Дізнався про педагогічну методику "communication temptations": для того, щоб розвивати в дитини мовлення, потрібно створювати ситуації, які провокують її говорити. Наприклад, дати погратися іграшкою, а потім забрати, або запропонувати їжу, яка дитині не подобається.
Дідько, це ж практична реалізація анекдоту про "приводу не було"!

Проверка орфографии Традоса предложила заменить "Республика Молдова" на "Республика Молдаванка".
Glorious.

Буває такий стан, коли падаєш від утоми, бо м'язи перевтомлені і відмовляються працювати.
А буває те ж саме з мозком.

От, до речі, цікаво. Ніколи не називав себе копірайтером, хоча вже понад п'ять років пишу тексти за гроші. В моєму розумінні копірайтинг - це не просто написання текстів, а складна техніка з усілякими СЕО, маркетинговими прийомами, "продающі тексти" і таке інше. Одразу уявляю, як мій текст стоїть на Привозі в кєпочці і продає апельсини, і зникає бажання в це лізти (:
Але ось знайшов вакансію, що називається "Копірайтер", але за вимогами нібито мені підходить. І тепер переправляю в резюме "автор" на "копірайтер". Та чи це правда?

И снова поражаюсь своей способности бросить фразу, которая оказывается гранатой, брошенной в бензоколонку.
Упс.

Открываю Youtube Music, а оттуда на меня смотрит Лютик 👀

І ілюстрація до цього посту 😂

Фішери стають вигадливіші, але автоматичний переклад підводить

Now that I've seen this, I'll never complain about ANY rejection letter.

https://youtu.be/f0CLyDPY_U0
На честь першого снігу в Одесі
(так, я теж думав, що це пісня Nightwish)

Совершенно внезапно придумал концепцию игры, вдохновленной "Домом, в котором".
Что мне теперь с этим делать, ааааааа

И открытие вечера: ножницами для стрижки кошачьих когтей можно зачищать провода!

​​Просто фотография британской панк-группы The Damned, конец 70-х

Новорічний настрій

Про сором
Багато років тому, when LiveJournal was a thing, у доволі популярний ЖЖ одного вченого-вірусолога прийшов мій колишній університетський однокашник і почав писати в коментарях люту ВІЛ-дисидентську маячню. Мені стало так соромно, що я теж втрутився і попросив не судити про всіх випускників одеського біофаку зі слів цього суб'єкта.
На щастя, я не психолог, не філолог і не історик, бо навряд чи витримав би всю маячню, яку несуть псевдоексперти у цих царинах.
Але я добре розумію ваш біль, друзі.

В тексте, с которым работаю, попался отрывок из американского сериала The Office. Посмотрел несколько фрагментов, теперь мучительно пытаюсь вспомнить, где я видел этих актёров раньше. Список фильмов, в которых они играли, не помог.
Это какой-то извращённый вариант déjà vu.

​​По вінця келихи налиті,
тріщать під стравами столи.
Ми так втомилися молитись,
стогнати, бідкатись — що лиш

наївно мріємо: заледве
проб’є дванадцятий удар,
Смерть, склавши лік всіх людських злиднів,
перегорне свій календар,

і всі печалі, кари, вроки,
що їм несила вести щот,
із цим пройдешнім клятим роком
нарешті підуть у ніщо.

Ми так благаєм: дива, дива! —
коли не зараз — то коли?
За що б і хто нас не судив, ми
своє з лихвою відбули

і, поки мерехтливим сяйвом
вогні святковії горять,
про диво просимо… Та зайво:
не має Смерть календаря.

І прозою. Декого з вас я взагалі не бачив цього року, а решту хотілося б бачити набагато частіше. Але загадувати на майбутнє вже трохи моветон. Тож, коли вже так сталося, давайте спробуємо бути щасливими там, де ми є, і не лише на свята.
Всіх обіймаю ⛄️

А дехто так до ігор готується