Наостанок можу порадити читачам каналу наступний, свого роду маніфест, «Паразитичний розум: як інфекційні ідеї вбивають здоровий ґлузд» від Гада Саада, професора Маркетингу в Університеті Конкордія і практика еволюційної психології. Головною думкою є те, що справжня свобода слова досягається ціною у вигляді буденних незручностей і образ ваших почуттів. А не звинуваченнями у ісламофобії критиків найвизвольнішої релігії світу. Сам він до речі ліванський єврей, аби підлити олії у полумʼя.
Також немало пише про ЛГБТКПРС++ та радикальний фемінізм, і наводить посилання на дослідження про вроджену біологічну різницю між статями, від вибору іграшок до вподобань у фігурі. А також виправдовує профайлинг як справжній баєсовий висновувач.
Маю сумніви щодо науковості його номологічних мереж сукупних доказів, але річ в дискусіях корисна щонайменше з енциклопедичною метою, і по науковості відповідає решті сучасної науки щонайменше. Про них якось напишу окремо.
Також немало пише про ЛГБТКПРС++ та радикальний фемінізм, і наводить посилання на дослідження про вроджену біологічну різницю між статями, від вибору іграшок до вподобань у фігурі. А також виправдовує профайлинг як справжній баєсовий висновувач.
Маю сумніви щодо науковості його номологічних мереж сукупних доказів, але річ в дискусіях корисна щонайменше з енциклопедичною метою, і по науковості відповідає решті сучасної науки щонайменше. Про них якось напишу окремо.
🥰2👍1
There is a remedy to the “Innate human urge to standardise the shit out of anything that comes at sight.” It’s called freedom units.
👍2
Forwarded from Асоціація родин захисників «Азовсталі»
⛑️💉Змішали кров трьох, щоб «відкачати» пораненого. Як за допомогою підручних засобів рятували життя на «Азовсталі». Матеріал «УП.Життя»
Як проводили перев'язки та ампутації, рятували бійців з критичною крововтратою та наскрізними пораненнями, «УП.Життя» розпитала керівника медичної служби «Азова» Євгена Чуднецова. Далі – його пряма мова.
Звичайно, не всі 300-ті виживали. Найчастіше помирали з пораненнями живота, голови та грудної клітини. Принесли якось пораненого з двома отворами в грудині, але всередині все було як після м'ясорубки.
Були пацієнти з відкритою черепно-мозковою травмою, що лишались при тямі та перенесли операції. Лікарі проявляли винахідливість та робили дренажі, клапани з підручних матеріалів. Наприклад, бійцю з пораненням в грудину встановили торакальний дренаж, щоб рідина та повітря не накопичувались в пробитій легені. Але це був не фабричний дренаж з металевою основою, а саморобний. Лікарі обрізали назофаренгіальну трубку, пальцем розширили отвір, вставили трубку, а клапан зробили з латексної рукавички.
Собаки, яки прибились на «Азовсталь», постійно ласували кістками, що лишались після ампутацій. Бо не було куди їх подіти – виносили з бункера та лишали. Пси розтягували це все по території – фактично все було всіяно відірваними кінцівками.
Хлопці лазили по заводу – шукали аптечки, запаси. Познаходили багато флаконів з фізрозчином для промивання очей – ним розводили йод, а тоді змочували бинти для перев'язок та використовували для тампонади глибоких ран. Виходило навіть без антибіотиків в абсолютно антистерильний та антигуманних умовах заживляти наскрізні поранення, кульові канали тощо. За 2-3 тижні рани починали стягуватись.
У бункері наприкінці квітня було десь 400 поранених, і кожен потребував води та їжі. Все навколо було розбомблено, готувати доводилось в іншому бункері, а потім бійці з інших підрозділів під обстрілами бігли з рюкзаками, в яких були термоси з їжею. Денна норма на кожного пораненого складала один стаканчик (десь 200 гр) каші чи борщу.
🔗Повний текст
📸Фото ілюстративні
Як проводили перев'язки та ампутації, рятували бійців з критичною крововтратою та наскрізними пораненнями, «УП.Життя» розпитала керівника медичної служби «Азова» Євгена Чуднецова. Далі – його пряма мова.
Звичайно, не всі 300-ті виживали. Найчастіше помирали з пораненнями живота, голови та грудної клітини. Принесли якось пораненого з двома отворами в грудині, але всередині все було як після м'ясорубки.
Були пацієнти з відкритою черепно-мозковою травмою, що лишались при тямі та перенесли операції. Лікарі проявляли винахідливість та робили дренажі, клапани з підручних матеріалів. Наприклад, бійцю з пораненням в грудину встановили торакальний дренаж, щоб рідина та повітря не накопичувались в пробитій легені. Але це був не фабричний дренаж з металевою основою, а саморобний. Лікарі обрізали назофаренгіальну трубку, пальцем розширили отвір, вставили трубку, а клапан зробили з латексної рукавички.
Собаки, яки прибились на «Азовсталь», постійно ласували кістками, що лишались після ампутацій. Бо не було куди їх подіти – виносили з бункера та лишали. Пси розтягували це все по території – фактично все було всіяно відірваними кінцівками.
Хлопці лазили по заводу – шукали аптечки, запаси. Познаходили багато флаконів з фізрозчином для промивання очей – ним розводили йод, а тоді змочували бинти для перев'язок та використовували для тампонади глибоких ран. Виходило навіть без антибіотиків в абсолютно антистерильний та антигуманних умовах заживляти наскрізні поранення, кульові канали тощо. За 2-3 тижні рани починали стягуватись.
У бункері наприкінці квітня було десь 400 поранених, і кожен потребував води та їжі. Все навколо було розбомблено, готувати доводилось в іншому бункері, а потім бійці з інших підрозділів під обстрілами бігли з рюкзаками, в яких були термоси з їжею. Денна норма на кожного пораненого складала один стаканчик (десь 200 гр) каші чи борщу.
🔗Повний текст
📸Фото ілюстративні
😨1
Forwarded from penny newspaper
Першокласний сарказм
Просто регочу кожен наступний твіт
Просто регочу кожен наступний твіт