Mind your monkey – Telegram
Mind your monkey
94 subscribers
226 photos
15 videos
155 links
Гірський потік свідомості
Download Telegram
Дивне відчуття: наче повертаюсь у минуле, відкриваючи частини себе, яким не було через що проявитися.
Якщо свідомо робити незвичні речі, результат може бути несподіваним.
Случайно изобрёл новое слово: "худолжник".
Не знаю только, это очень плохой должник или очень бедный художник?
This is so fucking true
Не могу сдержать негодования.
Пару лет назад я написал несколько статей для онлайн-журнала. Потом я почувствовал, что недостаточно хорошо разбираюсь в предмете, и перестал с ними работать.
Сегодня в статье из этого журнала я увидел копипасту из Википедии (с сохраненными ссылками на вики-статьи, не относящиеся к содержанию текста).
Робко надеюсь, что зияющая глубина этого пиздеца видится мне не потому, что мои стандарты слишком высоки.
Чи не прикрутити мені чат до каналу?
З одного боку, я вже перебуваю в багатьох чатах, і ще один мені ні до чого. Але, можливо, комусь буде зручніше писати коментарі просто під постами, а не в особистому листуванні.
Що думаєте?
У меня нет специального файла, в котором я храню недописанные тексты. Они разбросаны по папкам и блокнотам, как засохшие следы кошачьей блевотины. Я уже и не вспомню, почему и зачем это написал.
Просто мне слишком много всего приходит в голову, и это нужно куда-то стравливать.
Я слишком люблю слово "просто". Слишком хочу, чтобы всё было понятно. Чтобы всё можно было объяснить. А оно нет. Ну и ладно.
Однажды я совершенно случайно придумал сценарий для порнофильма "Красная шапочка". Сам не понимаю, как это получилось. Поэтому вы не хотите знать, как работает моя голова.
(На самом деле я просто проверяю, что ещё я могу здесь написать. Testing my limits. Monkey business.)
Я: носил холодильники вверх и вниз по винтовой лестнице. Жив, здоров.
Тоже я: открывал банку с вареньем. Теперь больно наклоняться и двигать рукой.
Між зеленим глистом і тетрисом обираю Netflix
Почему-то вспомнилось
Когда 14 лет назад мы жили у подруги, вся наша одежда (кроме верхней) занимала один стул.
Как же относительны наши потребности.
​​Некоторое время назад я узнал, что предложением помощи можно сильно обидеть. С тех пор стараюсь быть осторожным и лишней инициативы не проявлять.
Теперь выяснилось, что предложением помощи можно испугать.
Пребываю в состоянии экзистенциального ужаса.
​​Зайшов у налаштування реклами Google. З'ясував, що він вважає мене жінкою.
Штош.
(До речі, а чому Google - це "він"? Може, вона теж жінка?)
Когда-нибудь я научусь не поступаться своими интересами и не чувствовать себя мразью. Но, боюсь, нескоро.
Говорили с Примулой о том, что эпистолярный жанр, кажется, окончательно уходит в прошлое. При нынешнем обилии возможностей мгновенного обмена сообщениями писать длинные письма просто незачем. С одной стороны, это обидно: отмирает целый пласт культуры. С другой – может быть, освободившееся место займёт блог? Это ведь тоже своего рода письмо, только обычно безадресное.
Или я ошибаюсь, и эпистолу ещё рано хоронить?
Усвідомив, чому мене дратують усілякі inspirational афоризми.
Більшість їх спрямована на те, щоб, коли тобі хуйово, переконати себе, що все насправді "не так однозначно", що це "великі можливості", "робить нас сильнішими" і таке інше.
Але ні. Якщо тобі хуйово, це хуйово. І переконувати себе у зворотному - значить просто дурити себе.
Дізнався про педагогічну методику "communication temptations": для того, щоб розвивати в дитини мовлення, потрібно створювати ситуації, які провокують її говорити. Наприклад, дати погратися іграшкою, а потім забрати, або запропонувати їжу, яка дитині не подобається.
Дідько, це ж практична реалізація анекдоту про "приводу не було"!
Проверка орфографии Традоса предложила заменить "Республика Молдова" на "Республика Молдаванка".
Glorious.
Буває такий стан, коли падаєш від утоми, бо м'язи перевтомлені і відмовляються працювати.
А буває те ж саме з мозком.
От, до речі, цікаво. Ніколи не називав себе копірайтером, хоча вже понад п'ять років пишу тексти за гроші. В моєму розумінні копірайтинг - це не просто написання текстів, а складна техніка з усілякими СЕО, маркетинговими прийомами, "продающі тексти" і таке інше. Одразу уявляю, як мій текст стоїть на Привозі в кєпочці і продає апельсини, і зникає бажання в це лізти (:
Але ось знайшов вакансію, що називається "Копірайтер", але за вимогами нібито мені підходить. І тепер переправляю в резюме "автор" на "копірайтер". Та чи це правда?
И снова поражаюсь своей способности бросить фразу, которая оказывается гранатой, брошенной в бензоколонку.
Упс.
Открываю Youtube Music, а оттуда на меня смотрит Лютик 👀