З мʼякших форм:
— Привіт, я спілкувався у сусідній бесіді
— Привіт, бесіда з тобою була внизу моїх рекомендацій
— Привіт, сьогодні я буду в цьому місці *довільне місце окрім того, в яке вас запросили*

Поки ти свідомо робиш помилки, ur fine. Найцікавіше починається коли робиш помилку, але анітрохи цього не усвідомлюєш. Проте якщо люди навколо тобі кажуть, що ти робиш помилку, то скоріше за все це не є помилкою.

Факери: якщо ми не погоджуємось на цьому, то на чому ми з вами взагалі погоджуємось?

Пречудово, а мати lead developer’a серед передплатників взагалі за честь

Шо ти?

Якщо перекладати жарт, де є рима, то або з римою, або без перекладу

Старі емблеми на нових речах
Розкриють буднів самобутній страх
Коли вже сором у твоїх очах
Моє минуле перетворить в прах

Ah yes, the meanless distribution

З комента умерла

Якщо так подумати, то люди на відстані нікуди не дінуться

Тож чи варто поспішати відповідати на їхні повідомлення☠️

Ідентичність потребує постійного втілення. Інакше вона згасає, зрештою перетворюючись на спогади. А спогади не мають життя.

Чим більше страху перед кожним її втіленням, тим більше вона варта втілення. Тим більше вона є тим, ким ти справді хочеш бути. Кожен страх це випробування реальністю світу, де бажане видається за дійсне. Це скрута, яка робить можливим торжество. Торжество над собою вчорашнім, яке необхідне для битви з собою сьогоднішнім, за право називатись новим завтрашнім. Гордим носієм вибореної ідентичності.

Зрештою тільки страх є справжнім поводирем у напрямку досягнення висловлених вподобань. Кожна здача йому лише втілює вподобання виявлені — зазвичай протилежні до висловлених. І лише рух у його напрямку проти сумнівів є рухом назустріч собі, за якого більше не соромно.