До давніх звершень і нових починань
До нових прощань і старих вітань

Схоже різниця між бумерами і зумерами в тому, що другі не вважають конкретний запит запрошенням до спілкування

Don’t even think about it

Проблема астрофізичної освіти

Як відомо, у сталої Хаббла-Леметра, яка описує темп розширення Всесвіту (сталої в просторі, а не часі) щонайменше два значення: наміряне з близького Всесвіту і підігнане до далекого на основі космологічних моделей. Значення не сходяться вже дуже давно, а точніше розбігаються з часом все більше, поки похибки стають все менші. Яке з них «правильне»: наміряне інструментальне чи підігнане модельне?

Космологи переважно (якщо не повністю) атакують інструментальну методологію, але ще жодного разу не досягли успіху — як і з реєстрацією частинок темної матерії. Чергове вимірювання це показує. Модельну ж методологію атакувати зась, бо це буквально святе — догма, на якій тримаються всі ґранти, позиції, та імідж в університетах мовляв ми щось знаємо про глибокий далекий Всесвіт.

Довільний курс з космології від самого старту втирає засновану на ЗТВ модель Лямбда Холодної Темної Матерії (ЛХТМ), і демонстрацію тего як вона буцімто все пояснює починаючи з кінця інфляції (окрема історія).
Довільні показувані далі з нею проблеми ігноруються, а передбачальна здатність навіть не наводиться. Ретроспективно все можна підігнати і норм, а знати майбутнє — цим хай астрологи займаються. Як наслідок, студент здобуває враження, що наше розуміння Всесвіту закінчилось, і залишилось йти виклянчувати ґранти на пошук частинок темної матерії, бо зі знаходженням їх закінчиться і решта фізики.

Натомість студентам не розповідають ні про те, як темна матерія не пояснює залежність Таллі-Фішера, ні неможливість існування у ЛХТМ спостережуваних ледве озброєним оком Магелланових Хмар, ні багатьох інших цікавих речей, які створюють гігантський простір для фундаментальної і не дуже роботи у цій сфері. Замість наділити студентів владою у вигляді «дивіться, ми гадки не маємо що тут відбувається, допоможіть нам», університети кажуть «ось догма, не смійте ставити її під питання, біжіть клянчити гроші з усіх боків».

Ще Кун описував як працює наука послуговуючись суто релігійними термінах, як от «навернути до нової парадигми». Космологія це церква, і якщо здавалось би найближча до Природи точна наука стала поводитись як церква, то що вже казати про інші академічні науки. І це достобіса сумно.

Віддайте фундаментальну науку взад капіталістам-безбожникам, вони хоча б знають, що Гіпотеза Ефективного Ринку не працює від слова зовсім.

Прибрав майже всі негативні реакції з каналу щоб люди висловлювались або звалили замість ставити кловнів або ригачки

А вас не втомлює пояснювати іншим що є my way and wrong way?

Зрештою лікує не так час як заміна. Час лише створює можливості для заміни. І чим довше ти шукаєш заміну, тим повільніше лікуєшся. Бо зрештою проблема у порожнечі, яка сама по собі швидко не затягнеться

There’s a way of not blaming anything and anyone but yourself. You just have to realize that although it might be your mistake, it’s still their loss. You own your mistakes, the very phenomena of proactive life, but you assign the very same level of responsibility to others. If they do not forgive your mistakes, it’s their choice, maybe even their mistake, but ultimately smth you can’t control, only nudge towards. They choose to forsake you. They could’ve chosen otherwise, but instead they chose to relinquish the connection you had.

They chose to lose you. You are not the one supposed to suffer from their decision.

Якщо люди прийшли сюди після посту про космологію, то або їм доведеться розчаруватись, або мені доведеться писати про Decision Theory

Kishi Kaisei: it’s not that you’ve lost them, it’s them losing you. While you have regained space and time for someone who won’t lose you that easily