Якщо ми з вами познайомились не в Ванкувері, то напевне ви знаєте, що в Україні я доволі часто проводив лекції школярам по алгоритмам та структурам даних. Це було моїм основним заробітком з першого до третього курсу, я проводив факультативи в 145-му ліцеї, був запрошеним лектором у своїх друзів і щиро кайфував від того як класно навчати підростаюче покоління алгоритмам!
Дану лекцію я мав відчитати на початку повномасштабного вторгнення, в проекті від Кванти "Давайте відволічемо дітей", але я дізнався про загибель Юлі Здановської і я просто не зміг закінчити цю лекцію.

Так як я тільки нещодавно дістав язика з дупи і можу вільно говорити про свої почуття, Юля зіграла колосальну роль в тому щоб я розпочав читати лекції як такі. Під час підготовки до всеукраїнської олімпіади з інформатики в моєму 10 класі (Юля тоді була в 9-му класі), наша вчителька пропонувала учням читати лекції один для одного і Юля тоді прочитала чудову лекцію з теорії чисел і я був щиро вражений якістю та доступністю її лекції! Ходять легенди (насправді з підписників цього каналу існує всього двоє людей які чули ту лекцію вживу), що моя перша лекція по дереву відрізків була прочитана саме тоді :) На жаль, в мене ще не було 30+ задач на дерево відрізків аби дати їх на 5-годинний контест, але то таке, то прийде з часом

Власне, минуло вже понад 2 роки як загинула Юля і це моя перша написана лекція за весь цей час для школярів. Неймовірно терапевтичний досвід і розуміння, що час дійсно загоює навіть глибокі рани. Досі дуже не вистачає Юлі, але я і надалі з великою насолодою буду займатись просвітництвом як це робила вона. Юля, ти навіки крута ❤️

І велике спасибі всім друзям які мене підтримували та підтримують 🫂

Почуття це спосіб мислення

Почуття це форма мислення

За канал не сідай

В тому числі і сором

Я перед кожним постом в якому зараз будуть кількасторінкові скріни чорно-білих формул з колабу

Непересічність усвідомлення своєї пересічності, і слідуюче за цим усвідомлення пересічності цього усвідомлення

Пізнання світу людиною відбувається через чотири фундаментальні взаємодії:

1) Знайомий стан у знайомих обставинах
2) Знайомий стан у незнайомих обставинах
3) Незнайомий стан у знайомих обставинах
4) Незнайомий стан у незнайомих обставинах

Перша взаємодія, як і гравітація, була нами інтуїтивно опанована ще споконвіків, але аби пізнати її земну природу нам довелось звернутись до блукаючих зір — лише після виведення законів Кеплера зі спостережень Тихо Браге за Марсом вдалось Ньютону сформулювати закон всесвітнього тяжіння. Як і наша повсякденність походів за продуктами, вона досконало описує періодичний танок небесних тіл у всеосяжній пітьмі, постукуючи у двері хаосу лише за критичних чи кількатільних умов.

Друга у своїй сутності нагадує електромагнетизм — фізику взаємодії полів замість матерії. Як невизначеність у своїй динаміці заповнює кожен куточок розуму, так і поля взаємодіють всюди і одразу. Проте саме у цій формі взаємодії народжується світло, її посередник. Пречисте світло, перевипромінюване кожною зарядженою частинкою для комунікації своєї присутності у заполоненій пітьмою порожнечі.

Зрештою, епістемологічна боротьба з незнайомістю стану власної машини сприйняття довколишнього середовища приводить нас до взаємодії слабкої і взаємодії сильної. На допомогу розумінню незнайомого стану приходять знайомі обставини, стала контрольованого середовища, яка зрештою дозволить познайомитись з цими знайомими обставинами заново, поглянувши на них з інших боків. Певно тому слабку та електромагнітну взаємодію зрештою спромоглись обʼєднати у електрослабку уніфіковану. Знайомі речі допомогли пізнати незнайомі, а ті в свою чергу зробили знайомих колишніми.

З сильною взаємодією ситуація наразі найгірша. Незнайомий стан у незнайомих обставинах нагадує unknown unknowns, себто незвідані невідані. Навіть відомі закони руху не дозволяють здобути з них інтерпретовні результати через мільйоннодоларову складність.

Проте саме ця незвідана земля може зрештою дати нам відповіді на незакриті питання взаємодій попередніх. Мультиваки, охрещені статистичними папугами, можуть виявитись дзеркалом суспільства в якому те побачить свої найгірші пороки, на які століттями закривало очі. Або ж буде пізно, бо дзеркало виявиться параболічним, і пречисте світло всередині окремих особистостей перетвориться у Архімедовій зброї в спустошливий первозданний вогонь, який вбʼє те, що сам породив.

Сенс життя у почуванні і створенні для цього умов. Можливо ця пʼята взаємодія, досконала форма мислення, нас зрештою і врятує. Бо щасливий той, хто пізнав причини речей.