Колись я хлопцем був,
що жив у мріях,
удень я сам по вулицях ходив,
мов невидимка, поки головою
до неба не сягав. Дивились ми
одне на одного, як приятелі двоє,
воно мені про щось казало стиха,
я ж обіймав думками цілий світ.
Тепер думок побільшало у мене,
та світу жодна з них не обіймає,
мабуть, тому до неба головою
я не сягаю більше. А воно
пливе собі і дивиться так само,
як на того замріяного хлопця
років із двадцять тому.
Чи насправді
Воно казало щось йому тоді?

Иногда мне кажется, что мы просто всех обманули. Что мы только притворяемся взрослыми серьёзными людьми, а на самом деле взрослые - это кто-то другой. Кто-то большой, кто знает, как правильно, что можно, а чего нельзя. А мы нет, мы просто удачно притворились такими.
Но потом я смотрю на себя и понимаю: никого мне, конечно, не обмануть.

Осваиваю панорамную фотографию

Огородик

​​Людям, які розповідають про світову змову ЛГБТ, Сороса і гомодиктатуру, варто було б побачити, з якого гівна і палок це все робиться.
(на фото фрагмент реквізиту до прийдешнього Одеса Прайду з певними, кхм, творчими допрацюваннями)

Странное ощущения заёбанности не от нехватки времени, а от нехватки мозга, который не успевает переключаться между разными задачами.

Весело, в общем

Вчера мониторил страницы поаворадикалов, чтобы узнать их планы на ближайшую неделю. Сегодня на меня подписалась страница "Бельё для уверенных мужчин", а Фейсбук рекламирует "Браслеты для настоящих мужчин".
Ребята, это не то, что вы подумали!!!

Наснилося було, що я сиджу з двома дівчатами-активістками, які готують гасла до акції і кажуть, що їх за це спалять.
Потім снилося, що я стою в натовпі і дивлюся, як дівчат забивають і спалюють живцем. Здається, моє несвідоме розповіло мені все про агресивний натовп і те, на що він здатен.

Внезапно заметил за собой скепсис в адрес человека, кардинально сменившего взгляды. Это довольно странно, учитывая, что свои убеждения я несколько раз серьезно пересматривал.
С другой стороны, понятно, почему многие так упорно держатся за свои предрассудки, не желая слушать аргументы. Страшно показаться несерьёзным человеком без собственного мнения.

Боже, який сором.
Голова одеської ОДА пише в фейсбуку пост про відкриття нової будівлі слідчого управління за участі високого МВДшного начальства. Під постом із десяток ботів розхвалюють губера і кидаються на коментаторів, які висловлюють скепсис щодо роботи поліції.
Це і є "держава в смартфоні", яку нам обіцяли?

А гарно ж написав

Когда я был школьником, среди детей была в ходу сказка-страшилка "Гроб на колёсиках", в которой рефреном повторялось: "Девочка-девочка, гроб на колёсиках уже в твоём городе... Девочка-девочка, гроб на колёсиках уже на твоей улице..."
И почему я вспомнил об этом сегодня, когда получил десяток сообщений от Новой Почты?

Час для нової трансформації. Незвично і лячно. Та чи не нудно жити, якщо не кидати виклик самому собі?

В очередной раз удивляюсь своей способности интуитивно делать концептуально правильные вещи и только потом, значительно позже понимать их смысл.

Настроение последних дней
https://www.youtube.com/watch?v=dh4OYbP1dos

Опять ничего содержательного, просто музыка
https://youtu.be/4jeTdqDu9i8

Підбираючи плейліст до гри "Атом людяності", зіткнувся з проблемою: стилістика кіберпанку вимагає електронної музики, а я в ній зовсім не тямлю. Зрештою винайшов метод: слухаю YouTube Music в режимі радіо, і якщо чую трек, під який можу уявити свого персонажа танцюючим - додаю.

​​Начебто звільнилося багато часу, який можна на щось витратити - але почуваюся дезорієнтованим і не знаю, за що взятися.
Проте! В мене є нові шкарпетки.

Последний кустик с балконной грядки

Дивне відчуття: наче повертаюсь у минуле, відкриваючи частини себе, яким не було через що проявитися.
Якщо свідомо робити незвичні речі, результат може бути несподіваним.