Моя колега каже: в 25 приходить розуміння, що є вершини, яких вже ніколи не досягнеш. І бажання спростувати це твердження оповиває власне життя солодким непроглядним туманом. Адже яким би талановитим ти не був, єдиний спосіб лишатись талановитим це мати 100% всіх підкорених тобою вершин. І на кожну людину, яка «завжди досягає того, чого хоче», є сотні тих, хто натомість лишає знаменник незмінним: він не дає собі програти.

Як наслідок, у житті нема непідкорених вершин. Ба більше, я можу підкорити кожну вершину яка є, проте лише я здатен спростувати це твердження — привілей, яким я постійно користуватимусь. Твердження ж «існує вершина, яку я не зможу підкорити» я лишу псевдонауці, а спосіб його доведення — мовцю. Чи часу — беззаперечному судді, який єдиний здатен буде розчинити мою впевненість у собі.

У нашій індустрії є поняття «time value”, мовляв вартість від наявності часу. Кожен опціон володіє цією вартістю, і чим більше часу лишається до прострочення, тим більшою є ця вартість. І так з кожною навичкою, кожним шматком знання: чим більше у тебе часу, тим більша ймовірність, що в певний момент ця навичка чи знання вистрелить, що виникне нагода їх використати. І чим далі, тим цінність цих навичок менша.

Тож пора позбутись привілею, який згниє у часі разом із його носієм. І можливо навіть погодитись з колегою.

That moment when the author starts writing basically another book in the footnotes

I might suck in writing emails, but GPT-4 sucks even more in writing emails for me.

Everyone should practice a behavioural interview from time to time, otherwise how do you know what is your biggest weakness?

Кореєць запрошує кореянку до Херсону💔

До вашої уваги: Херсон

Це така жиза що я аж на секунду відчув трансцендентну спорідненість і синергізм наукового процесу серед вчених всіх країн і народів, крім очевидних руснявих гандонів

Шановні, у нас сьогодні ніч жахіть. Почнемо з наступної якісної пасти:

Мене як фана бекрумс пікч чомусь страшне як приваблюють порожні дитячі кімнати в тц

Вони схожі на маленький закуток дитинства, на який ледь потрапляє освітлення з коридору, яке окреслює невеличкі заплутані різнокольорові лабіринти і коридорчики з м'якої поролонової оббивки. Дитячі веселощі перетворюють це місце на безтурботний райський острівець, у той час як їх відсутність заповнює цей куточок дивною містичною порожнечею, яка здатна викликати різні емоції.
Для декого вона тривожна.
Хтось відчуває тут спокій.

Дивлячись на приспані тінню гойдалки на іграшковому пальмовому дереві, на килим з величезних пазлів, що накривають підлогу, на невеликі батути і басейни з поролоновими кубиками, мимовільно відчуваєш, що й сам починаєш меншати. І раптом усвідомлюєш: якщо потрапити в це закулісся, можна надовго в ньому загубитися

Мабуть, ця порожнеча все ж більше тривожна. То є трохи сумно дивитись на дитячі речі, які тихо припадають пилом і миготливими тінями випадкових перехожих. Та в якийсь момент, копирсаючись, як мураха, серед яскравих райдужних кубиків чи пластмасових м'ячиків, приходить розуміння того, що якась частинка дитинства сидить в нас усіх

І отак поступово, з кожною секундою, тривожна тінь (і тінь тривожності) починають потроху розпадатись

В маленькому закутку дитинства знову з‘являється невимушена безцінна дитяча усмішка

Знати, де вихід з цих лабіринтів, все ж варто

Та чи варто назавжди забувати той шлях що веде до них

#закулісся

А продовжимо роздумами про паранормальні явища. Зараз я перебуваю в кімнаті, де вже щонайменше троє людей бачили привида. Люди щоправда були жінками, чоловіки в цій кімнаті не бачили нічого. Тим не менш, це нагода спробувати спростувати гіпотезу, що їх не існує.

Спростувальники паранормальних явищ переважно покладаються на багато допоміжних гіпотез, які буцімто здатні пояснити чому спостерігався таємничий силует та то там то. Від гри світла та тіней до бажання побачити те, що хочеш побачити. Проте у випадку конкретного покійника можна здійснити передбачення, і перевірити його. Чи бачитимуть одну й ту саму фігуру люди, які не чули описів одне одного? І чи є фігура достатньо унікальною, а не такою яку уявив би кожен пересічний споживач хоррору? І чи фігура виглядає так, як виглядав би у темряві складений на кріслі мотлох?

Хай там як, на мене чекає експеримент, який можливо сколихне моє дитинство чи все життя, або виявиться фантиком. Благо купа дзеркал цьому неабияк сприяє. А після того і до Akashic records можна спробувати підʼєднатись.

Ah yes, the words I don’t even know in Ukrainian

А ви знали, що КПІ назвали на честь Сікорського, аби повна абревіатура читалась як КПІС (Київський Поліаморний Інститут Сімʼї)?

У підсумку, серіал про Монетний двір Спільної Економічної Зони Кореї для мене є прикладом “It is execution, and not the idea”, хоча execution все ще далека від ідеалу, в той час як корейське кіно це кіно про ідею, одну єдину: капіталізм смокче, і багаті знахабніли остаточно.

Від тикання пальцями в інвестиційного менеджера у Потязі в Бусан до співставлення багатої та бідної сімʼї у Паразитах, від працівника інвестиційної фірми як ледь не головного антагоніста у Грі в Кальмара до головного антагоніста ринкоманіпулятора у Джентельмені, сучасне корейське кіно вперто доносить цю думку (і це я ще не починав про протагоністів-робін-худів). У Корейському Монетному дворі ж творці виводять цю ідею в абсолют, співставляючи дві Кореї немов повноцінні і рівноправні точки зору на життя півострова і його людей, як от «Якщо у Північній Кореї у спадок переходить статус, то у Південній у спадок переходить багатство». Досягає це апогею у найкрінжовішому діалозі між батьком і сином, який знайомий кожному:

— Якщо вони можуть друкувати гроші, хай вони надрукують достатньо для всіх і припинять страждання.
— Так, ти правий.

😭😭😭😭😭😭😭

Хай там як, корейська версія серіалу робить те, що приписують іспанській (боротьбу з капіталізмом), і робить це значно глибше і якісніше, хоча до сприйнятливого рівня їй досі далеко.

Я можу порекомендувати корейську версію на противагу іспанській як значно динамічнішу, з кращою грою акторів, зйомкою, сценарієм, і приборкуванням сюжетних поповідвипідвертів. Чи можу порекомендувати я її взагалі? Подивіться краще Пуститися Берега, раз вам так хочеться поасоціювати себе зі зловмисниками.

Про космологію ви вже мій погляд знаєте, а все решта база

science is not a candle in the dark it's a door to another dark room
https://www.smbc-comics.com/comic/science-4