Про сором
Багато років тому, when LiveJournal was a thing, у доволі популярний ЖЖ одного вченого-вірусолога прийшов мій колишній університетський однокашник і почав писати в коментарях люту ВІЛ-дисидентську маячню. Мені стало так соромно, що я теж втрутився і попросив не судити про всіх випускників одеського біофаку зі слів цього суб'єкта.
На щастя, я не психолог, не філолог і не історик, бо навряд чи витримав би всю маячню, яку несуть псевдоексперти у цих царинах.
Але я добре розумію ваш біль, друзі.

В тексте, с которым работаю, попался отрывок из американского сериала The Office. Посмотрел несколько фрагментов, теперь мучительно пытаюсь вспомнить, где я видел этих актёров раньше. Список фильмов, в которых они играли, не помог.
Это какой-то извращённый вариант déjà vu.

​​По вінця келихи налиті,
тріщать під стравами столи.
Ми так втомилися молитись,
стогнати, бідкатись — що лиш

наївно мріємо: заледве
проб’є дванадцятий удар,
Смерть, склавши лік всіх людських злиднів,
перегорне свій календар,

і всі печалі, кари, вроки,
що їм несила вести щот,
із цим пройдешнім клятим роком
нарешті підуть у ніщо.

Ми так благаєм: дива, дива! —
коли не зараз — то коли?
За що б і хто нас не судив, ми
своє з лихвою відбули

і, поки мерехтливим сяйвом
вогні святковії горять,
про диво просимо… Та зайво:
не має Смерть календаря.

І прозою. Декого з вас я взагалі не бачив цього року, а решту хотілося б бачити набагато частіше. Але загадувати на майбутнє вже трохи моветон. Тож, коли вже так сталося, давайте спробуємо бути щасливими там, де ми є, і не лише на свята.
Всіх обіймаю ⛄️

А дехто так до ігор готується

"A journey of a thousand miles" begins with the realization that 1,000 miles is one helluva long trip.
- Herb Cohen

Трохи робочого. Перекладаю субтитри до відео, де оповідач наводить з пам'яті цитату, яку, мабуть, від когось почув, не вказуючи автора. Ґуґл знаходить автора, але в нього ця фраза трошки відрізняється, хоча зміст той самий. Постає питання: титрувати цю фразу за оригіналом чи за версією оповідача?

Щойно дізнався чудове побажання: "Think positive, test negative".

​​Отримав подарунок від авторки каналу @feelfuckt - тепер можу спілкуватися наліпками не лише в Телеграмі, а й у реальному житті 😊
@petite_femme, красно дякую!

Ще одна цікава знахідка. Як сказати англійською "добровільно-примусово"?
Voluntold

​​Іржу яко мустанг 🐴
Нещодавно в фейсбуці мені надіслали запит зі сторінки, що називалася "Larkin Poe". На ній була світлина Ребекки і Меган Ловел і репости зі сторінки справжніх Larkin Poe за останній місяць, зроблені одразу після створення цього фейку. Я здивувався, навіщо так шахраювати, ще й настільки тупо, поскаржився в службу підтримки, і через кілька годин воно зникло.
Сьогодні до мене знов постукалися - сторінка з репостами за цією ж схемою, але, схоже, до когось дійшло, що це виглядає занадто підозріло. Що ж, тепер стало набагато краще 😂

На вулиці зовсім весняна погода, і хочеться порадіти приводу вийти з дому, якби це не була необхідність нести до майстерні несправний монітор...

Що не кажи, мовний закон має свої переваги. На касі "Сільпо" замість "Ахрана, атмєна!" тепер кричать: "Охороно, корекція!"

Хто вчора намагався забрати в кота пакет, той сьогодні виглядає, як наркоман-початківець: дві дірочки точно по обидва боки вени 😼

Зима в Одесі - це маленький апокаліпсис

Істина, яку я осягнув, працюючи з текстами: усі роблять помилки. Помилка - це не щось екстраординарне, чого порядні люди собі не дозволяють, це нормальна частина будь-якої роботи.

Одне цікаве відео змусило мене замислитися про те, наскільки ритуалізоване наше життя. Багато речей, до яких ми звикли і вже не помічаємо – чи, навпаки, не бачимо в них сенсу і намагаємося позбутися – насправді є ритуалами. І релігія тут ні до чого: просто ми так влаштовані, що потребуємо спеціальних дій, щоб перейти з одного стану в інший.
(до речі, наші улюблені рольові ігри – теж ритуал, де майстер – шаман/жрець/містагог)