґрунт на ніч

🔺 Презумпція винуватості росіян — єдина можлива притомна відповідь на все, що відбувається.

«Всіх під один гребінь» — дійсно надто радикально, хоча проблема не в радикальності. Узагальнення завжди викликає масу приватних випадків, які розмивають кордони і провокують сумніви. Презумпція винуватості росіян дозволяє відкинути ці сумніви назавжди. Ні, ми не узагальнюємо всіх за ознакою наявності російського паспорта, просто тягар доведення, що не виродок, лежить на них. Більш того, коли ми маємо справу з тими, хто дійсно може довести свою невинність, їх відрізняє одна загальна риса — вони не заперечують колективної відповідальності, відчувають почуття провини і акцентують на цьому увагу. Перед кожною новою взаємодією з українцем, такі люди самі піднімають це питання, озвучують свою позицію, виступають відкрито і радикально проти російського соціально-політичного контексту, підкреслюють, що не підтримують ніякої співпраці і не відвідують рф, і вибачаються за свою приналежність до держави-агресора, навіть якщо це в минулому. Я мала справу з такими людьми в Німеччині неодноразово і всі вони вже зараз своєю поведінкою відповідають концепції презумпції винуватості росіян.

Для тих, хто здатний довести свою «невинуватість» — це не страшно, не страшно чогось не знати: не знаєш — запитай, вивчи факти, визнай помилку і повільно вбивай росіянина в собі з усіма його імперськими наративами.

А для тих, хто не здатний — це вже не наша проблема.

Надія Алексіна, волонтерка-психотерапевтка, експертка Демократичної сокири з питань соціально-психологічної реабілітації та сексуальної просвіти.

А філософія точно потрібна науці?

У Айнштайна і самого були проблеми з власною теорією, застосованою до всього однорідного ізотропного Всесвіту, себто в космології. Всесвіт не вдавалось зробити статичним, і тому після дискусій з де Сіттером у Лейдені у рівнянні Айнштайна з'явився новий доданок, що містив космологічну сталу, покликану це виправити.

Проте потім спостереження віддалення галактик, і встановлений на основі них закон Хаббла, показали динамічність Всесвіту. Як наслідок, "допоміжна" стала у рівнянні, яка мала бути від'ємною (і часто досі вважається такою струнними теоретиками через неможливість інтегрування у протилежному випадку) стала додатньою і породила силу, що вказувала на екпоненційно-швидке розширення Всесвіту у небуття. Породила, бо наразі прискорене розширення Всесвіту базується на пригонці (фіті), що змушує два незалежні виміри головної спостережуваної величини, а саме сталої Хаббла, розходитись у виміряних значеннях. Та й сама наявність темної енергії, ака ненульова космологічна стала, не настільки статистично значуща з приходом нових даних, як була в момент отримання Нобеля. Про інші моменти, де застосування ЗТВ до галактичних масштабів часом порушує її основоположні принципи як от Сильної Еквівалентності, я поки не казатиму.

Але звичайно філософія потрібна науці, лол, як ми ще означимо науку без критерію Поппера та відтворюваності. Я називаю її гуманітарною математикою не лише через дозвіл на отримання довільних тверджень, часто цілковито відірваних від Природи (що там по детермінізму?), але й тому, що вона дає нам бездоказову систему, на яку ми в означенні науки опираємось точно так само, як на звичайну математику у виконанні науки.