Рік тому я всерйоз думав змінити вид діяльності, пройшов кілька курсів і підписався на канали з вакансіями. Частково це здійснилося, хоч і на волонтерських засадах, але канали я досі іноді переглядаю.
І от постійно думаю, наскільки важко мені було б зараз займатися якоюсь рекламою чи ще чимось, не пов’язаним із війною. І не впевнений, що навіть після війни мене цікавитиме повністю «цивільна» робота.
Ще одна незворотна зміна в свідомості.

Ще пара тисяч, і можна буде замовляти шолом з навушниками.
Допоможіть поширити, будь ласка

Якщо хтось поширює в каналах, на які я не підписаний, маякніть, будемо вам дякувати ☺️

Ходив цілий день, наче зварений. Нарешті поміряв температуру: 38 🤒🤢

10 рік війни. 17 місяців повномасштабного вторгнення. Мені досі доводиться пояснювати, що оце не можна давати військовим.
Та за шо
UPD Не зміг пояснити 😭

До мене знов приходив привид Євгена Плужника й примусив писати.

Вже осеніє. Сніжні зимосни
уже крізніють на закрайках липня
уже в неспішнім повечірнім плині
прозора прохолода струменить.

Та поки неостигла небосинь
іще пашить липневим середліттям,
іще пишніють, золотом облиті,
повсюди стиглі барви й голоси.

Так марнотратять серпокрилі дні,
мов їм самим довіку не змарніть,
так розкошіють, ніжаться і мліють

у теплім плесі полуденних хвиль
і спрагло п'ють життя солодкий хміль
із гіркуватим присмаком зотління.

Досягнення дня: затролив бота у фейсбуку (або не бота, а просто дуже ображену інтелектом пані, але я намагаюся думати про людей краще й сподіваюся, що цю дурню вона хоча б пише за гроші).

Я згадаю як дихати і щось напишу
Честь, Аріано

«Вона була». Ці два слова так неприродно виглядають поруч. Десь у глибині души я ще сподіваюся, що ти прочитаєш це і поставиш гнівний смайлик.
Вона казала: «Любити зиму — все одно що любити смерть». Вона була протилежністю смерті. Вона проживала життя, кожну його мить, усією собою. Вона ненавиділа чекати і стримуватися. Жар, що палив її зсередини, щомить прагнув вирватися назовні.
З нею неможливо було сперечатися. Вона завжди знала, чого хоче й що думає, і ніколи від цього не відступала. Усьому, що, робила, вона віддавалася з головою, і того ж вимагала від інших.
З нею бувало важко. Без неї буде нестерпно.
Честь знати тебе, Блискавко.
Дякую за все, Аріано.

​​Привіт, це знову збір! Женя @Tardigradka (👇це її вірш внизу👇) збирає на інструменти для 170 батальйону логістики ДШВ. Це люди, які працюють, щоб у десантників уся техніка була на ходу — думаю, не треба пояснювати, наскільки це важливо. Лишилося зібрати зовсім трохи, тож давайте піднатиснемо. А хто задонатить щонайменше 100 гривень, напишіть Жені, щоб взяти участь у розіграші браслета.

Реквізити:
https://send.monobank.ua/jar/9VwbMERk89
Номер карти банки: 5375411206554441
—-
Після ночі обстрілів масти на вилиці глітер.
Якщо в твоєму кіно ще не почалися титри,
Це прекрасна причина сяяти і мерехтіти:
Якщо Бог дивиться, він не має бачити сліз.
Пролетіло повз. Святкуй життя і зберись.

Бог не має чути про те, як палає нутро:
Хай збиває кулі над хлопцями з ТРО,
Зігріває дитину у харківському метро,
І ховає снайперку від ворогів у дим,
Аби вцілила в тих, хто кличуть його своїм.

Бог не має відчути зневіру і слабину —
Зафарбовуй свою втому і сивину
І, якщо хтось каже «переживемо війну»,
Виправляй на «здобудемо перемогу».
Дочекайся відбою внутрішньої тривоги

А до того маєш рюкзак, павербанк і ліки,
Не зважаєш на Богові стулені в сні повіки
І, ковтаючи біль, повторюєш собі «тихо,
Не розгнівай його дарма.
Це пусте, з таким ладна впоратися сама».

А до того роби з любові більше, ніж з люті,
Не давай ні собі, ні будь-кому ще забути,
Як у світлому, як в недалекому вже майбутті
Хтось із наших розбудить його, як малу дитину:
«Чуєш, Боже, ти все проспав. Відкривай новини».

Усі прочитали вірш👆? Щось мало переглядів

Зареєструватися в ТікТоку, щоб сратися з чуваками за гівнотурнікети й налбуфін: плюси, мінуси, підводні камені?