Але є й хороші новини

А ще мою Дені намалювали.
Авторка: https://instagram.com/elishaart_?igshid=1x0vvt9annxb7

Зник нюх 😒

Через три дні після підтвердження у нас корони ми обоє отримали СМС з рекламою застосунку для самоізоляції "Вдома" від Міністерства цифрової трансформації. Цікаво, це їм лабораторія зливає конфіденційні медичні дані?
P.S. Рейтинг "Вдома" на основі 10 тисяч відгуків - 1,4. Ну, що тут сказати... Nice try, guys.

Daily Motivation from a Genius

Після двох тижнів самоізоляції на вулиці почуваєшся трохи як у відкритому космосі.

Тим часом непереможний титан білоруського року Лявон Вольскі записав альбом "Трибунал", який, схоже, складається з постів телеграм-каналу НЕХТА, покладених на музику в жанрі thrash metal. Не те щоб це було погано ("Вольскі" і "погано" - малосумісні поняття), проте якось незвично.
Хоча пісня "Вечны агонь" - таки 🔥🔥🔥
https://music.youtube.com/watch?v=r9UKx78v9ec&feature=share

На сайті LARP.IN.UA опублікований мій текст про досвід кросгендерної ролі (в англомовних текстах використовують термін cross-gender, і мені він здається найкращим) на грі «Атом людяності». Детальний опис підготовки і самої гри є в тексті, а тут я хочу розповісти про свої відчуття.
Чому я це зробив? А чому люди грають кросгендер? Твердження, що «чоловічі ролі цікавіші», давно неактуальне, якщо не йдеться про максимально наближену до реальності історичну реконструкцію. Загалом, гра – це перевтілення, і додати до змінюваних параметрів гендер було дуже цікавим і складним викликом. До того ж, мені хотілося зіграти не просто жінку, а молоду жінку з яскравим характером і цікавою історією, таку собі badass girl (не останню роль зіграло й бажання походити в шкіряній жилетці, як Норман Рідус у «Ходячих мерцях»).
Чи складно було готуватися? Найнеочікуванішим було дізнатися, скільки коштує косметика і як багато її потрібно: грим, тональний крем, контуринг, консилер, туш, помада, олівці, тіні, пудра, закріплювач… На щастя, коли маєш дорослу доньку, є кому допомогти тобі з вибором і кому віддати це все, щоб не було надто прикро через витрачені гроші (: Костюм я зібрав порівняно легко, переважно на секондах, прикраси замовив на Шафі, перуку і цицькоімітатори на Промі. Тоні навчила мене фарбуватися, Примула допомогла продумати образ, дуже корисні поради дали Офелечка, Вольха і Лютик. Перед грою я кілька разів надягав повний костюм, наносив макіяж і відпрацьовував походу і поставу. Порівняно з цими зовнішніми аспектами психології персонажки я приділив, напевно, недостатньо уваги, проте яскравий образ і кілька передігрових заготовок виявилися вдалим підґрунтям для імпровізації.
Чи було страшно? Авжеж. Здається, я почав розуміти, як почуваються люди з гендерною дисфорією, коли, вибачте за подробиці, здираєш останню волосинку з долоні, бо здається, що з такими волохатими руками тебе ніхто не сприйматиме як жінку (не хочу цим нікого образити, а лиш показати, наскільки тривога за те, щоб виглядати «по-справжньому», змінює сприйняття реальності). Втім, ще з часів шкільної самодіяльності я маю метод: спочатку ти на куражі вибігаєш на сцену і промовляєш перші кілька фраз, а потім чуєш відгук публіки, і він допомагає тобі продовжувати. В контексті гри тут дуже важливе ставлення співгравців. Я навмисно не казав, кого гратиму, нікому, крім тих, з ким у нас були передігрові стосунки, щоб побачити, як реагуватимуть на мене непідготовлені люди. Їхня реакція виявилася дуже позитивною і підтримуючою. Я надзвичайно вдячний і тим гравцям, з ким ми домовлялися заздалегідь, і тим, з ким почали взаємодіяти на грі, за те, що не лишали місця сумнівам у достовірності моєї гри. Мені, звичайно, доводилося нагадувати собі про те, як ходити, стояти, говорити, але так буває завжди, коли граєш дуже несхожого на себе персонажа. Загалом, за моїми враженнями, ця роль «сіла» на мене досить легко і невимушено. Відгуки інших гравців це підтверджують, хоча якби я оцінював себе ззовні, то, мабуть, був би незадоволений. Ось чому так важливо мати співгравців, яким можна довіряти.
Що я виніс із цього досвіду? З усіх зіграних мною ролей (а їх було, мабуть, з півсотні) це була одна з найскладніших і найлегших водночас. Вона потребувала купу часу, сил і грошей для перевтілення, але коли це перевтілення відбулось, піднесення від відчуття себе іншою людиною було неймовірним. Це «алібі», про яке говорять у контексті рольової гри – можливість робити те, чого не дозволив би собі за межами «магічного кола» - стає джерелом свіжого і неочікуваного досвіду. Можна сказати, що я вдруге пережив першу гру, і дуже сподіваюся, що мій приклад надихне ще когось на нові експерименти. Якщо хтось зацікавиться, я готовий відповісти на питання і поділитися досвідом.

Відчуваю дежавю від того, що теми, які обсмоктали з усіх боків понад три роки тому, знов повертаються в порядок денний. Здається, рольовій спільноті потрібен свій архіваріус.
І коли вже так, повторю те, що писав тоді: якби в кожній МГ був майстер з комунікацій/медіатор, це дозволило б запобігти багатьом конфліктам, через які спільнота розбита на взаємно неприязні мікрогрупки.

У статті, яку зараз перекладаю, натрапив на фразу: "для мужчин и женщ". Одразу замислився: яка форма називного відмінку слова "женщ"? Женще?

Тут не буде забагато мемів, чесно

О, покладу сюди, щоб не загубити. Американський спеціаліст з переговорів Ден Шапіро (не плутати з Беном Шапіро!) розповідає про конфлікти, психологію і трошки про рольові ігри. Колись мене ця лекція дуже вразила і розважила.
https://www.youtube.com/watch?v=xBu9aSR3q7A

У зв’язку з останніми подіями в рольовій спільноті багато обговорюють очікування від майстрів рольової гри і те, як їх потрібно артикулювати. Оскільки я найчастіше беру участь в іграх як гравець, мені здається важливим окреслити свою роль у цьому процесі. Я вирішив викласти своє бачення, так би мовити, базового рівня очікувань від гравця, на якому будуються подальші стосунки. Запрошую до обговорення.
ДЕКЛАРАЦІЯ ГРАВЦЯ РОЛЬОВОЇ ГРИ ЖИВОЇ ДІЇ
1) Я граю в рольові ігри для того, щоб взяти участь у спільному акті творчості. Я не очікую, що хтось надаватиме мені послуги, окрім елементарних побутових. Я ставлюся до інших гравців і майстрів як до товаришів у спільній справі, які, відповідно до своїх ролей, роблять гру можливою. Такого ж ставлення до себе я очікую від них.
2) Заявляючись на гру, я погоджуюся з баченням майстрів і тим, як вони його реалізують. Якщо мене щось не влаштовує, я максимально доброзичливо скажу про це майстрам, розуміючи, що остаточне рішення залишається за ними. Водночас я залишаю за собою право відмовитися від участі, якщо розбіжності з майстрами завадять мені одержати задоволення від гри.
3) Я розумію, що рольова гра – наше хобі, яким ми займаємося у вільний від роботи й особистого життя час. Тому я поважаю право майстрів вибирати комфортний для себе режим роботи над грою і заздалегідь повідомлятиму їх про обставини, які можуть вплинути на мою участь у грі. Водночас я очікую, що майстри поважатимуть мій час і заздалегідь повідомлятимуть мені всю важливу для участі у грі інформацію.
4) Я визнаю, що майстри докладають усіх можливих зусиль для підготовки гри і добросовісно прагнуть забезпечити кожному гравцю найкращі враження від неї. Водночас я визнаю, що будь-яка людина робить помилки і в будь-якому спілкуванні можливі непорозуміння, тому мої очікування можуть не виправдатися. У такому випадку я намагатимуся владнати ситуацію з найменшою шкодою для всіх, зберігаючи можливість надалі брати участь у спільних проєктах. Разом із тим, я залишаю за собою право не працювати і не спілкуватися з будь-якою людиною, якщо мені це некомфортно.
5) Я розумію, що будь-яка гра є джерелом важливого досвіду, який дозволить робити майбутні ігри краще. Водночас, передаючи цей досвід, я докладу всіх можливих зусиль, щоб не образити нікого, і щоб мої негативні емоції не призвели до викривлення інформації. Я сподіваюся, що інші учасники підтримають мої зусилля.
І наостанок. Мені дорога рольова спільнота, побудована на особистих стосунках і почутті причетності до чогось спільного. Я не хочу підміняти це формалізованим спілкуванням у визначених межах. Водночас я розумію, що складні й дорогі в реалізації проєкти потребують чіткого окреслення сфер відповідальності. Я готовий розділити цю відповідальність з майстрами, поки ми всі маємо спільну мету: створити рольову гру.

А це просто гарні люди співають гарну пісню:
https://youtu.be/f6EQUpixB1o

У розмові народилася чергова ідея гри.
Кидаю оком на цвинтар ідей: чи відокремлювати нову ділянку, чи достатньо розширити наявні?

Помри, краще не скажеш

Фейсбук раптом заявив мені, що виявив у моєму профілі "підозрілу активність" і заблокував його. Після зміни паролю він показав мої дії за останні кілька днів з коментарем: "можливо, це були не ви, можете все скасувати".
Якого біса?..

А хто це тут нарешті зібрався виставити клієнту рахунок, аж раптом зрозумів, що не може його роздрукувати, бо копіцентри зачинені через локдаун?
Переможець по житті 💪

Десь років дванадцять з половиною тому я написав вірш, персонажами якого були Убивця і Блазень. Що саме я мав на увазі, достеменно невідомо, але з піснею All Along the Watchtower я точно не був знайомий (і дарма).
А ось її цікаве виконання музикантами з 9 країн, зокрема корінними американцями з племені Лакота.
https://youtu.be/-UHHc7POovg

Чудова історія про бюрократію і бобрів: https://bit.ly/2RgBEq7