Trip and drip. Part I

Якось так вийшло, що минулого року я умудрився організувати собі хмару стажок. Теплого чи не зовсім вечора понеділка, 2 березня 2020, в плацкарті до Харкова, я дізнався що пройшов на літню ISTernship в IST Austia. Як наслідок, в дорозі вже з Харкова до Дніпра я обмірковував дати стажування з врахуванням усіх сесій та початків навчання на магах (на які ще навіть не був зарахованим), а з Дніпра назад заплановував скайп-кол з профом, бо визначитись з цими моментами треба було протягом кількох днів. Проте настало самі знаєте що, і в результаті нам 40, обраним з 3000 аплікантів, запропонували пройти стажування наступного року, за що організаторам щира дяка. Перемотуємо до 2021.

Організаційний лист прийшов ще в середині березня, і в розділі "Подача на візу" звучав цікавий момент: якщо у вас є residence permit of a EU country, терміново напишіть нам, що я і зробив. Люди з ISTa були лапками і вчасно відповідали на запити, в той час як відповідальні за візу та стипендію OeAD ігнорили мій запит аж до 12 квітня. Як наслідок, того понеділка мене ощасливили новиною що віза мені таки потрібна. Ба більше, резиденти Євросоюзу можуть подаватись на візу лише в посольствах у Мюнхені, Любляні, та Братиславі. Від таких новин стало трохи погано, тож аж в суботу 17 квітня ввечері я нарешті почав планувати поїздку. Кілька бронювань у Мюнхені з безплатним скасуванням на букінг.ком, фінгерінг SkyScannera через приватний режим в Мозілі, та поверхневий перегляд правил карантину заспокоїли і змусили змиритись з майбутніми витратами. Але лишалось купа питань, тож з понеділка я почав обдзвон, як потім виявиться, десь дюжини номерів.

Так як незадовго до мегановини про те, що мені таки треба віза, німецький інститут Роберта Коха оголосив Нідерланди high-incidence area, по прильоту у Мюнхен мені треба було пройти 10-денний карантин, з можливістю виходу на 5 день з негативним тестом. Visa processing times у Munich Consulate General від тижня до двох, і коли віза буде готова, тобі обов'язково треба з'явитись з паспортом. Є опція лишити паспорт на вклеювання візи у консульстві, але надіслати його можуть лише на німецьку адресу. Ба більше, по поверненню у любі Нідери я мав би пройти аналогічний 10-денний карантин, з можливістю виходу на 5 день. Тому варіант залетіти один раз на візову зустріч і другий раз на вклейку візи не був аж таким привабливим. Як і варіант пожити невизначений термін у столиці Баварії, гадки не маючи на коли брати квитки назад. Стажування, до слова, починається 1 червня, тому було б непогано залетіти у Австрію до цієї дати.

Тож, в перервах між намаганнями розібрати німецькі лайки інструкції з додзвону (з чим мені дуже допомогла @sandra_derikova) я також телефонував у консульство в Любляні, по прильоту в яку карантин не вимагався. Ба більше, приємна працівниця приємним голоском запевнила, що "віза буде готова за кілька годин, тіко пришлять ваші доки на імейл" і тому цей варіант зазвучав куди здійсненніше. Проте в Любляну наразі долетіти складніше і дорожче ніж будь-куди (лоукости мертві). А через два дні після надсилання імейлу в їхнє консульство з, на їх прохання, поясненням причин чому я не роблю візу у ближчому Мюнхені, я отримав куди сухіше "You can apply here for the visa but the processing will take the same time as it takes in Munich." Surprise motherfucker.

На ось цій каші, яка була в моїй голові позаминулого тижня, ми і закінчимо першу частину. Думаю ви знатно відчули атмосферу та маєте стільки ж питань, скільки мав я. Але це був лише початок, тож не перемикайте.

Можливо у вас, як і в мене, був ступор, коли ви задумались "а якого біса україномовний, але в той же час російськомовний?". Мабуть бо росіємовний звучить неприродньо для зросійщеної нації, а українськомовний складніше вимовляти. А може таки мислення визначає мову.

Ось вам гідна рубрика на цю та інші теми.

Головне аби на твердій поверхні.

До речі так, ви відтепер передплатники, а не підписники, тож ось реквізити:
5363542603112302

А ще ETH Zürich за мною приїхав. Скучив сильно, видно.

Якщо ви не знали, як описати контент на цьому каналі, то не дякуйте.

І взагалі сьогодні Рівненська область Швейцарія на кожному кроці.

Ранок, друзі.
І водночас анонс.
На витвір, який має ось цю красу своїм ендінгом, скоро буде огляд. Та ще й безспойлерний, ніколи такого не робив.
Ендінг теж безспойлерний, тож вмикайте і насолоджуйтесь

"The only problem is that mathematics is addictive."
Nassim Taleb or whoever was first to notice it.

For about 8 months, my bubble is filled with that kind of idea. This fall, I've read Sabine Hossenfelder's "Lost in Math: How Beauty Leads Physics Astray," which had radically changed my views about modern particle physics and rush for the Theories of Everything (ToE). I finished it in about 6 days, so refreshing it was. Now, I still listen to Taleb's Antifragility. Even though I have found the perversion of the Dr. Semmelweis story there and disliked most of his ways to convey the idea, it was still highly entertaining to listen while going for groceries. Anyway, I second the notion that often the world is way more accurately described phenomenologically, by heuristics, or the models that look ugly in the language of math (at least Greek).

But at the same time, while badmouthing the fantabulous but entirely inapplicable for our Universe, String Theory, or cringing every time @astronomy_guy calls Standard Model the most beautiful theory existing, I realize I go against myself in a way. Because I do have the same feeling for aesthetics that theoretical physicists share. I am the one who could sit till 5 am on some mathematical physics problems. I am the one who would go through massive analytical transformations in Google Colab for the sake of satisfaction, not usefulness. Differential equations are still my favorite, and I am a sucker for analytical work. This is what I have done from the very sixth grade alone on a bench in the back of the class. This is precisely what I am engrossed in every time I start to do research. I am and have been the very same addict I dispraise.

I bet I would make a great string theorist. Even if I lack the mental endurance to go through the dry math, this will be the field where I might finally start working hard due to the unbeatable attachment to symbolic manipulations, even though I do not like compiling in Wolfram. Consider this a coming out. I cannot imagine what would have happened if I had opened Michio Kaku's Quantum Field Theory in May 2020, where the last chapter is devoted to Supersymmetry and String Theory. I might have even begun to ridicule Sabine with the fog inside my brain. And I would have even chosen the Elite Masters Program in Theoretical and Mathematical Physics at LMU & TUM, even though I haven't applied for DAAD.

But I have chosen the scientific path instead of becoming an addict. I think I manage to regulate the dosage of mathematical aesthetics in my brain, and soon I will get more heuristic and scientifically mature myself. To conclude, it seems I'm on the right path, and my body will soon get accustomed to it.

#матфіз