Факери: якщо ми не погоджуємось на цьому, то на чому ми з вами взагалі погоджуємось?

Пречудово, а мати lead developer’a серед передплатників взагалі за честь

Шо ти?

Якщо перекладати жарт, де є рима, то або з римою, або без перекладу

Старі емблеми на нових речах
Розкриють буднів самобутній страх
Коли вже сором у твоїх очах
Моє минуле перетворить в прах

Ah yes, the meanless distribution

З комента умерла

Якщо так подумати, то люди на відстані нікуди не дінуться

Тож чи варто поспішати відповідати на їхні повідомлення☠️

Ідентичність потребує постійного втілення. Інакше вона згасає, зрештою перетворюючись на спогади. А спогади не мають життя.

Чим більше страху перед кожним її втіленням, тим більше вона варта втілення. Тим більше вона є тим, ким ти справді хочеш бути. Кожен страх це випробування реальністю світу, де бажане видається за дійсне. Це скрута, яка робить можливим торжество. Торжество над собою вчорашнім, яке необхідне для битви з собою сьогоднішнім, за право називатись новим завтрашнім. Гордим носієм вибореної ідентичності.

Зрештою тільки страх є справжнім поводирем у напрямку досягнення висловлених вподобань. Кожна здача йому лише втілює вподобання виявлені — зазвичай протилежні до висловлених. І лише рух у його напрямку проти сумнівів є рухом назустріч собі, за якого більше не соромно.

For live’s become too large for us to meet again

Never confess. Confession is for the confessor. It makes you feel good; it ruins the lives of everyone else. It’s a selfish thing to do. Don’t confess.

Tokyo Vice

Не бійтесь відпускати людей, ба навіть відштовхувати їх, якщо дохуя настирливі

There’s time for words and time for swords