by лол

Хто знайде мені гарний переклад слова роковини, буде золотом, бо я не можу з англійського anniversary. Має ж бути щось інше

Commemoration поки що найближче, але воно не закладає в собі періодичності, мені здається.

Наразі Remembrance [day] перемагає.

Сьогодні хочеться говорити, і в той же час без слів. Вимагати зброю, і дякувати за неї. Плекати ненависть, породжену страхом, і пам'ятати, куди весь час дивилась Батьківщина-Мати.

Сьогодні роковини в тому числі Великої Війни у головах. Річниця створення, перетворення, і стирання кордонів. Стримування і надання імпульсів лініям розмежування. Перевизначення та виборів. Перевірок. Спростувань та підтримок. Сміливості. Вбивства у собі російського, як заповідав Ратушний. Народження. Усвідомлення, що це не перші роковини, а роковини другої втрати домівки для наших співвітчизників з півдня та сходу від тієї ж наволочі.

Війна триває вже майже десятиліття.

ante bellum

ми живемо крізь кризу фантастики. вона більше не уречнює світи, не передбачує майбутнє. вона обслуговує наші уявлення про свідомість минулого. в кращому випадку ностальгує по незбувному, в гіршому забезпечує фансервіс та бездумно експлуатує давні кліше. кожний фантастичний витвір минулого або став реальністю, або милою казкою, або художнім тропом. кожний фантастичний витвір теперішнього не здатен бачити поза межі своїх концепцій, зашкарублих уявлень про світ. бувала хоробрість уяви нині розсіялася. ми бачимо або вульгарні банальності, або структурні абсурдизації, або складні нішеві побудови із жанрових конструкторів. ми живемо в плодах мрій минулого. мало хто із тих, кого нині звуть фантастами, має хоробрість мріяти. ще менше з них є тими, кому вдається мріяти про реальні суспільства та реальні виклики. мистецтво ставити питання занепало. вироджений поступ технологічного розвитку породжує вироджені міражі проблем. обіцянки звести чарівне королівство міражів, які на дескриптивному ринку намагалися продати під брендом постмодерного тексту, виявилися стародавніми, правічними ілюзіоністськими прескриптивними трюками. втім наша наївна необізнаність обернулася неспроможністю достойно відповісти на цю реальність та прийняти запрошення. тепер доведеться танцювати із запізненням на кілька фраз. свобода поруху варта зусиль. нащупування власного ритму потребує володіння аритмічними розмірами. наші мрії повинні вміти проростати звідусіль, наші бачення повинні пронизувати кожну відстань, наші знання повинні вміщати в себе не тільки світи але й пустоти, наша чесність повинна бути дзеркалом самої себе, наші завзяття повинні бути колонами що на них буде зведено стелю нашого майбутнього. мало нової щирості, мало старої розумності, нам потрібна тотальна хоробрість. війна дає золоту можливість бути осердям хоробрості. вкрай важливо засвоїти цю хоробрість вглиб, а не залишити на поталу зовнішнім обставинам. засвоїти і поширити цю хоробрість тотально, пробити нею ті укріплення та перепони, які не здатна подолати зброя. спочатку в собі. потім повсюдно. кордони реального пролягають по лінії поглядів. війна деформує кордони. якщо не наші мрії ляжуть в основу нашого буття, то чиї?

дійсно, світ зміниться. багато які звичні речі та порядки ми не впізнаємо вже по кількох роках. чималим чинником змін у світі сьогодні є наша війна. війна завжди була брамою змін. рідко можна було знати з упевненістю, що лежатиме за нею. ми не відчиняли цю браму. її половинки проходять кров'ю та болем по нашій землі, нашим знайомим, родичам та співгромадянам. але ми зустріли це відкриття достойно, ми самі для себе стали певним відкриттям. ми звикли до нових реалій - на оперативному рівні. згадайте своє враження від нашого суспільства ще рік тому. від нашого світу. речі вже змінилися. ми діємо відштовхуючись від стрімких змін, намагаємося утриматися на палубі нашого життя в штормі нинішнього часу - діємо так, як люди діяли в усі часи. згодом ми ще осмислимо ці зміни. придумаємо пояснення того, що вони означають, відслідкуємо звідки вони виникли, дізнаємося та спробуємо передбачити до чого вони призведуть. ми перейдемо крізь цей новий поріг назустріч іншим. але поки ми ледь встигли побачити проріз відчиненої брами. світ вже змінився. усвідомлення запізнюється. не через те, що нам треба щось перетравити, ні - через те, що нам треба надати цим змінам форми. нарешті ми знову живемо в той час, коли пророцтва важать не менше за прогнози та аналізи. циніки скажуть, що це через те, що останні знецінилися. ми так не казатимемо.

чи знали студенти, що виходили на протест наприкінці листопада дев'ять років тому, що відбуватиметься на майдані через три місяці? в україні через півроку? що це визначить форму брами майбутнього, що відкриється для всього світу через вісім з лишком років? наші дії пишуть історію. пам'ятаймо про вагу кроків один одного. крокуймо з мудрістю.

Act I
Setting: Ukrainian Village district of Chicago, right after the Remembrance Rally, in front of a Catholic Church.
A: Hey, where are you?
V: In a church
A: *entering the church* I can't see you
V: In another church!

Any city on Friday night: Pub crawling
Ukrainian Village district of Chicago: Church hoppin'

does it imply transgenders are illegal

Ukrainian Village Act II:

Ставте вподобайку, якщо прокидаєтеся з думкою "Ой цікаво що там машинний викладач нашітпостив за ніч"

Wake up, babe, smth has dropped

Relationship is a two-way street: no need to have traffic on one of the sides. Not even on both. Who the fuck even uses this idiom?

Науковий підхід дозволяє боротись з необґрунтованими/безпідставними твердженнями двома способами:

1) Формулюванням тверджень у формі, в якій їх можна спростувати.

2) При спостереженні твердження, яке складно спростувати — озвучити протилежне і спробувати спростовувати його.

Проілюструємо це на білорусах. Твердження "білоруси це не росіяни (у нашому ставленні)" не лише не є спростовним, але й не несе ніякої інформації. Бо вони наприклад можуть бути гіршими за росіян. Тому можна озвучити твердження "білоруси це росіяни". Найвеселіше що ті, хто намагаються "довести" що білоруси це не росіяни часто кидають твердження про білорусів, куди можна з тим самим успіхом підставити росіян і мати це твердження правдивим. Таким чином, відбувається невдача у спробі спростування достобіса інформативного твердження "білоруси це росіяни". Інформативного, бо твердження автоматично каже як ставитись до білоруса — точно так само, як до росіянина. Протилежне твердження не дає абсолютно ніякої інформації про потрібне ставлення.

Наше мислення іскрить необґрунтованими чи навіть безпідставними твердженнями, які часто можна швидко спростувати просто поставивши їх під сумнів вищенаведеним методом. "Захід має давати можливість хорошим росіянам виїхати"? Навіщо? Може Захід навпаки не має давати їм такої можливості аби ті нарешті почали застосовувати свою хорошість на зміни всередині держави-терориста? Тим паче що багато українців не можуть виїхати, тож чому дозволяти виїжджати росіянам? Може краще заохотити відпускання більшої кількості українців?

"Краще якісне російське ніж неякісне українське"? Може краще найгірше українське замість найкращого російського? Може бо таким чином українське нарешті отримає змогу розвиватись у середовищі, де задля домінування російському не треба прикладати зусиль зовсім внаслідок багаторічної колонізації і "всі ж і так розуміють".

"Ми не повинні цензурувати російські наукові джерела"? Може повинні? Бо може наукова галузь, де більшість матеріялу російською, може бути полишена на користь галузі, де російської нема, але й можливостей більше, просто про це ніхто не знає бо навіть не перевіряв? Може бо для вченого змінити напрямок діяльності насправді доволі легко завдяки пластичності мозку і вцілому підтвердженню цією легкості на заході, де один науковець не рідко змінює галузь раз на п'ять років?

"Не всі росіяни хочуть війни"? Всі росіяни, просто не всі хочуть брати участь у війні напряму. Ах, ті росіяни, які донатять — хороші? І за скільки ж ми даємо їм відкупитись від свого гріха? "Росіяни, які щось роблять для України, корисні і не заслуговують на ненависть"? Може бо вони хочуть виїхати на нашому горі як тільки побачили що програють, і поводили б себе зовсім інакше якби перемагали?

І так можна з довільним твердженням, часто навіть з наведеними альтернативами. Біда лиш в тім що ми замість перевірити на правдоподібність протилежну гіпотезу приймаємо першу почуту якщо та звучить задовільно, хоча може мати жахливі наслідки від неочевидних ефектів другого порядку. Може виникнути враження, що довільне ставлення до росні піддається спростуванню та тривіалізації, і тому кортить вибрати "продуктивне", яке може закінчитись десь так, як закінчився здавалось би сприятливий для України розпад совка, проте який не запобіг виникненню ворога у вигляді демократичної росії.

Тому я пропоную окрім вищенаведеної ментальної гімнастики у найкращому сенсі продовжити користуватись науковим підходом тепер вже в емпіричному сенсі замість теоретичного. Адже в теорії будь-який "логічний" хід думок може виявитись цілковито нереалістичним сміттям що суперечитиме дійсності. Натомість емпіричної бази включно з Другою світовою війною може бракувати, проте це куди надійніше свідчення на користь того, як працює світ. В теорії ж територіальні захоплення залишилось у минулому, чи не так?

Тощо і абощо — синоніми?

Як то кажуть, проти ножа є два прийоми:
1. Вибити його з руки ногою, себто потрапити собі в стегнову артерію і вмерти на місці.
2. Сказати, що ти зараз збігаєш за пістолетом.

Проти пістолета, очевидно, прийомів нема.

Те, чим займається ця істота - мєрзость.

Під час повномасштабної війни подібні дії, на мою думку, гірше мародерства.

Це якісь незрозумілий, для мене, феномен поєднання некомпетентністі, тупості та абсолютного марнославства.

"Dumb Ways to Die" (c)

Якщо у вас є думки стосовно цього... гхм... індивіда, напишіть в коментарях.

Особливо це стосується мілітарі двіжу, так би мовити.

Американський піхотинець