Вітаю з днем жінок у науці!

Вранці війська РФ розстріляли двох українських військовополонених в смузі відповідальності ОСУВ «Хортиця», — повідомляють Сухопутні війська ЗСУ

Ще кадри розстріляних бійців...

Поширюйте на Західну аудиторію.

@captain_parker

Тільки ти все знаєш, ніхто тобі не допоможе. Хто хоче допомогти тобі, най спершу допоможе собі. Це буде найкраща поміч вам обом

Відпарацетамолити, від творців відмиколаїти та відхостити, листівка західній медицині

Зараз звичайно Польща це Уйобщина, а не золота середина, зважаючи на останні новини

Чомусь подобається Celestial Squadron замість Heavenly Hundred. Хоча друге гарне по своєму

Ви, що не знаючи мети, Спиняли стомлені здорового, Лежіть собі — до неба йти  Ще довго. І ви, що до небес мости Своєю окропили кров'ю, Простіть ви нас. Іде́мо. Йти  Ще довго. І піють півні на путі, І кличуть віковічним зовом. Забули все. Ідемо. Йти  Ще довго.

Марк Йогансен

Серед праху, серед вогню
Не дозволь мені, не дозволь мені впасти!
Я благатиму долю свою
Не дозволь її, не дозволь її вкрасти!

На роковини найкривавішого дня Революції Гідності (та заразом вторгнення росії до Криму, що ознаменувало початок російсько- української війни) багато моїх друзів замали традицію, чи радше ритуал — дивитись Зиму у Вогні. Я ніколи не міг додивитись його протягом усіх цих років. Мій ритуал радше полягає у прослуховуванні Час дати відсіч від «Хочу ЩЕ!».

Мені більше не потрібно дивитись відео щоб все пригадати, бо і саме відео, і тогочасні події немов вигравіювані на сітківці, і проєктуються при кожній згадці прямісінько попереду. Від вогнищ з кухнями до мішкових мурів, від палаючих чорних фортець до закрижанілого брудного снігу, від беркутівських щитів на колишній Інститутській до бафів і шоломів. І тепло. Весь Майдан був оповитий теплом.

Я побачив справжній Майдан не на Марші Мільйона на початку грудня, я побачив його наприкінці січня, коли ми поїхали на апеляцію олімпіади з фізики, після чого пізно ввечері приїхали на саме дійство. Весь листовий метал зривався, шини на Грушевського горіли по всій ширині дороги, а Майдан був оточений укріпленнями, проходи в яких ще варто було знайти. Це утворювало незабутню кольорову гаму: темно-синя ніч з блакитнуватим снігом, яка підсвічувалась багаттями і відбитим від брудно-помаранчевих будівель світлом. І тепло. Часом ловиш себе на думці, що хочеться лишитись. І ця магія створювалась саме ввечері та вночі. Певно тому більшість крові проливалась у денний час доби (окрім побиття студентів 30 листопада), і найстрашніші та найпохмуріші кадри мали на фоні білі хмари, та брудний сніг. День став ніччю, а вечір світанком.

Впродовж років я намагатимусь осягнути наскільки багато тоді відбулось, наскільки багатьом речам поклав тоді початок той день. Як те домашнє тепло згодом зміниться на закривавлений брук, і як тисячі людей зі Сходу шукатимуть нові домівки деінде через кляту росію. А поки що:

Коли опущені руки, чути тільки зітхання
А в очах людей одне розчарування
Памʼятай — ти один з тих, від кого залежить
Те, що попереду, давай збудуєм свою вежу

А як вийде сонце, ніч журби розтане
Коли підніметься один, за ним сотня встане
Памʼятай брате —все в твоїх руках
Знаю точно, сестро, буде цьому крах

Let's get this over with